– Шістдесят, кажете? Мені? – почуття доброго гумору, яким володіє Віталій Іванович Давидов, не зрадило його і під час нашого з ним діалогу. Воно, завжди було йому, голові Арцизької райдержадміністрації, вірним, надійним помічником.
– А що? Гумор, мені, як і пісня, будувати і жити допомагає. Тим більше, що свої 60 років я – ну ніяк не відчуваю. Зустрічаю їх, збагачений великим досвідом життя. Отож, запевняю всіх: шістдесят – чудовий вік. Тепер настає черговий етап мого життєвого шляху.
– Чи означає це, що якісь підсумки Ви поки що підбивати не збираєтеся?
– Саме так. Не той привід. Навпаки, хочеться працювати і вершити добрі справи. Сил на це в мене цілком вистачає. Я безмежно вдячний колективу апарату райдержадміністрації, керівникам підприємств за підтримку і взаєморозуміння. Аж ніяк не з натхнення, а знову ж завдяки досвіду, мені вдалося створити і згуртувати команду, здатну вирішувати найскладніші завдання. Тішить, що здійснилася моя заповітна мрія, як керівника і просто людини, – земля в районі знову знайшла господаря. Я, знаєте, ніколи не соромився зі своїми заступниками оббивати пороги міністерств, відомств, управлінь і відділів облдержадміністрації. Знаю з життя: стукай – і тобі відчинять. Щиро радий, що за останні роки в районі вдалося виростити трьох заслужених працівників сільського господарства України. Це керівники агрофірми «Дністровська» Іван Васильович Кістол і ВАТ «Шампань України» Гнат Васильович Братінов, комбайнер агрофірми «Бургуджи» Федір Дмитрович Сєков.
– Ну, а яка найбільша радість у Вашому житті, якщо оцінювати її з висоти шістдесятирічного ювілею?
– Діти, звичайно. Їх у мене четверо – два сини і дві дочки. Цього року університети закінчують у Харкові – Марина, в Одесі – Денис. А онуки – чи це не найбільша радість?
– На що, крім родини, поширюється Ваша любов?
– Я дуже люблю людей. Без цієї любові душа людини мертва. Я використовую будь-яку можливість, щоб бути поруч із ними – у полі, на фермі або будмайданчику. На підприємстві. Тільки спілкуючись із людьми, стаєш досвідченішим, мудрішим. Під час зустрічей з ними народжується взаєморозуміння. Без чого навряд чи можна досягти хоча б якогось успіху.
– Які якості найбільше цінуєте в людях?
– Порядність і ще раз порядність. На щастя, у моєму житті порядних людей було більше, ніж... Втім, не люблю когось осуджувати, чіпляти ярлики. Живу за християнськими правилами – чесно. У цьому слові найглибший сенс закладений.
– Віталію Івановичу, у дворі, біля адмінбудинку, побачила чудову блакитну ялиночку. Зовсім маленьку, але вже розкішно пухнасту. Поруч із велетнями-ялинами вона виглядає дуже зворушливо.
– Це я її посадив. Власноруч. Нехай зростає на радість усім. Я взагалі дуже люблю природу. Адже приємно в городі покопатися, порибалити. Щоправда, часу на це майже не було останнім часом.
– Що потрібно Вам для того, щоб відчувати себе щасливим?
– Щоб здорові й щасливі були діти і онуки. Щоб був мир і добрішими люди.
– Редакція «Одеських вістей» вітає Вас, Віталію Івановичу, з ювілеєм. Залишайтеся і далі таким же молодим душею і серцем, сповненим оптимізму і натхнення.
