Завжди непросто і дуже відповідально розповідати про газетярів-колег. А іще коли така визначна подія-90 років виходу першого номера районної газети. Їх в області дві. Балтська «Народна трибуна» та Ананьївська «Вісті Ананьївщини». Обидві почали виходити в світ у далеких 20-х роках минулого століття. З різницею у кілька місяців. Першою, у лютому – Балтська, а в квітні – Ананьївська.
У ці святкові дні не хочеться говорити про проблеми районних газет, органами яких є місцеве самоврядування. Вони в більшості схожі: це специфіка роботи, залишковий принцип фінансування, кадрові питання, недостатнє забезпечення технікою і транспортом. Не становить винятку і Балтська районна газета. Та, погодьмося, протриматися на величезному інформаційному просторі 90 років варте того, щоб цього дня пригадати історію виникнення друкованого органу, людей, які крок за кроком складають літопис рідного краю. Розповімо про неї докладніше.
Перший номер газети називався «Вісти Балтського повітового революційного комітету». Хоча це був здебільшого інформаційний вісник, однак він нерідко містив заклики до населення і тим самим виконував дуже важливу на той час інформаційну роль. У 1920-1921 роки вийшло приблизно 108 номерів газети. Випускам сприяло те, що з дореволюційних часів в Балті збереглася непогана друкарня.
У своїх «Спогадах повітового редактора» відомий український письменник, лауреат Державної премії УРСР ім. Т.Г. Шевченка Кость Гордієнко розповідає, як у випуску «Вістей» брав активну участь майбутній відомий письменник Валентин Катаєв.
Сам Кость Гордієнко прибув до Балти у квітні 1921 року із завданням налагодити випуск місцевої преси і став редактором (точніше редакцією в одній особі) повітової газети з назвою «Червоне село». Історію Балтської преси продовжили газети «Плуг і молот», «Балтський селянин».
У 1924 році Балтський район увійшов до складу Молдавської АРСР зі столицею у Балті. З того часу тут починає видаватися двома мовами (українською і молдавською) газета «Червоний орач» тиражем до десяти тисяч примірників.
Певний час редактором газети «Червоний орач» працював О.Д. Королевич (Лесь Гомін), який пізніше став визначним українським письменником, автором відомого роману «Голгофа», написаного головним чином за матеріалами життя в Балті. Тоді ж у редакції працював член Всеукраїнської спілки письменників Д. Май-Дніпрович.
У вересні 1930 року в Балті почала випускатися районна газета «За соціалістичну перебудову» (орган Балтського райпарткому, райвиконкому і профкому), яку у 1934 році було перейменовано у «Комунар». Саме ці газети є безпосередніми попередниками нинішньої «Народної трибуни».
Газета була активним учасником всіх подій, які відбувалися в районі, висвітлювала життя його мешканців. З перших днів війни, влітку 1941-го, газета своїм закличним словом надихала трудящих району на нещадну боротьбу з ворогом і виходила майже до зайняття Балти фашистами. Навесні 1944 року, по визволенні району від німецьких загарбників, випуск районної газети відновився. ЇЇ першим редактором став П.С. Хомич. На сторінках післявоєнної газети знайшли відображення усі важливі події в житті країни, області, району. У ці роки редакцію очолювали І. Кривенко, М. Степанов, М. Плаксієнко. З 1962 року «Комунар» змінює свою назву і стає «Народною трибуною», далі висвітлюючи життя району. Понад тридцять років її редактором був Григорій Кирилович Пархоменко. Багато років віддали газеті також редактори Віктор Олександрович Мельниченко, Василь Кузьмич Чебан, Таїсія Вікторівна Крисько, Петро Сазонович Халаїм. У різні роки тут працювали С.Р. Цванг, П.І. Ремізов, М.Ю. Лернер, П.Ф. Бондар, І.М. Бершадський, В.К. Садковський, Л.А. Сокур, В.О. Скоков, П.С. Кольцов, Л.Ф. Богачук, О.М. Борейко та інші журналісти, які зробили чималий внесок у творення літопису району. Понад п’ятдесят років пропрацювала коректором в редакції Л.Г. Ільченко.
Із 2008 року колектив редакції очолює Людмила Шелех, поряд з якою працюють ветерани журналістики Світлана Кондратюк та Михайло Гершкович.
Ранок, як і в кожному редакційному колективі, тут розпочинається із завдань редактора, пропозицій самих журналістів встигнути на різні заходи району, зустрітися з цікавими людьми, аби встигнути написати й надрукувати матеріал, щоб на ранок балтяни мали можливість прочитати про своїх земляків, щоб саме з районки дізнатися першими про те, що відбувається в країні, області, районі і першими донести новини до своїх читачів. Тим більше, що конкуренцію їм складають два канали місцевого телебачення і приватна газета.
Соціологи розглядають редакцію як потужну, соціальну групу-колектив, поєднаний спільною метою та інтересами, відчуттям ліктя і доброзичливістю. Якщо це все є, то й газета цікава для читача.
То ж сміливою ходою крокуй у своє сторіччя, «Народна трибуно», неси й надалі своє горде ім’я і покликання.
