Ні кредитів, ні державної допомоги
Назустріч променям весняного сонця потяглися посіви озимих культур. Сходи ще не зовсім дружні, але на окремих полях позначився суцільний зелений покрив.
– Все залежить від того, чи вносилися з осені добрива, чи було підживлення у цьому році, – пояснює перший заступник голови Біляївської районної держадміністрації Василь Потоп. – Для нас сьогодні це питання питань.
Після поїздки по об’єктах спробували «розшифрувати» сказане. Отже, восени у Біляївському районі озимими було засіяно майже 33 тисячі гектарів ріллі. Всі вони непогано перезимували, зокрема і ріпак, який займає, як на теперішній час, досить скромну площу – 5,3 тис. га.
– У нас не ганяються за високими цінами на цю технічну культуру, щоб не порушувати традиційні сівозміни, – пояснює співрозмовник. – Тому навесні засіяємо не менше 2,5 тис. га горохом та ще понад 4 тис. га однорічними та багаторічними травами. І ще, хочу відзначити: ми вже четвертий рік не маємо жодної «гуляючої» земельної ділянки.
Після такого початку розмови слід було очікувати відповідно оптимістичного продовження. Але...
З’ясувалося, що і сільгосппідприємства, і фермерські господарства з минулої осені не можуть «пробити» хоча б якісь кредити у банках. На всі запити дається одна відповідь: сільське господарство не кредитуємо. Або відсоток такий пропонують, що хоч у петлю лізь.
А тому селяни не можуть сьогодні придбати такі необхідні для весняного підживлення добрива. З початку осені заготовлено всього 10 – 15 відсотків від їх потреби.
– Я гадаю, така картина не тільки у нас, – журиться співрозмовник. – Невже цього не бачать нагорі – у керівництві області, у Міністерстві аграрної політики? Адже кредитування стало відвертою кабалою для хліборобів. У минулі роки хоч видавали позику під 17 – 19 відсотків, причому третина цих коштів компенсувалася з Держбюджету. А сьогодні – практично нічого. Втім, і у минулому році аграрники не дочекалися компенсацій за багатьма державними програмами.
Не за горами і той день, коли посівні агрегати вийдуть у поле. Треба буде засіяти ярими культурами понад 17 тис. га, де одного ячменю – 12,4 тис., кукурудзи – до 20 тис. га. Крім того, у нинішньому році аграрії району планують виділити під городню продукцію понад 7 тис. га.
Проте тяжка ситуація з поливом, як відзначив Василь Іванович, може скоригувати плани.
У районі за документами зрошуються 28,4 тис. га землі, тобто третина всієї ріллі. Але у минулому році одержали життєдайну вологу лише на одній, і то неповній, тисячі гектарів. А у 2010-му ситуація може скластися так, що поливу не буде взагалі. А без поливу, немає звідки взятися овочам, сої, та й високим врожаям тих же зернових культур.
Зовсім не охололи до зрошення місцеві жителі. Вони на конкретному досвіді переконалися, що полив дозволяє одержувати добрий урожай. Як, наприклад, у ТОВ «Південьагропереробка», де збирають понад 550 центнерів овочів з гектара, або як у ТОВ «Троїцьке», яке одержало по 53 центнери зернових культур. А це у 2-3 рази більше, ніж на богарних землях.
Причина криється в іншому. Державне Дністровське міжрайонне управління водного господарства з минулого року практично не фінансується, було одержано лише 12 відсотків від передбаченої у державному бюджеті суми. У результаті припинилася подача води як на зрошувані землі, так і для заповнення наявних водосховищ.
Ми побували на найбільшому з них – Барабойському, яке розраховане на 12 млн кубометрів води. Сьогодні воно практично пересохло, вода видніється лише в окремих «блюдцях». Ще гнітючіша картина була минулої посушливої осені. Тоді довелося робити додаткові поглиблення, щоб з них хоч якось набирати воду для поливу.
Районна влада письмово звернулася до голови Державного комітету України з водного господарства Василя Сташука. Але у відповідь не те що грошей, навіть необхідної законодавством письмової відповіді не було. Ось така увага до проблем села, у любові до якого столичні чиновники привселюдно клянуться у численних інтерв’ю, на всіх нарадах і засіданнях.
Біляївським сільгоспвиробникам запропоновано самим розв’язувати проблеми зрошення, що багато хто і робив у минулому році, заради порятунку вже вирощеного врожаю. Довелося виділити зі своїх убогих коштів майже 3 млн гривень. Ті господарства, які одержують воду з водосховищ, платили за кожен кубометр води 0,54 грн. Недешево дається полив тим аграрникам, які ведуть забір води безпосередньо з Дністра.
От чому сьогодні городні, та й інші, господарства не поспішають укладати договори на поточний рік з Дністровським МУВГ. І, швидше за все, вони підуть на стрімкі зміни у наборі ярих культур і насамперед овочів.
За півстоліття свого існування Дністровське МУВГ так і не одержувало належної підтримки. У результаті сьогодні потребують реконструкції 35 кілометрів міжгосподарського водопроводу і вся меліоративна внутрішньогосподарська мережа. Не працюють три насосні станції, потребує ремонту електросилове обладнання, що не дозволяє вести полив у нічний час. І список цей можна продовжувати нескінченно.
…Сьогодні на полях знову з’явився сніг, є достатня кількість вологи. Але це не заспокоює. Район перебуває у зоні ризикованого землеробства, і літні суховії, як у минулому році, можуть зробити свою невдячну справу. А чим їм можуть відповісти місцеві хлібороби. Хіба що одними молитвами про дощ...
Степан СЕРБІНОВ,«Одеські вісті», Біляївський район
А вівчар жене отару…
У північних районах області не часто нині можна побачити отари овець. Та й череди великої рогатої худоби стають все меншими. Саме тому вівчарство сьогодні швидше виняток, аніж звична річ. СТОВ «Новоандріївське» – одне з небагатьох господарств Ширяївського району, в якому й зараз є всі галузі тваринництва. Зокрема й вівчарство.
І розвивається воно в основному завдяки ініціативі керівника Віктора Гавриловича Лисенка та невтомній праці чабана Іллі Федоровича Балжі. Враховуючи, що в господарстві є чимало земель, непридатних для рільництва, їх вирішили використати для випасання овець. І не прогадали. На дешевих кормах вівці дають достатню кількість м’яса, вовни, бринзи. У гарячу пору весняно-польових робіт, під час жнив усі працівники господарства із задоволенням ласують в їдальні товариства смачною бараниною та бринзою. І щиро за це вдячні не лише кухарям, а й тим, хто займається виробництвом цієї продукції – чабанам.
А трудові будні у вівчарів нелегкі. Для того, щоб виростити здорову тварину, а тут жива вага вівці сягає 50 кілограмів, потрібно затратити чимало сил, енергії та вміння. Десятим потом вмивається чабан, коли випасає отару. А вона тут чималенька – понад тисячу голів. З ранньої весни Ілля Федорович Балжи бере в руки свою гирлигу і до першого снігу мандрує зі своїми підопічними ярками та пагорбами. Зрозуміло, що такий моціон витримати непросто. Та вівчара підтримує родина. Син Віталій ще з юних літ допомагає батькові. Вони разом пасуть овець вже добрих півтора десятка літ. І серце старшого Балжи повниться радістю, що він з часом зможе передати чабанську гирлигу у надійні руки. Дружина Іллі Федоровича – Ганна Георгіївна, теж добра помічниця чоловіка. Крім своїх повсякденних домашніх клопотів, вона встигає допомагати чоловікові. А коли в зимову пору йде окіт, то вся родина по черзі цілодобово чергує у вівчарику, вболіває за те, щоб вівцематки без проблем окотилися, щоб не було падежу. Ягняток при потребі випоюють вручну. Така увага та піклування дають свої результати. Наприклад, у минулому році від кожних ста маток отримано по 107 ягнят. Ілля Федорович сподівається, що і в цьому році чабанські «жнива» пройдуть не менш успішно. Для цього є всі умови. Вівцематки ситі. Для зимової годівлі було заготовлено 80 тонн сіна, понад сто тонн різнотрав’я, є необхідна кількість концентратів. Усі тварини зимують у добре відремонтованій, утепленій вівчарні.
Час летить швидко. Завершиться окіт, відійде в історію ще одна зима, засяє весняне сонечко, зазеленіє трава. І знову, як не один десяток літ поспіль, Ілля Балжи вижене своїх підопічних на пасовище. І всі, хто проїжджатиме, чи проходитиме неподалік, милуватимуться, як вівчар жене свою отару, бо це справді красиво.
Лариса ПІВТОРАК,власкор «Одеських вістей», Ширяївський район
Завершуючи останні приготування
Працівники агроформувань Савранського району активно готуються до виходу в поле. Серед них і ТОВ «Нива», яке очолює В. Фіник.
Площі ярих зернових культур у даному сільгосппідприємстві - порівняно невеликі, оскільки значна частина ріллі тут зайнята озимими ячменем і пшеницею. Цієї весни у «Ниві» мають намір посіяти ярий ячмінь, овес, горох, а також просо, сорго, соняшник та кукурудзу (як на силос, так і на зерно). Можливо, доведеться пересівати ранніми зерновими частину площ під озимим ріпаком.
Посівний матеріал частково підготовлено свій, а частково закуплено. Ще керівництво товариства має намір докупити невелику кількість насіння кукурудзи іноземної селекції.
Завезено у необхідному обсязі гербіциди, протруювачі насіння та мінеральні добрива (селітра) для підживлення посівів озимини. Завершується завезення нітроамофоски, яка вноситиметься в грунт при сівбі ранніх зернових. Техніка, що задіюватиметься на посівних роботах, практично готова до виходу в поле.
Слід відзначити, що протягом минулого року відчутно поповнилася матеріально-технічна база «Ниви». Зокрема, придбано сівалку, зернонавантажувач, прес-підбирач, протруювальну машину, а також транспортер. Пально-мастильні матеріали товариство придбало у обсязі, необхідному не лише для провадження комплексу весняно-польових робіт, а й для жнив.
Сергій ОСАДЧУК,Савранський район
