– Якби скрізь все йшло так, як у нашому районі, країна жила б набагато краще.
Стверджувати це у Віталія Івановича Давидова є усі підстави. За минулі п’ять років, протягом яких він керує Арцизькою райдержадміністрацією, район навіть в умовах економічних потрясінь свій загальний потенціал не знизив. Навпаки – нарощує його. Колеги пояснюють це професіоналізмом кожного члена вміло підібраної команди.
Я добре пам’ятаю, як, відрекомендовуючи нового голову райдержадміністрації, тодішній губернатор Василь Петрович Цушко сказав:
– Чекаємо, Віталію Івановичу, великої роботи. Ваш район може займати в області високий рейтинг.
Для Давидова ці слова стали орієнтиром усієї його подальшої діяльності. Але ж роки ці були непростими: у країні була відсутня стабільність і в економіці, і в політиці. Але, усупереч усьому, район жив у своєму робочому ритмі. Успішно розвивається малий та середній бізнес. Розширюється фермерський рух. І усе більше число великих, міцних господарств. 12 з них сьогодні володіють найновішою агротехнікою. Такою, що за один прохід виконує до п’яти операцій, – економія часу, дизпалива і гідна оплата праці. Не забуду захопленого вигуку і подиву одночасно, коли учасники обласного семінару, який проходив на базі фермерського господарства «Агрофірма «Бургуджи», побачили його техніку.
– Віталію Івановичу, – напівжартома – напівсерйозно звернулися вони до Давидова, – Ви що, з усієї Бессарабії її зібрали?!
22 роки бездоганної державної служби, економічна освіта, демократизм та вміння організувати працю людей дозволяли Давидову бути у курсі всіх справ району. Залишалося лише дивуватися його здатності тримати в пам’яті стільки інформації та цифр.
Віталій Іванович особисто про себе говорити не любить. Усе більше про людей. Про тих же невтомних керівників господарств, які безоплатно вирішують і безліч соціальних проблем. І це у той час, коли у самих господарств турбот повнісінько. Адже зупинити зниження поголів’я худоби теж здавалося майже неможливим. Та ще в умовах посухи, яка тривала багато років. Зупинили. Більше того, поголів’я худоби стало зростати – як наслідок підтримки обласної ради, облдержадміністрації та напруженої роботи відділів та управлінь райдержадміністрації. Саме останнім часом робляться істотні капвкладення до народного господарства району. У 2008 році було освоєно понад 110 млн грн за рахунок усіх джерел фінансування. Побудовано потужний елеватор компанії «Агропрайм» та свинокомплекс Арцизької м’ясної компанії, реконструйовано залізничну станцію Арциз. Ще 50 млн грн освоєно минулого року. Не випадково Арцизький район за інвестиціями в області – один із перших.
Вирішується цілий комплекс дуже важливих завдань. Але й зовнішньоекономічна діяльність району за період каденції Давидова набирає обертів і виходить вже за межі Європи. Сьогодні сільськогосподарська продукція багатьох підприємств відправляється до США, Єгипту, Ізраїлю, Кореї, Нідерландів, до сусідньої Молдови та Румунії. За ці ж роки разюче зросла культура землеробства, а отже – урожайність та валові збори зерна. Однак перерахувати усе, що випало на «п’ятирічку» Давидова, неможливо. І після однієї із пауз у нашій бесіді (задзвонив телефон) я запитала в нього:
– Віталію Івановичу, у квітні вам 60. Про що душа Ваша болить?
Відповів, майже не замислюючись:
– Багато про що. Не все устиг зробити.
І зачепив одну з животрепетних проблем – постачання питною водою. Лише 11 сіл мають її. Уся надія на водогін від Спаського Татарбунарського району. І вже готові прийняти її села, які будуть до нього під’єднані. Ще б з поливом питання вирішити. Воно непросте. Виходили з ним на Міністерство. Детально усе обміркували і на нараді з фермерами, зацікавленими у відновленні зрошувальної системи. Допомогти готові. Ситуацію з дорогами теж бажано б вирішити. Хоча й допомагає чимало у цьому «Одеський облавтодор».
– Обов’язково потрібно відремонтувати дільницю на Мирнопілля, – говорить Віталій Іванович. – Це село – одна із зупинок майбутнього туристичного маршруту. Відвідати музей бессарабських німців, який діє тут вже понад 10 років, щороку приїжджає кілька груп із Німеччини. – І додав: – Нічого, впорається район і із цим. Я впевнений. Люди у нас золоті. Я чесно їм служив, і мені не соромно дивитися їм у вічі. Усією командою ми намагалися не відставати від часу. І завжди відчували підтримку області. Я вдячний людям за розуміння та відданість нашій спільній справі.
Віталій Іванович налаштований оптимістично. Хоча керувати районом – хліб нелегкий.
