Із чим не згодний Дімоглов
Нинішнє ВАТ «Татарбунарське АТП-15143» відділилося від Кілійського АТП-15143» у 1995 році, коли одне за другим зупинялися підприємства, і було неясно, як довго така ситуація триватиме. Вижити, як пояснює керівник АТП Костянтин Костянтинович Дімоглов, допомогла ділова атмосфера у колективі. До 14 збільшили з одного число рейсів на Одесу. Утричі зріс обсяг приміських пасажирських перевезень. Люди були задоволені. Дімоглов одержав з того часу багато листів-подяк. Від сільських рад та пасажирів. Костянтину Костянтиновичу присвоєно звання заслуженого працівника автотранспорту.
На підприємстві діє профспілковий комітет і виконуються умови колдоговору. Розроблена система заохочень. Не забуті ветерани. Хоча виживати АТП доводиться не без труднощів. З боку держави підтримки мало.
– Але ж, Костянтине Костянтиновичу, загальні збори колективу ухвалили рішення стати самостійним підприємством. Отже, і проблеми відтепер – усі ваші.
– Не відмовляюся. Але ж не усе в наших силах. Взяти ті ж тарифи. Вони не відповідають зростаючим цінам на дизпаливо. Та й із фінансуванням перевезення пільгового контингенту пасажирів держава не квапиться. Адже це не тимчасова випадковість, а її «правила гри».
– У Татарбунарах буваю часто і завжди бачу на автостанції по декілька маршруток на Одесу. Зручно людям, правда?
– Я вважаю: на міжміських пасажирських перевезеннях потрібно наводити порядок. На жаль, Татарбунарське АТП із південних споріднених підприємств перебуває у найневигіднішому для нього місці. По суті, ми – проїзний двір. Тут проходить транспорт багатьох інших автопідприємств. Якщо з Ізмаїла пасажир поїде до Одеси і повернеться автобусом свого ж підприємства, то татарбунарським може скористатися кожний. Аби лише – за маршрутом.
– І все ж таки в усій цій «кухні» головна особа – пасажир. Він не хоче гаяти час на очікування татарбунарського рейсу.
– Але я скажу, що тим самим поліпшено якість обслуговування того ж пасажира. Адже на трасі швидкісні перегони влаштовують водії саме пасажирського транспорту. І це в той час, коли постійною та дуже суворою вимогою до перевезень та перевізників залишається безпека руху. Тим часом, у нас навіть відділу такого, як це було раніше, немає. Хто зараз контролює швидкісний режим на дорогах? Міліція? Але чи усюди вона встигає? А ціна ж цього питання – життя. Та й маршрутки здебільшого обладнані незручно. У них тісно, людина людині у буквальному значенні дихає в потилицю. Пройти у вузькому проході важко. І завжди дуже задушливо. Особисто я маршрутками до Одеси ніколи не їжджу. Лише автобусами нашого підприємства.
– Але, очевидно, перевізникові-приватникові все ж таки дешевше купити «беушне» маршрутне авто, ніж великий автобус, той же «еталон».
– Ми констатуємо, що Львівський автозавод знизив оберти, оскільки не в змозі реалізувати свою продукцію. Вона що, не потрібна вже чи до якості претензії? Ні те, ні друге. Не по-господарському це, коли «мерси», що од’їздили своє, переганяють із Німеччини до України, платять не зрозуміло кому гроші і тут реалізують. А в цей же самий час Львівський автозавод зазнає збитків. Куди дивиться держава? Так зробіть держзамовлення. Дайте автопідприємствам автобуси в оренду на п'ять-сім років. Щоб вони зміцніли, покращилося обслуговування людей. І сам завод запрацює на повну силу. Його «еталони» – великі, зручні та гарні машини. І тоді знизиться інтенсивність руху на дорогах. Замість, скажімо, 30 тісних маршруток пройдуть 10 містких сучасних автобусів. Звідси – і безпека руху.
– Ви праві. Перегони на автотрасах – явище нині звичайне, на грані із молодецтвом. У такі миті не дуже спокійно почуваєшся.
– А знаєте, чому усе це відбувається? Подивіться, який нині здебільшого водійський склад. Часто – це молоді, без досвіду роботи люди. Раніше ж пасажирські перевезення довірялися лише досвідченим водіям, які зарекомендували себе. Хоча можна відпрацювати 10 – 15 років, але справжнім перевізником так і не стати. Терплячим та уважним до старих людей, які вміють шанобливо ставитися до жінки. Хіба це діло, коли бабусі, яка через хворі ноги із зусиллями піднімається, водій нетерпляче говорить: «Можете швидше? Із хворими ногами або вдома сидіть, або лікуйтеся».
Вважаю, у нашій системі треба багато чого змінювати. Мені, наприклад, не зрозуміло, чому дотепер немає державної програми розвитку пасажирських автоперевезень. А якщо б така була – усе було б більш визначено. Принаймні у виграші виявилися б і той же Львівський автозавод, і наші автопідприємства, і, звичайно ж, пасажири. Поки ж що ми намагаємося зберегти те, що маємо. Ми чесно виконали першу вимогу Тендерного комітету: міжміські рейси виконуються на нових автобусах. Ми, по суті, зробили своєрідну революцію на приміських пасажирських перевезеннях. Але є в мене заповітна мрія: перевозити дітей і школярів початкових класів безкоштовно. Сподіваюся, вона здійсниться.
Таїсія БАРАНОВА,власкор «Одеських вістей», м. Татарбунари
Заслуговує на похвалу
Співробітники відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Любашівського району та автотехнічної інспекції УДАІ ГУМВС України в Одеській області проводять технічний огляд автомобільного парку підприємств усіх форм власності. Як зазначив в розмові начальник ВДАІ майор міліції Станіслав Рейтор, господарствам, організаціям та підприємствам належать 480 одиниць колісної техніки. Її технічний стан перевіряється згідно з розпорядженням голови райдержадміністрації. Огляд техніки розпочався 15 січня і триватиме до кінця року.
Нещодавно любашівські даішники працювали в автопарку ТОВ «Зеленогірське», яке володіє найбільшою кількістю автомобільної техніки. 37 її одиниць – від потужних КамАЗів до кількох легковиків – щороку стають на лінійку готовності.
Слід відзначити копітку працю завідувача гаража Анатолія Петеляка, який дбає, щоб кожен автомобіль «був у строю». Зауважте, протягом останніх десяти років кількість автотехніки не зменшилась попри те, що найстаріший автомобіль МАЗ-500 зійшов з конвеєра у 1976 році, а «наймолодші» автомашини були придбані у 1990 році.
– Ми вдячні нашим водіям, які зберегли автопарк і утримують його в робочому стані, – зауважив директор господарства Олександр Манзар. – Адже це основа нашої життєдіяльності. Жодна машина у нас не простоює і себе окуповує, бо її утримання обходиться нам недешево. Наприклад, лише на техогляд затрачено 20 тисяч гривень, а якщо додати запчастини, ремонт, зарплату водіїв, то «набіжить» понад півмільйона гривень.
Двадцять два досвідчені водії трудяться у господарстві і задіяні на посівній, жнивах, на племзаводі, сіно- та кормозаготівлях, перевезенні органіки, врожаю тощо. Одне слово, без роботи жоден шофер не залишається, тому й ввірену їм техніку бережуть, як зіницю ока. Тим більше, що не лише статок господарства, а й його благополуччя теж залежать від справності автомобілів. Також серед водіїв триває трудове суперництво: праця передовиків виробництва, особливо у жнива, добре винагороджується. Так, торік значну грошову винагороду та натуроплату отримали передовики-водії Анатолій Макаренко, Руслан Лєщенко, Ігор Молодець, Олег Золовський.
Підсумовуючи результати технічного огляду зеленогірського автопарку, начальник ВДАІ Станіслав Рейтор зазначив, що це господарство можна образно назвати «останнім з могікан», а технічний стан представлених на техогляд автомобілів заслуговує лише на похвалу.
Юрій ФЕДОРОВ, Любашівський район
Дві різні однакові машини
21 автомобіль-«близнюк» виявлено в Одеській області лише за два тижні під час відпрацьовування операції «Двійник». Вона регулярно провадиться по лінії ДАІ на території України. Її мета – виявлення транспортних засобів, які експлуатуються під виглядом законно зареєстрованих, але – «лівим» чином.
Кримінальний секрет їх появи на дорогах добре відомий старшому інспекторові з окремих доручень розшуку Управління ДАІ ГУМВС України в Одеській області Михайлу Подвишецькому.
Звичайно, факт законної реєстрації машини під офіційно присвоєним їй номером «N» в іншому регіоні нікого не здивує. Транспортна інтрига починається з того, що аналогічний автомобіль раптом з'являється в Одесі. Він за усіма параметрами схожий із оригіналом. Видати його фіктивне походження можуть лише підроблені технічний паспорт або посвідчення про реєстрацію. Не менш майстерно вмонтовані і номери агрегатів: інші, але акуратно підігнані під автомобіль, взятий «за основу».
Звідки ж беруться дві однакові, але при цьому зовсім різні машини-«двійники»?
Наприклад, добре авто хтось приганяє з-за кордону, хоча б із Німеччини, як було у декількох випадках. І при цьому словом не згадає, що іномарка перебуває у розшуку, як викрадена. Його заспокоює віра в умільців, які майстерно навчилися вирізати з агрегата старий цифровий номер і вставляти новий. Не позбавлені кримінальних талантів і виготівельники підроблених документів, куди вносять дані реального власника, з іншого регіону. Звичайно, останній не відає, що став прототипом у чужій махінації.
А власник машини-«двійника» керує нею за дорученням, розраховуючи на те, що його придбання за базою даних повністю відповідає далекому оригіналу. Невже ті, хто купують дорогі автомобілі, настільки непередбачливі, що не перевіряють їх на предмет перебування у викраденні? Або під арештом, що частенько буває, коли чоловікам при розлученні потрібно ділити майно? Адже якщо йдеться про легковики престижного класу, то номінальна вартість їх може коливатися від 50 тисяч євро і вище, в залежності від комплектності, навіть до 150 тисяч. Але, очевидно, спокуса авантюри велика, а обіцяні знижки в ціні привабливі.
Кілька таких екземплярів виявили у 2010 році і одеські інспектори ДАІ. До них мають стосунок, наприклад, два «порше-кайен». Один із них з італійськими номерними знаками перетнув західний кордон України півмісяця тому. Тимчасовий візит тривалістю три дні був щось на зразок транзитного перебування на території Української держави. Режим ввезення автомобіля не передбачав, що він може бути комусь переданий або відчужений. Це ж звільняло громадянина Італії, який сидів за кермом, від необхідності робити розмитнення і не накладало зобов'язань при виїзді із країни.
Але виявилося, що через три дні італієць полетів додому на літаку із Бориспільського аеропорту. А машина залишилася тут. Випадково? Навряд чи, якщо знати, що на сонячній батьківщині його зустрічали працівники Інтерполу. З'ясувалося, що правоохоронці зіткнулися зі схемою страхового викрадення. Дорогий «порше» належав європейській фірмі і був застрахований на величезну суму. Її-то і мав намір одержати невдачливий візитер, який імітував крадіжку об'єкта. Насправді він передав його за дорученням громадянинові Молдови, липовим, як вдалося довідатися. Нескладно припустити у діях двох сторін змову та одержання апетитного «відкату».
Працівники ДАІ вийшли на слід італійського авто, коли разом із карним розшуком провадили пошукові заходи щодо викрадення такої ж дорогої «тойоти-прадо». У її викраденні був використаний цей самий «порше-кайен», яким керував житель молдавського Придністров’я.
Інший «порше» виявився родом із Німеччини. Українські ловкачі замінили йому номер кузова, щоб замести сліди крадіжки. Цікава історія авто «Х5», завезеного до України через Ренійський пункт пропуску громадянином Болгарії, який передав його співвітчизникові, що тимчасово живе в Іллічівську.
До цього земляк ввіз ще й «БМВ». Молодий чоловік, який купив його, попався при порушенні правил руху. Він спробував зникнути, і до його переслідування було долучено 10 екіпажів, що затисли його в тупик. Довелося зізнатися… Так і вийшли на слід «Х5».
Крім цього, під час операції «Двійник» виявлено 70 транспортних засобів від мотоциклів до автобуса, тихенько експлуатувалися під чужими держномерними знаками. Паралельно – ще 60, що перебували у розшуку. Цікаво, що кримінальну історію елітних машин повторили також бувалі «трійки» та «шістки». Пішла голота на вигадки. Були б документи!
– Результативність операції забезпечена високим ступенем пильності одеських інспекторів, – оцінює роботу колег М. Подвишецький. – Їхня кваліфікація дозволяє їм неозброєним оком виявляти первинні ознаки перебивання або врізування фіктивних номерів, підроблення документів. Як правило, ці припущення підтверджуються подальшою експертизою.
Тому дарма водії скаржаться на те, що інспектори зупиняють їх необґрунтовано. Контроль за транспортом на дорогах – найефективніший спосіб пошуку машин-«близнюків», за якими тягнеться брудний шлейф порушень закону.
Стас ВЛАДОВ
