Діапазон художника Михайла Пархоменка широкий: графіка, живопис і декоративно-прикладне мистецтво. І він майстерно володіє цими творчими жанрами. Твори, репрезентовані в залі на Польській, 20, об'єднані спільною назвою «Древо життя».
Справді, у роботах 60-річного художника відчувається міцна основа життєлюбної людини з уважним поглядом і доброю душею. Якщо творець відштовхується від ідеї, то ідея М. Пархоменка виростає із землі. Її родючу стихію він ототожнює з жінкою – хранителькою живого. Розвиток сюжетів іде знизу вгору, немов символізуючи процес зростання. Від минулого до майбутнього, від деталі до цілого, від задуму до його здійснення. Ось картина «Ринок» – тут перспектива йде від мішечних прилавків під купол, подібний до скупчення світил. У графіці «Шахтарського свята» салюти зображені в небесах, але шахтарі – у штреках, де триває видобуток вугілля. Люди праці стають центрами тяжіння і інших творів. Чи не тому ореол зварювання розсипається у формі крилатого казкового птаха («Синій птах»)?
Сам Михайло родом з Донбасу. А в Одесі набув морської вдачі. Став засновником Спілки мариністів, здійснив дві кругосвітні подорожі. Доки їздив, репрезентував світові півсотні виставок у найбільших містах усіх п'яти континентів. 30 музеїв України та СНД включили до своїх колекцій його твори.
Серед своїх вчителів М. Пархоменко виділяє графіка із Санкт-Петербурга Олександра Москвінова, який передав Михайлові тонкощі офорта і ключі від своєї майстерні, народного художника України Миколи Ясиненка – відомого тим, що за усі радянські часи принципово не зробив жодного погруддя передовика або вождя, але ліпив тільки жіночу красу. Нарешті, головним наставником був батько Іван Іванович. Кілька робіт Пархоменка-старшого прикрашають виставку.
Батько ювіляра відомий як подвижник і безсрібник.
М. Пархоменко організує пленери, симпозіуми, майстер-класи, із групами творчої молоді здійснив кілька поїздок до Туреччини. П'ять художниць вважають його своїм вчителем.
Тішить, що на виставці репрезентовано далеко не усе, що створено автором, що він сповнений сил і задумів. Його пензель не сохне, і офортному верстату не загрожує заіржавіти від бездіяльності. Але сьогодні – відпочинок, сьогодні – ювілей.
