На свято, та ще таке, як Новий рік, заведено дарувати подарунки і побажання.
На початку грудня співробітники Одеської філії інституту Горшеніна провели передноворічні бліц-опитування, зокрема і на тему «Щоб ви хотіли побажати своїм близьким у новому році?» і одержали ось такі відповіді:
1. Здоров'я – 48%
2. Матеріального добробуту – 17%
3. Особистого щастя – 14%
4. Кар'єрного зростання – 7,5%
5. Поліпшення побутових умов – 5,8%
6. Політичної стабільності – 5%
7. Інше – 1,3%
8. Важко відповісти – 0,9%
Василь Арнаут,
голова Красноокнянської
райдержадміністрації:
– Вони пов'язані з життям нашої громади. Мрію продовжити будівництво нової школи у селі Ставровому: їй уже сто сім років, спорудження нового корпусу розпочалося. Такого ж, більш ніж солідного, віку досягла школа у Малаївцях, розпочинаємо підготовку проекту. Уявляєте: об'єкти споруджені ще за часів правління династії Романових! Дуже сподіваюся на успіх ще в одній справі – йдеться про спорудження терапевтичного відділення центральної районної лікарні.
Двадцять років не упорядковували автодорогу Новосамарка – Красні Окни. Через її жахливий стан водії щодня на об'їздах кружними шляхами втрачають по півсотні кілометрів. І от у 2010 році розпочинаємо ремонт траси.
Побажаю всім громадянам України стабільності. Звертаюся до керівництва країни з проханням не створювати самим собі кризу. При владі потрібні професіонали, і при діловому, грамотному підході до справи ми впораємося. Мабуть, тут, на місцях, це очевидно: адже земля наша чудова нікуди не зникла, урожаї зростають, потроху поліпшується ситуація із зайнятістю у Красноокнянському районі. Будемо працювати, ростити дітей, піклуватися про батьків і тих, хто поруч з нами.
Бажаю у новому році успіхів «Одеським вістям». Далі тримайте курс на діалог з читачем і плюралізм думок!
Олександр Євгенович Копайгора,
директор Одеського російського
академічного драматичного театру,
заслужений працівник культури України:
– Хочу побажати, щоб у новому році наш театр відповідав своєму званню у творчому плані. Ми розуміємо, що з багатьох параметрів уже гідні його, але хочемо йти далі і на підтвердження цього запланували дуже серйозний і важкий репертуар на наступний рік. Це такі вистави як «Пятеро» за романом Володимира Жаботинського, «Время больших ожиданий» Костянтина Паустовського, «Капитаны песка» за романом Жоржи Амаду «Генералы песчаных карьеров», «Бегущая по волнам» Олександра Гріна. Ми чекаємо на гостей у нашому «Театральному салоні», а також шукатимемо нові шляхи для роботи з глядачами.
Вадим Рябчук, підприємець,
25 років, м. Балта:
– Побажань є багато. А якщо конкретно, то хочу, щоб у людей зросла заробітна плата, піднялася пенсія, щоб з'явилися чіткі перспективи і реальні надії на майбутнє, упевненість у завтрашньому дні. Щоб наші політики знайшли спільну мову і об'єдналися, піклувалися про поліпшення життя кожного українця.
Щоб малому і середньому бізнесі, до якого я відношу і свій бізнес, не заважали працювати, а система оподатковувань була спрощеною. І ще, щоб з'явилося більше робочих місць для молоді.
Ірина Яловицька, начальник
центру поштового зв'язку
№ 7, м. Котовськ:
– Бажаю собі і всім людям, щоб 2010 рік став щедрим на добро і благополуччя, приніс радість і щастя в усі оселі, додав усім сили, натхнення і упевненості. Нехай періодичні видання, листи несуть лише гарні новини читачам. А ми, поштовики, будемо намагатися доставляти їх вам вчасно, дорогі земляки.
Віра Ніколаєнко, пенсіонерка,
с. Кучургани,
Роздільнянський район:
– Незабаром настане новий 2010 рік. У нашій родині це свято завжди було найулюбленішим. Таким воно і залишається. Я дивлюся, з якою надією очікують його мої діти і онуки, і мені хочеться побажати всім справдження надій, тепла і світла в кожній оселі. Щоб всі були здорові і щасливі у новому році.
Щоб наш народ на майбутніх виборах проявив мудрість і обрав гідного Президента, який зможе вивести країну на потрібний рівень, і всі ми могли б пишатися тим, що ми українці.
Оксана Ізбаш,
директор Ширяївської ЦБС:
– Мрію в наступному році закупити для відділу комплектування та обробки літератури комп’ютери хоча б в центральні – дорослу та дитячу – бібліотеки. А також підключити їх до мереж книжкових фондів та інтернету. Але, враховуючи те, що дуже обмежене фінансування, відчуваю, що мрія може так і залишитись на рівні мрії.
А ще, як мати двох дітей, мрію, щоб найперше вони були здорові, гарно вчились, а донька в новому році вступила до коледжу.
І дуже вже мені хочеться мати своє житло, щоб не тулитись по найманих квартирах, щоб діти приходили у свою хату, щоб мали свій оберіг. Та зважаючи на нинішню економічну ситуацію в країні, на ставлення влади до працівників культури, особливих надій на здійснення моїх мрій не маю. Та все ж надіюсь, адже на те й новий рік, щоб вірити в нездійсненне.
Наталя Тудоран,
учениця 5 класу
Ренійської гімназії:
– Я хочу закінчити п'ятий клас на відмінно. Зараз з усіх предметів у мене 10 – 12 балів, але з німецької мови невеликі проблеми, поки що «дев'ятка». Я намагаюся сумлінно виконувати домашні завдання, відповідати на всіх уроках і писати добре контрольні. Є в мене ще одна мрія. Я танцюю у зразковому хореографічному ансамблі «Конфетті», і незабаром, мабуть, ми ставитимемо «Червоні вітрила». Я мрію в цій виставі виконати партію Ассоль.
Лілія Гордейко, сільський голова
с. Залізничного, Болградський район:
– У сільського голови заповітних бажань дуже багато! І важко визначити, яке з них найважливіше. Завершення спорудження амбулаторії, де залишилося поставити дах і зробити внутрішні роботи? Чи школа? Адже у Залізничному найдавніша школа у Болградському районі. Колись це була стайня. Багато батьків вважає за краще віддавати дітей до гімназії або ліцею Болграда, і школярам доводиться щодня їздити на уроки рейсовими автобусами.
Але, мабуть, розпочати потрібно все-таки з ремонту доріг. Коли перед Новим роком випав сніг, ми відчули себе зовсім безпомічними. Ні транспорту проїхати, ні людям пройти. Тому, передайте Дідові Морозові моє заповітне бажання – упорядкувати дороги у Залізничному.
Валентин Рибак, Великодальницький сільський голова, Біляївський район:
– Хочеться, щоб 2010 рік став для всіх нас, громадян України, роком добрих змін. І передусім бажаю настання такої необхідної всім нам стабільності. І політичної, і економічної, і кадрової. Якщо говорити про чітко окреслені бажання, то в планах – відкриття ФАПу в селі Червоний Переселенець, завершення ремонту терапевтичного відділення у нашій Великодальницькій номерній лікарні і придбання машини «швидкої допомоги» провести нічне освітлення вулиць Калініна і Шевченка, розширити корисну площу у дитячому садку. Докладемо усіх зусиль, щоб тривали роботи щодо спорудження церковного храму.
Своїм рідним і всім землякам бажаю, щоб були здорові й здійснилися всі їхні плани. А ще – терпіння і віри у краще завтра і розраховувати, насамперед, на власні сили. Собі бажаю, щоб великодальникці і червонопереселенці знову обрали мене сільським головою, як це вони вже робили за покликом серця, душі й розуму чотири скликання поспіль, для втілення у життя планів, підтриманих громадою.
Тетяна Настасюк,
реалізатор, м. Арциз:
– Господи, так хочеться щастя усім – дітям, онукам, родичам, друзям. Щоб стала нам доступна сама малість того, в чому не відчувають потреби люди із «Зіркового життя». І я – не про дорогу сукню за 20 тисяч доларів дружини одного із депутатів. Я – про життя справді гідне. На яке ми заслуговуємо. Хочу, щоб і цього літа з’їхалися до мого будинку сини. Вони – мої помічники. І дах підлатають, і двір зацементують, і огорожу поправлять. Я пишаюся своїми синами. Нехай невдачі обходять їх стороною.
Галина Лиса, поетеса,
с. Зарічне,
Татарбунарський район:
– Новий рік – як нове життя. В усі свої бажання я вкладаю єдине – любов. Любіть – і ви будете щасливими. Бога, своїх рідних, землю і те зернятко пшеничне, і те змерзле дерево на вітру, що за вікном. Навіть якщо не можете любити, – усе одно з любов’ю давайте те, що вам долею дане. Жінки, матері, ми живемо щастям своїх дітей і підтримуємо їх своєю любов’ю. А любові нам не позичати.
Людмила Гавриш,
викладач ЗОШ № 4,
м. Ізмаїл:
– У своїй школі я працюю близько 50 років. І завжди мріяла про одне – щоб наші випускники знаходили себе у великому житті. А тому хочу, щоб до країни нашої нарешті прийшла стабільність, прийшов мир. Ми втомилися від вічних сварок на верхніх поверхах – ось це якраз і не можна пускати до нового року. Сподіваюся, що після виборів настануть зміни на краще, і буде надаватися велика підтримка дітям, юнацтву, особливо талановитій молоді.
Вірю, що будуть лише тішити успіхами мої діти з 10 класу, класною керівницею якого я є. Хочу, щоб у майбутньому, закінчивши школу, мої вихованці змогли вступити навчатися туди, куди бажають, зуміли одержати професію і ще багато доброго зробити на благо держави.
І зі своїми онуками, які живуть у Чорногорії, у новому році хотіла б зустрітися.
Будемо вірити у те, що усі наші мрії реалізуються.
Сергій Крутюк,
Дальницький сільський
голова,
Овідіопольський район:
– Всім жителям Дальницької громади хочу традиційно побажати здоров'я, щастя, удачі й усього самого найкращого в новому році. Але головне, щоб у нашій державі настала політична стабільність, а це вже половина успіху для послідовного розвитку країни. Ми покладаємо величезні надії на перші кроки нового року, коли визначиться ім'я нового Президента України. Сподіваємося, що ним стане Віктор Янукович, який здатен приділити величезну увагу зміцненню соціальної сфери держави і підняти Україну до європейського рівня життя людей за п'ять наступних років. Буквально всі жителі нашої країни, а особливо селяни, потребують підвищеної державної уваги, реальної підтримки малозабезпечених верств населення. Хотілося б побажати, щоб наступний рік став поворотним у змінах до кращого життя всіх громадян України!
ДвомісячнінемовлятаЯрославСерьогінзселаТкаченковеіЯрославТопорзсмтКрасніОкни(ліворуч– праворуч)– друга і третя дитина молодих батьків. Вони народилися наприкінці нинішнього року. Їхні щасливі матусі МаринаіОленавдячні за подарунок долі і переконані, що їхні діти виростуть здоровими і щасливими людьми. Вони дуже раді, що у 2009 році в район нарешті прийшло блакитне паливо і відкрився новий пологовий будинок у ЦРЛ. Від наступного року очікують газифікації своїх будинків, бажають, щоб державної допомоги на дітей та зарплати чоловіків вистачало для прожиття, оплати комунальних платежів, придбання обновок. А також, щоб обминуло їхні родини безробіття, щоб медицина була доступною, дитсадки і школи працювали в кожному селі і, головне, щоб держава більше турбувалася про свій народ, а в їхніх дітей було щасливе майбутнє.
Директорка літературного
музею Степана Олійника
Валентина Ларкова в селі
Левадівці Миколаївського району:
– Минулий рік був насиченим різними подіями – і приємними, і не дуже. Наш сільський музей, філія Одеського літературного музею, невпинно оновлюється і розвивається. Приємно відзначити, що у 2009 році відновлено родинну садибу Степана Олійника, і наше село стало ще більш привабливим для шанувальників творчості знаменитого сатирика і гумориста та літературних туристів. Додає впевненості у завтрашньому дні будівництво у сусідньому селі Настасіївці церкви святого Георгія. Зводиться храм на меценатські кошти, і на душі стає легше від того, що є ще небайдужі люди, які переймаються відродженням духовності та культури, допомагають дітям. І не шкодують задля цього своїх коштів. А наснаги до життя додає мій онук Миколка, якому на день святого Миколая виповнився рік. Він такий милий і потішний, що попри всі клопоти, пов’язані з його вихованням і доглядом, для мене більше радості й не потрібно
У 2009 році довелося пережити і сімейні прикрощі, і радощі від зустрічей з цікавими людьми. Та сподіваюся, що в минулому році залишилися всі мої неприємності, а 2010 рік принесе лише задоволення від роботи та щастя і радість від дітей та онука.
Житель
села Бокового
Любашівського
району
Петро Фалько:
– Мені довелося добряче помотатися в пошуках заробітків. Таксував, поневірявся в Росії, де будував приватні будинки, зводив маєтки на узбережжі Чорного моря. Статків не нажив, бо дурять нашого брата-шабашника, але болячок надбав. Повернувшись у село, брався за будь-яку роботу. Поталанило, влаштувався у школу різноробочим, завдяки чому маю постійну зарплату. Потроху займаюся підсобним господарством, але шкода результати своєї важкої праці віддавати за безцінь. До всього ж, з кормами дуже сутужно. Тому вирощую живність лише для власних потреб.
Тому від Нового року очікую економічної і політичної стабільності, щоб можновладці нарешті звернули увагу на проблеми села і життя простих людей стало кращим, а молодь мала роботу.
