Завершився ще один рік. Він видався непростим. Особливо для тих сфер, які прийнято називати соціально значимими. Охорона здоров'я серед них справедливо посідає одне з перших місць. Про проблеми і досягнення регіональної охорони здоров'я наша розмова з начальником управління охорони здоров’я і медицини катастроф облдержадміністрації В.С. ЛАПАЄМ.
– Василю Степановичу, почати нашу розмову хотілося б із ситуації в сільській охороні здоров'я. Адже в Одесі, де працює чимало спеціалізованих лікувальних установ, знайти, до кого звернутися, все-таки простіше. У сільських районах важливо, щоб центральні районні лікарні дооснащувалися, переобладнувалися і мали можливість надавати якомога ширший спектр медичної допомоги. В умовах кризи робити це стає дедалі складніше, але система охорони здоров'я області далі розвивається. Так, нещодавно відбулося відкриття пологового відділення в Красноокнянській ЦРЛ. Там створені чудові умови і для мам, і для їхніх малят.
– Так, це справді відділення, яким можна пишатися. Розробляється технічна документація на проведення капітального ремонту терапевтичного відділення Красноокнянської ЦРЛ, уже підписана технічна документація на ремонт і спорудження хірургічного корпусу Фрунзівської ЦРЛ. Поки що, на жаль, не вдалося відшукати кошти на завершення будівництва пологового відділення у Болграді, корпусу Ширяївської ЦРЛ. Голови райдержадміністрацій постійно працюють у цьому напрямі. І я сподіваюся, що поступово, і їхніми зусиллями, і за рахунок бюджету розвитку, будуть все-таки надходити кошти на завершення цих об'єктів. Населенню вони дуже потрібні.
– Сьогодні соціальна сфера дедалі більше стає предметом турботи місцевої влади. Судячи зі сказаного Вами, керівники на місцях це чудово розуміють і не сидять склавши руки. У той же час через нестачу коштів розподіляти їх треба дуже раціонально, правильно вибираючи пріоритети.
– Я вдячний керівникам райрад, головам райдержадміністрацій за розуміння важливості розв’язання проблем охорони здоров'я, за той конструктивний діалог, який у нас налагоджено.
Наприклад, кадри. Можна скільки завгодно направляти молодих випускників Одеського медичного університету до сільської місцевості, але якщо місцева влада не підшукає їм житло, не підтримає, ніхто надовго там не залишиться. Якщо ж молодий фахівець відчує, що потрібен, що йому намагаються допомогти, він зовсім інакше буде переносити неминучі труднощі роботи на селі, швидше до них адаптується.
Для нашої області характерний хутірський принцип розселення людей. У нас близько двохсот населених пунктів, де живе менше п'ятисот чоловік. Але й там люди мають право на одержання доступної медичної допомоги. Тому ми поставили завдання, щоб населені пункти, розташовані на відстані п'ятнадцяти – двадцяти кілометрів, обслуговували санітарні автомобілі. Спасибі обласній раді й облдержадміністрації за придбання тридцяти таких машин. Норматив приїзду «швидкої» у сільській місцевості становить тридцять хвилин. Тепер є можливість оперативно дістатися до будь-якого населеного пункту, щоб на місці надати допомогу або ухвалити рішення щодо транспортування хворого до центральної районної або обласної лікарні. Цілодобово працює служба оповіщення, на зв'язку перебувають чергові. І будь-якої миті, якщо виникає необхідність, можна скоординувати зусилля і надати допомогу людині, яка перебуває у будь-якій частині області.
Гадаю, що й у нинішньому році, враховуючи важливість цієї роботи, нам вдасться віднайти кошти на поповнення бази санітарного транспорту області новими автомобілями.
Що стосується пріоритетів, то, на мій погляд, краще взяти пару ФАПів у районі й повністю їх відремонтувати, ніж розділити наявні невеликі кошти між усіма. У підсумку ніхто нічого відремонтувати не зможе.
Міністерство охорони здоров'я допомагає нам оснащувати сільські лікарські амбулаторії та ФАПи. Ми одержали для них понад сто наборів. Це і меблі, і устаткування, і інструментарій.
– Криза ще більше роз'єднала людей. Область має велику протяжність. І колеги-лікарі з різних районів рідко можуть побачитися, щоб обмінятися досвідом. Ваша практика проведення виїзних колегій у районах області допомагає цей пробіл заповнити.
– Звичайно. У район приїжджають обласні фахівці, які дивляться, як організована робота на місцях, вносять у неї корективи, підказують, радять.
Якщо говорити про лікарів, які працюють у різних районах, то, скажімо, фахівець із Кодимського району навряд чи побував би в Ренійському, якби не виїзне засідання колегії управління охорони здоров’я і медицини катастроф. Криза всіх змушує шукати додаткові резерви. І знайомство з досвідом інших – методиками лікування, веденням прийому пацієнтів, забезпеченням санітарного стану – це уроки, які надзвичайно важливі сьогодні.
– Тіснішу кооперацію між районами допомагає здійснити і проект щодо телемедицини, коли фахівці обласних лікувальних установ консультують своїх колег із центральних районних лікарень. З ним у районах пов'язують великі надії. А як Ви оцінюєте ефективність такої форми об'єднання зусиль медиків у найбільш складні з діагностичної й лікувальної точок зору ситуаціях?
– Ми плануємо долучити до проекту щодо телемедицини всю область. Це вигідно і з професійної, і з економічної точки зору. Тому що лікар із центральної районної лікарні може у будь-який час доби вийти на зв'язок з колегами з обласних лікувальних установ, показати їм результати обстежень хворого, якого треба проконсультувати. І разом вони ухвалююють рішення, що робити далі: як лікувати, чи зможуть прооперирувати пацієнта на місці або треба транспортувати його до Одеси, до однієї з обласних лікувальних установ. Часто буває, що через важкий стан пацієнта перевозити не можна. Виходить, треба шукати можливості надання йому допомоги на місці. Діалог медиків за допомогою телекомунікаційних технологій не лише підвищує рівень надання медичної допомоги людям, але й допомагає лікарям швидше набувати професійного досвіду. Крім того, заощаджуються великі кошти на виїздах до районів у тих випадках, коли фахівці на місцях у стані впоратися із ситуацією самі.
Наприклад, лише за півроку у віддалених районах, де щойно з'явилися можливості телемедицини, – Ізмаїльському, Білгород-Дністровському, Любашівському, вдалося заощадити півмільйона гривень. У Любашівській ЦРЛ ми також відкрили центр політравми, тому що район розташований уздовж траси, на якій стається чимало ДТП. Найчастіше потерпілі у них одержують сполучені травми, що супроводжуються кровотечами. Створення центру політравми, де є невропатолог, нейрохірург, травматолог, і реалізація проекту щодо телемедицини дозволили значно підвищити оперативність і якість надання допомоги потерпілим у ДТП.
Створення аналогічного центру практично завершено в Ізмаїлі, у Дунайській басейновій лікарні, для південних районів області.
– Аналогічний принцип Ви впровадили і при створенні перинатальних центрів на базі дитячої лікарні в Ізмаїлі й пологового будинку в Балті.
– Недоношене немовля буває дуже складно довезти до обласного пологового будинку або обласної дитячої лікарні. Тому сучасні перинатальні центри потрібні на місцях.
– А хто їх фінансує? Адже на забезпечення всім необхідним недоношених, маловагих, ослаблених немовлят потрібні чималі кошти на відповідне обладнання, ліки.
– Ми з самого початку розуміли, що місцеві бюджети це не потягнуть. Тому перинатальні центри фінансуються з обласного бюджету.
– Багато роботи випадає й обласному перинатальному центру.
– Там щорічно приймають близько п'яти тисяч пологів. Він оснащений, без перебільшення, за світовими стандартами. Жінки із найскладнішою патологією народжують там. І вперше за п'ятдесят років нам вдалося знизити дитячу смертність до 9,8 на тисячу народжених живими.
Найвищі стандарти надання допомоги дітям будуть реалізовані й у споруджуваному новому хірургічному корпусі дитячої обласної клінічної лікарні.
І голова обласної ради Микола Леонідович Скорик, і голова облдержадміністрації Микола Дмитрович Сердюк розуміють, що на дітях заощаджувати не можна. Їм допомога повинна надаватися на найвищому рівні. Тому за ініціативи керівників області був створений фонд допомоги будівництву. Багато людей не залишилися осторонь від цієї доброї справи. І спільними зусиллями, якщо ми не залишимося байдужими, а зрозуміємо, що допомога у будь-яку мить може знадобитися будь-якій дитині, цей корпус буде побудований.
