Для зрілості журналістові необхідні життєвий досвід і знання кон'юнктури, – якості, що набуваються з роками. Олександр Федоров, перш ніж стати прес-секретарем Асоціації судновласників України, пройшов цей довгий шлях. І сьогодні, у день свого 60-річчя, йому є що згадати.
Як і більшість представників ЗМІ, він прийшов у журналістику не одразу і з іншої сфери діяльності, що само собою – непогано. Тому що такий співробітник завжди привносить свіжий погляд збоку на одвічні соціальні проблеми. Молодість Олександр безроздільно присвятив спорту. Сам себе він характеризує як людину, наділену здоровими лідерськими амбіціями, що, власне, теж не чуже журналістові. І тому у легкій атлетиці він обрав стрибки з жердиною. Репрезентуючи товариство «Динамо», він «дострибався» до звання триразового чемпіона України, а потім – переможця Спартакіади народів СРСР у 1967 році. І прикрасив своє нежурналістське минуле грамотами, медалями та кубками.
До речі: паралельно він вивчав основи морської економіки в Одеському інституті водного транспорту. Але ці знання згодилися пізніше. Випадком, який підштовхнув до професії журналіста, за словами О. Федорова, стала його дружба з Геннадієм Швецем, – пишучим спортсменом, який уже працював у «Вечерней Одессе». Він і залучив Олександра до написання інформацій, репортажів, інтерв'ю з тренерами. Ще більше Олександр втягся у цю діяльність, коли через травму ноги не міг виступати на змаганнях. І досі згадує, як редактор «Вечерки» Борис Дерев’янко, ознайомившись з його першими пробами пера, сказав: «Сырой, но перспективный». І взяв працювати за договором.
А ще була школа «Комсомольської іскри», три роки у морях на борту пасажирських лайнерів «Максим Горький» і «Казахстан» на посаді редактора суднової газети. На березі його чекало запрошення редактора «Знамени коммунизма» Юлія Мазура. Але це були ще пошуки себе.
По-справжньому О. Федоров розкрився як журналіст іміджевого напряму. Напередодні розвалу соціалістичної системи він з одеським власкором газети «Труд» Дмитром Романовим створив рекламне агентство. І кілька років розвивав діяльність, яка зараз називається «піар» (PR). Тоді це було соціальне новаторство. У непоінформованості перших днів незалежності слово «піарити» викликало у багатьох не зовсім пристойні асоціації.
Ретельному плеканню культури цієї інформаційної технології сприяли прес-тури. У 1998 році довелося згадати про інженерну спеціальність і повернутися на морський шлях. Поєднанню інститутських знань і досвіду газетяра сприяла посада прес-секретаря Асоціації судновласників України, яку очолює президент судноплавної компанії «Укрферрі» Олександр Курлянд.
«Піар» судноплавної діяльності розширила творчі обрії. У багатьох журналах і відомчих виданнях з'явилися статті О. Федорова, присвячені аналізу поромних морських перевезень.
– Доводити їхню важливість випадало на всіх рівнях, – говорить ювіляр. – Для цього виявилося недостатньо подійних описів. Потрібно було логічними доведеннями і практичною мотивацією впливати на чиновницький світогляд, далекий від завдань судноплавного менеджменту. Шукати переконливі факти. Але, як відомо, інформація є там, де є журналіст.
