«Одеські вісті» у номері від 11 березня 2010 року вже писали про можливості виникнення на території нашого регіону такого страшного природного явища, як землетрус, та про паніку, пов’язану із цим.
Нагадаємо, що приводом для цих страхів послужила заява директора Румунського інституту фізики землі Георге Мермуряну, підхоплена та розповсюджена багатьма засобами масової інформації. За твердженням вчених із сусідньої країни, сила нового землетрусу у нашій зоні буде потужнішою, ніж стихія 1977 року, коли у Бухаресті загинуло 15 тисяч чоловік. Статися ж він може в будь-який час.
Цій проблемі було присвячено прес-конференцію «Руйнівний землетрус в Одесі. Міф чи реальність?» У ній взяли участь декан геолого-географічного факультету, завідувач кафедри інженерної геології та гідрогеології ОНУ ім. І.І. Мечникова Євген Черкез, член Всеукраїнської асоціації сейсмостійкого будівництва, завідувач кафедри енергетичного та водогосподарського будівництва Костянтин Єгупов, народний архітектор України, дійсний член Української академії архітектури Володимир Глазирін, головний геолог Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства Сергій Какаранда.
Фахівці пояснили, що з наукового погляду короткостроковий прогноз землетрусів просто неможливий. А усі пророкування подібного роду є або спекуляцією, або навмисним нагнітанням обставин.
За словами Євгена Черкеза, Одеса перебуває на краю трьох сейсмоактивних зон – Кримської та двох карпатських. При цьому Кримська зона на наш регіон практично не впливає. Дві інші зони, Вранча і Добруджа, розташовані ближче до нас, і їхній вплив на Одеську область поширюється частіше. Хоча відгомони катаклізмів, що відбуваються там, які доходять до нас, дорівнюють 5, максимально 7 балам за 12-бальною шкалою Рихтера. Однак ступінь ризику для міста складається не лише із сейсмічної небезпеки, але й стану споруд. А в Південній Пальмірі навіть найстаріші будинки побудовані із урахуванням сейсмостійкості у 6 балів.
Костянтин Єгупов нагадав, що за останні 6 років одеситів вже втретє лякають чутками про землетрус, просто зараз панікують більше.
Крім того, у 2007 році в Україні введено нові будівельні норми. Із урахуванням їхніх вимог, усі будинки будуються із мінімальним розрахунком сейсмостійкості у 7 балів. А в особливо небезпечних районах – на схилах, у зсувних зонах – або при будівництві споруд, які несуть потенційну небезпеку (як, наприклад, атомні станції та ін.), цей поріг ще вищий.
У той же час, за словами фахівців, в Одесі не проведено паспортизацію будинків, тому важко передбачити, як той або інший будинок поведеться під час землетрусу. Тим більше, що багато споруд старої побудови не мають фундаментів, додав Володимир Глазирін. Деякі з них вже валяться самі по собі у силу тривалої амортизації, не знали серйозного ремонту. Що стосується найдужчого землетрусу 1977 року із амплітудою коливань ґрунту 6,9 бала, то в нас, на щастя, падали лише цегельні димохідні труби, на деяких будинках з’явилися тріщини, у квартирах хиталися меблі.
Таким чином, ніхто із вчених або фахівців-практиків не може спрогнозувати із точністю до доби або декількох годин черговий землетрус. Тому необхідно робити усе можливе, щоб уникнути серйозних наслідків. Інакше кажучи, підвищити якість проектування та спорудження. А мешканцям старих будинках необхідно бути завжди напоготові і вивчити назубок правила поведінки у екстремальних ситуаціях. Зокрема, під час землебудівництва.
До речі, 20 відсотків території України мають стосунок до сейсмічних зон, а на Земній кулі щороку відбувається близько мільйона землетрусів. Однак більшість з них настільки незначні, що залишаються нами непоміченими.
