Поле озимої пшениці на Одещині, незважаючи на винятково несприятливі погодні умови осені минулого року, зусиллями аграріїв добре перезимувало.
Тривала осінньо-зимова вегетація озимої пшениці дозволила згладити строкатість пшениці за станом рослин. У різній мірі розкущеному стані перебувало 65 – 70% площ посівів, які можна віднести до добрих і цілком задовільних.
Значне зниження температури до -23...-26оС та її значні коливання наприкінці грудня та упродовж січня, як правило, супроводжувалися утворенням снігового покриву товщиною 12 – 44 см і не призвели в цілому до критичних мінусових температур у вузлі кущення. Тому на розкущених посівах, за результатами попередніх обстежень, в області суттєвої загибелі рослин не виявлено, хоча на окремих полях, де сніг змітався вітром, відмічено відмирання стебел кущення.
Однак слід мати на увазі, що зниження температури у вузлі кущення до -9...-12оС у цьому році є стресовими навіть для розкущених рослин, і вони можуть мати латентні (приховані) пошкодження тканин, що ймовірно проявиться навесні депресивними явищами. Це необхідно враховувати при догляді за посівами.
Ступінь і величину загибелі чи пошкоджень слабких нерозкущених посівів пшениці в області необхідно уточнювати спеціальними обстеженнями. Найбільш швидким і досить точним способом визначення життєздатності рослин є їх відрощування в пучках на воді. У життєздатних рослин добре відростає старе і утворюється нове листя насиченого зеленого кольору, і утворюються нові корінці білого кольору.
Рослини, у яких не відростає листя і не утворюється нове, а забарвлення набуває темно-коричневого відтінку, відносяться до загиблих, пізніше вони засихають. Такий же підхід використовується при визначенні життєздатності окремих стебел(на знімку).
Обстеження посівів не є трудомістким, але досить інформативним, і його треба провадити завжди після стрімких похолодань чи інших погодних екстремальних чинників (льодова кірка, утворення “блюдець” з талою водою, випирання, випрівання рослин тощо). Якщо господарства не в змозі самостійно провести вказані дослідження, їх можна здійснити у селекційно-генетичному інституті.
У лютому агроном господарства повинен визначити життєздатність рослин пшениці на кожному полі (особливо озимої пшениці пізнього посіву), щоб вирішити доцільність його використання. Для отримання врожаю придатні поля, які мають гарантовано життєздатних не менше 250 – 300 розкущених рослин на 1 м2 і 350 – 400 рослин нерозкущених. За менших показників густоти треба планувати насівання або пересівання.
Насівання, як правило, має перевагу на полях з неущільненим грунтом. Але за швидкого танення снігу грунт, як правило, ущільнюється. У цих випадках на дуже зріджених полях краще провести перекультивацію посівів і виконати пересівання. Для насівання і пересівання у крайніх південних районах області перевагу треба віддавати сортам ярого ячменю, у північній частині доцільно також використовувати сорти ярої м’якої або твердої пшениці.
При насіванні всіма цими культурами утворюється досить значний інтервал у датах дозрівання між озимим і ярим компонентом. Він скорочується певною мірою при посіві в раніші терміни. На півдні для насівання і пересівання зріджених озимих можна використовувати сорти ячменю типу дворучок – Росава, Основа, Тамань, Достойний, чи навіть сорти озимої м’якої пшениці з коротким періодом яровизації – Застава, Єдність, Дальницька, Подяка та типу дворучок – Зимоярка.
Посіви після стресового впливу низьких температур при латентних чи візуально помітних пошкодженнях рослин краще і скоріше регенерують при їх підживленні весною. На нерозкущених або слабо розкущених посівах внесення 1,2-2,0 ц/га аміачної селітри буде ефективнішим, якщо це підживлення зробити раніше. За можливості краще таке підживлення зробити по тало-мерзлому ґрунті розкиданням добрив. У цьому випадку, внесений мінеральний азот буде доступний для рослин одразу після відновлення вегетації і стимулюватиме регенерацію пошкоджень та додаткове кущення. Підживлення розкущених посівів можна здійснити пізніше, до фази виходу в трубку, прикореневим способом сошниковими сівалками.
Реальною загрозою для посівів озимої пшениці на подальший період зимівлі може бути пошкодження рослин від ще можливих значних похолодань. Треба мати на увазі, що впродовж зими морозостійкість рослин знижується, особливо після тривалих відлиг і коливань температури. Тому зниження температури повітря до -10...-12оС наприкінці лютого або на початку березня може викликати значні пошкодження рослин, особливо в ослаблених нерозкущених посівах та генетично слабоморозостійких сортах.
З осені на ранніх посівах і на окремих полях оптимального терміну сівби накопичилася інфекція борошнистої роси. Під снігом грибки не загинули від морозу, і слід чекати їх інтенсивного розвитку. В цьому випадку, треба бути готовим провести обробіток одним з фунгіцидів. Цей обробіток захистить рослини і від можливої подальшої грибкової інфекції – іржі, септоріозу, піренофорозу тощо.
Рівень заселення посівів озимої пшениці бур’янами у південному регіоні в цілому оцінюється як середній. Але, враховуючи можливий прояв ярих бур’янів, треба готуватися до внесення гербіцидів на всіх площах посівів озимої пшениці.
Коли співпадають терміни обробітку посівів проти бур’янів і фітозахворювань, доцільно, з економічної точки зору, здійснювати це баковими сумішами фунгіцидів і гербіцидів.
