Гуркіт грому все чутніший...
Ще у далекому 1985 році між містом Біляївкою і селом Надлиманським Овідіопольського району проклали 18,5 км напірної каналізаційної труби. Проклали тільки одну нитку, до другої, аварійної, руки так і не дійшли.
А потім з'ясувалося, що мали місце й інші серйозні порушення вимог проекту. Передбачалося прокладання труб з азбестоцементу і чавуну. Але закопували тільки ті, що виготовлені з чорного металу, термін експлуатації яких значно коротший.
Пориви і викиди стоків виникали то в одному, то в другому місці. Як кажуть, тепер латка на латку почала лягати.
Більше того, постійні аварійні пориви потребували ретельного обстеження всієї системи. Та от біда: за багато років кудись зникли первинні документи зі схемою. І лише черговий «фонтан» наводить на слід підземної труби.
Недавній великий викид нечистот біля самої Біляївської КНС змусив ще раз замислитися, як виходити із складного становища.
Одразу відзначимо, що це проблема не міста чи району. При серйознішій аварії (а вона за нинішнього стану трубопроводу цілком імовірна) каналізаційні нечистоти можуть потрапити до річки Турунчук, а потім – і до Дністра. І це всього на 1,5 кілометра вище від водозабору ВОС «Дністер», яка подає питну воду в Одесу, Іллічівськ, Южне, Овідіополь, Біляївку і села цього великого регіону.
Місцева влада намагається вживати всіх заходів, щоб не допустити катастрофи. Але чи багато зробиш на убогі кошти з міського та районного бюджетів? Вистачає хіба що латки накладати на місця чергового прориву. Прогнилі металеві труби не витримують усе потужнішого потоку каналізаційних нечистот. Та й наявний колектор був розрахований тільки на скидання центральної районної лікарні, яка відкрилася тоді. Але з тих пір до системи були підключені багатоповерхові будинки та інші об'єкти. Пізніше трубою почало користуватися і місто Теплодар. Його мер Леонід Печерський теж стукає в усі двері, надсилає листи до вищих інстанцій, але результату поки що ніякого не домігся. Комунальники Теплодара також розраховують лише на свої сили.
Влада Біляївки, зі свого боку, організувала кілька зустрічей з фахівцями різних обласних служб, щоб виробити оптимальний варіант виходу зі скрутного становища.
У підсумку народилася ідея значно скоротити «шлях» водостоків з 18,5 кілометра до восьми і прокласти труби до очисних споруд, які перебувають на території ВОС «Дністер».
Таке здається неможливим, якщо керуватися з елементарними санітарно-епідеміологічними вимогами. Але такі споруди існують і приймають стоки із селища Ілліча Біляївського району. З мовчазної згоди охоронців державної санітарної служби та ТОВ «Інфоксводоканал», який свого часу обіцяв жителям Одеси та всіх інших споживачів якісну питну воду. Але це тема іншої розмови.
До проблеми Біляївки з розумінням поставилися депутати обласної ради, які виділили 300 тис. гривень. Так з'явилася можливість розпочати здійснення задуманого плану, за підтримки «Одесакомунпроекту», «Укрпівденьводгоспу» та інших зацікавлених організацій. Фахівці розробляють техніко-економічні обґрунтування, згідно з якими напірний колектор буде спрямований на згадані очисні споруди у районі ВОС «Дністер».
Таким чином, розв’язується одразу кілька проблем. По-перше, не потрібно прокладати два трубопроводи завдовжки по 18,5 км до села Надлиманського, що за сучасних умов практично неможливо. Таких грошей ніхто не виділить. При приватизації земель ніхто у тому ж Овідіопольському районі не потурбувався про те, щоб позначити так звані сервітутні зони. А тепер спробуй через приватні ділянки прокласти труби!
По-друге, створюється можливість змінити дислокацію очисних споруд, які, всупереч всім санітарним нормам, розташовані на території ВОС «Дністер», причому у зоні номер один.
По-третє, нова система одержить свого господаря безпосередньо у районі, де можна згодом самостійно розв’язувати всі виниклі проблеми.
А поки що «господарем» існуючої системи водостоків і їхнього очищення є «Теплодарводоканал», який установив вартість послуг з розрахунку 4,74 грн за один кубометр стоків. Для населення передбачені нижчі тарифи, але і вони викликають масовий протест населення. Багато хто погрожує відмовитися від такого нав'язливого сервісу і знову перейти до вигрібних ям у кожному будинку.
На згаданих зустрічах фахівців були відсутні представники Державної санітарно-епідеміологічної служби Одеської області. Не з'явилися вони і після багатьох запрошень Біляївської міської ради. Але зате зі своїх кабінетів визначили, що все-таки треба тягти труби у два ряди до села Надлиманського. А тому не дають згоду на ТЕО, про яке йшлося вище.
Нещодавно виконком міськради відправив нового листа на адресу Головного санітарного лікаря в Одеській області Л.І. Засипки з проханням відвідати район, і на місці ознайомившись із ситуацією, що склалася, підтримати запропонований колективний проект. Але ні письмової відповіді, ні іншої обнадійливої реакції поки що немає.
Заодно не зайвим було б заглянути і на очисні споруди у селі Надлиманському, які так затято захищаються. І наочно переконатися, що необхідного очищення стічних вод там практично немає. Частина з них прямим ходом потрапляє до Дністровського лиману. Добре ще, що це нижче ВОС «Дністер». Але при масовому скиданні все-таки катастрофи не уникнути.
Олексій СТЕПАНОВ,«Одеські вісті»
Немає світла у кінці тунелю
Одне з японських прислів'їв говорить: «Вино починається з церемоній, а закінчується бійкою». З незапам'ятних часів установлено прямий зв'язок вживання алкоголю з агресивною поведінкою людини і злочинністю. Сказане з лишком підтверджується даними судової статистики. У середині 90-х у країні рішучою рукою ліквідували витверезники. Зараз багато хто про це шкодує. Сьогодні розпочали реорганізацію ЛТП. Кінцевий підсумок таких дій невідомий...
Міліція безсила?
За даними правоохоронних органів, на обліку у Білгород-Дністровському обласному психоневрологічному диспансері № 4, перебувають майже 800 чоловік, які страждають на хронічний алкоголізм. Проте, як наполегливо радять фахівці, щоб одержати приблизну реальну цифру хворих, число слід збільшити у 5-8 разів. При цьому враховувати, що ряди алкоголіків збільшуються стабільно і щороку.
– Багато хто, посилаючись на складну економічну ситуацію в країні, починає опускатися і зловживати спиртним, – розповідає Ігор Володимирович Мазур, в.о. начальника сектора дільничних інспекторів міліції Білгород-Дністровського МВВС. – Звідси виникають проблеми у сім’ї, у відносинах із сусідами. У пошуках допомоги від п'яниці і дебошира вони починають стукати у двері міліції. Проте дієву і очікувану допомогу вдається надати не завжди. Ухвалений на початку 2000 року в Україні закон про психіатричну допомогу, з одного боку забезпечує права і свободи людини і громадянина. З другого, створює певні складнощі у роботі міліції. У цьому разі висновок про примусове лікування хворого на алкоголізм може винести тільки суд, причому за обов'язкової умови цілої низки попередніх складових. Наприклад, у середині березня ми готові доставити на лікування 5 таких громадян. Четверо із селища Сергіївки і один з міста. Це крапля у морі у порівнянні з масштабами алкоголізму у Білгороді-Дністровському та районі. Повторю, надати дієву допомогу вдається не завжди.
Життєва реальність підтверджує ці слова. Кілька років мати з двома дітьми терпіла приниження і п'яні вихваляння свого сусіда, постійно звертаючись до міліції. Допомогти втихомирити алкоголіка-грубіяна з порушеною психікою не змогли. У результаті, їй довелося обміняти чудову квартиру на віддалений район міста. Інший випадок: громадянин, одурманений від безперервних запоїв і дійшовши до галюцинацій, зимової ночі розбив у сусідній квартирі вікна, «рятуючи сусідів від ядухи». Десять років сусіди терпіли його п'яні витівки, скандали, постійні погрози і рукоприкладство. А його величність Закон «взяв слово» лише тоді, коли надзвичайно агресивний громадянин зважився на вбивство.
Як відомо, деякою мірою розв'язала руки алкоголікам реорганізація ЛТП в Україні, зокрема, у Вилковому. Звістка про ліквідацію загрози бути зачиненим у лікувально-трудовому профілакторії рознеслася миттєво. Багато залежних від зеленого змія відзначили подію бурхливою пиятикою. Відтепер в області для примусового лікування хворих на алкоголізм працює тільки профілакторій села Олександрівки Комінтернівського району. Але і туди улаштувати хворого на алкоголізм досить непросто.
Як відомо, за законодавством у нашій демократичній країні алкоголіку-дебоширові судовим рішенням може загрожувати штраф, адмінарешт або банальне попередження. Примусове лікування – надзвичайний захід. Якщо раніше для медичного огляду хворого на алкоголізм дільничні доставляли до Білгород-Дністровського обласного психоневрологічного диспансеру, то сьогодні, відповідно до інструкції, тільки на початковому етапі його слід доставити на прийом до нарколога у міську поліклініку за місцем проживання або до наркологічного відділення Одеського обласного наркологічного диспансеру. У такому разі зовсім нескладно вгадати з одного разу, чи стане дільничний з віддалених прикордонних сіл Дальничен, Володимирівки, Чистоводного доставляти буйного алкоголіка на рейсовому автобусі у Білгород-Дністровську міськполіклініку або до Одеси, не маючи можливості повернутися в село того ж дня? Або вважатиме за краще одразу одержати посадове стягнення, позбавивши себе дуже складного алгоритму добування бази свідків, подвійної госпіталізації «клієнта» за рік, а згодом передачі матеріалів до суду? Схоже, у боротьбі з алкоголізмом ми зайшли у глухий кут?
А поки що ганебне лідерство…
Сьогодні за орієнтовними підрахунками алкоголь в Україні вживають 24 млн чоловік. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, Україна виявилася абсолютним лідером з прийому алкоголю, посівши при цьому 61 місце серед країн світу. На думку експертів ВОЗ, за рік житель України споживає трохи більше 6 літрів абсолютного алкоголю. Українські ж експерти наполягають, що «навантаження» абсолютного спирту на людину у рік досягає 12 літрів. Причому з урахуванням авторського виноробства та промислових фальсифікатів воно зростає до 20 літрів!
За статистикою, алкоголіком в Україні стає кожен десятий. Скільки ж українців у кризові роки насправді потрапило під хронічний алкогольний гніт, покаже тільки час...
Тетяна ГУРІЧЕВА,власкор «Одеських вістей», м. Білгород-Дністровський
