Як спиться у класній кімнаті?
«Кульбабка» – російською «Одуванчик». Так назвали самі діти свій табір відпочинку при Арцизькій школі № 5. Всього відвідують його понад 240 учнів. Першокласники – з післяобіднім сном і триразовим харчуванням. Решта – з дворазовим і без сну.
Я прийшла до дітей, коли вони обідали. Зголодніли після чудово проведеного «Дня козака». Та й обід – пальчики оближеш: зелений борщ, пюре з котлеткою, компот.
Їдальня у цій школі – з історією. Хто тільки не брав її в оренду, – та все невдало. Доки не взявся за це підприємець – у минулому вчитель цієї школи – Ілля Васильович Жечев. І от вже років вісім школа не знає проблем з гарячим харчуванням дітей. Більше того, у їдальні харчуються і діти з таборів відпочинку при центрі дитячої та юнацької творчості, станції юннатів та міської третьої школи. І ніхто не скаржиться. Адже Жечев забезпечує продуктами харчування ще і школи навколишніх сіл.
Олена Василівна Стоянова – начальник табору уже шостий рік. Певний досвід напрацьовано. Дітям тут весело. Нагодовані. Доглянуті. Не тиняються без діла. Заходи провадяться цікаві. Ось і про недавній «Пошук скарбів» діти розповідали з великим задоволенням.
– Тобі тут подобається? – запитала я худеньку довгоногу дівчинку.
– Весело! – відповіла. – Але спати тут не можу.
– Чому?
– Мабуть тому, що це клас, у якому навчаємося.
Слова дівчинки директора школи Анатолія Петровича Адзеріхо не здивували. Він взагалі налаштований проти таборів при школах. Вважає це не відпочинком, а профанацією. Колись, ще у 70-х роках, біля великого ставу у селі Виноградівці був споруджений і працював районний піонерський табір. З колективами вихователів і обслуговуючого персоналу.
– Якби я міг, – говорить Анатолій Петрович, – я ніколи в навчальні класи ліжка не ставив би. Класи призначені для навчання. І я розумію дітей, яким у них не спиться. Тим більше – на старих залізних ліжках.
А якби у вас було достатньо коштів, – запитала у нього, – на що б в організації літнього відпочинку дітей їх витратили?
– Спорудив би профільний табір відпочинку біля моря.
Доки ми розмовляли, їдальня спорожніла. Діти вляглися спати. Ну, якщо не заснути, то хоча б полежати зо дві години у прохолоді.
Таїсія БАРАНОВА, власкор «Одеських вістей», м. Арциз
Усією громадою допомагали, але не скрізь
Завершився перший етап дитячого відпочинку в Ізмаїльському районі. За 18 відведених для цього днів у 19 пришкільних таборах відпочили понад три тисячі учнів молодших і середніх класів. Було виділено 170 тисяч гривень бюджетних коштів на харчування дітей. Так, негусто, якщо поділити на всіх. Але все-таки вистачило для того, щоб забезпечити відпочивальників одноразовими обідами.
Звичайно, могли б активніше долучитися сільські ради: і самі допомогти, і спонсорів залучити. Шкода, такою підтримкою похвалитися можуть не всі.
Ну, а ось там, де вона надавалася, харчування було дворазовим. Це багато означає, якщо врахувати, що відпочивало чимало дітей з багатодітних і малозабезпечених сімей, дітей-інвалідів, а також дітей-сиріт і таких, чиї батьки позбавлені основного – батьківського права.
– Зовсім не розумію тих, хто не хоче допомагати дітям, – розповів при зустрічі директор агрокомпанії «Свобода» Володимир Денисович Видобора. – А хто ж, крім нас, дорослих, піде їм назустріч? Хіба слід у всьому лише на державу покладатися, якій нині й так важко? Де треба, ми зобов’язані підставляти своє плече.
Це не просто слова. Це – позиція чоловіка, навченого життєвим досвідом. Він розпорядився виділити додаткові кошти на харчування дітей сіл Старої Некрасівки і Дунайського.
– Не залишилися осторонь і батьки, – розповіла нам директорка пришкільного табору відпочинку «Веселка», заступник директора школи з виховної роботи Ольга Миколаївна Хрустальова. – Усією громадою допомагали. Особливо відчутною була допомога батьків дітей перших і других класів. Привозили нам овочі, фрукти, полуницю – та усе, що вирощують на своїх ділянках. Ми змогли оздоровити тут понад 160 дітей.
– Кожен день був насичений різними подіями, – далі розповідає Ольга Миколаївна. – Організовували різні ігри. Провадили конкурси малюнків і стінгазет. Вели гурткову роботу. Разом збирали експонати для сільського музею. Частими гостями були місцеві самодіяльні артисти. Ось учора, наприклад, працівники сільської бібліотеки і клубу показали для малят лялькову виставу «Курочка ряба». А для старших поставили інсценівку «З життя грибів». Дуже корисною вийшла постановка – адже грибів цього року як ніколи багато, однак діти не завжди знають, які з них їстівні, які ні. Організовували ми екскурсії рідним селом та його околицями. У нас недалеко від центру розташований пам’ятник «Меридіан», встановлений у XIX столітті видатним географом Струве. Провадили конкурси на тему рідного краю, рідного села, рідної вулиці...
– А вам сподобалося? – запитав я у дітлахів.
– Ще б пак, – почали наввипередки відповідати вони. – Ми тут не нудьгували. Ех, шкода, із нашої «Веселкою» доведеться розставатися...
Євген Маслов, власкор «Одеських вістей», Ізмаїл – Стара Некрасівка
