На що розраховував цей молодий чоловік, коли самовисувався на посаду сільського голови?
Тоді запитував себе не один житель села Лиман. І співчутливо зітхав при цьому. Адже проблем он скільки у Лимані. Досвідченіші попередники і ті не потягли б воза сільських турбот. Але на виборах перевагу все-таки віддали йому, Олегу Леонідовичу Чебану. Молодість – адже вона не недолік, такої були думки багато селян, нехай спробує, а раптом йому вдасться. Хоча трудова біографія на той час в Олега – інженера за освітою – була ще коротка. Людям подобалася його товариськість, а головне – конкретність його передвиборних обіцянок і чіткість способів їх виконання.
Почав входження на посаду Чебан з відновлення старої руїни – колишнього конторського приміщення збанкрутілого колгоспу. Його передали сільраді. Запропонував використовувати під амбулаторію. Депутати підтримали голову одностайно. Хоча розуміли: грошей ця справа потребуватиме чималих, а розраховувати доведеться лише на сільський бюджет.
Тому Олег Леонідович і зосередив зусилля на наповненні сільської скарбниці, на той час бідної і знекровленої. І це при тому, що на території сільради розташувався курорт «Катранка» з його 37 базами відпочинку! Їх борг за оренду землі, що зашкалював за сотню тисяч гривень, новий сільський голова сприйняв як кричущу несправедливість. Але з ним чомусь до Чебана мирилися. Власники цих баз сподівалися, що так буде і далі. Але марно. Олег Леонідович почав з наполегливих попереджень, а потім звернувся до прокуратури. Уже через тиждень після цього з сільською радою почали укладати договори на оренду землі, і до бюджету почали надходити гроші.
«А цей хлопець, – говорили власники баз, – не так простий як здається».
От уже в саме яблучко вцілили! Не простий він і надзвичайно послідовний у своїх діях. Сьогоднішня амбулаторія, на відбудову якої витрачено майже 400 тисяч гривень власних бюджетних коштів, – сучасний будинок, наповнений новітнім обладнанням. А цими днями закупили ще і нову італійську стоматологічну установку. І знову ж на «свої кошти». Чебан придбанню дуже радий.
– У нас же дітям у школі, – говорить, – санацію зубів уже років 10-15 не робили. Але ж до райцентру везти дитину не кожна сім’я може.
– Я все віддаю насамперед дітям, – говорить сільський голова.
Автомобіль «газель» теж сільська рада купила саме для дітей, щоб збавити їх від проблем, як дістатися на районні та обласні змагання і конкурси. А от уже з червня, щодня, дитсадівських дітлахів возили на море. Жінка, яку ми зустріли у дворі дитячого садка, сказала:
– Олег Леонідович – дуже добра людина. Ні в чому нашим дітям не відмовляє. Усе для них. Таке щастя – дітки все літо у морі купалися. Про це раніше ми навіть і не мріяли.
Які мрії, якщо до Чебана дитячий садок кілька років поспіль не працював, а потім відкривався періодично влітку. Взимку не було опалення, і малятам потрібно було спати одягненими. Сам цей факт Олегу уявлявся неймовірно образливим для матерів та їхніх малят. І не випадково у перший же рік свого керівництва сільською владою, він домігся того, щоб дитсадок був капітально відремонтований. Я побувала у ньому. Дітки після купання у морі та ситого обіду солодко спали. Вразила велика кількість іграшок, власноруч зроблених виробів і малюнків. На кухні – сучасне обладнання. Завідувачка Інна Аксентіївна Балінська сказала, що працювати їй з таким сільським головою легко. Рада, що відвідують сьогодні садок близько 70 діток. А коштує їхнє перебування за день батькам усього лише одну гривню. Це – найнижча плата у районі.
По суті, всі витрати взяла на себе сільрада. Зокрема й щодо щоденних поїздок на море. Адже тільки на бензин витрачається по 7-8 тисяч гривень бюджетних коштів. Отож перше місце у районі щодо оздоровлення дітей, яке тримає сільська рада уже чотири роки, заслужене.
15 тисяч гривень виділила сільрада і на путівки дітям-сиротам і з багатодітних родин до оздоровчого табору «Зорька» цього року. І пляжі опорядкували. Принаймні, сьогодні вони вважаються одними з найчистіших у регіоні. Але ж багато для цього і не потрібно було. Потрібно було установити достатньо урн і контролювати поведінку людей. Тепер уже самі відпочивальники роблять зауваження ледачому сусідові, який намагається залишити після себе сміття.
Сьогодні Олег Леонідович вважає дуже складною проблемою водопостачання села. Лиман тримається на привізній воді. І навіть дощову, якщо пощастить, тут використовують для приготування їжі. Щоб якось зняти напруження, купили кілька років тому ГАЗ-53 з цистерною і передали її комунальному підприємству для доставляння води населенню. Возили її з Баштанівки. А це – 120 км туди і назад. Витрачали щодня по 140 гривень тільки на соляру. Особисто Чебана такий стан справ не влаштовував. Тому він і депутати дуже потрібним вважали на своїй сесії придбання обладнання для опріснення та очищення води, на кожен кубометр якої припадає до 5 тисяч грамів солей. І придбали його, звернувшись до однієї з німецьких фірм, за 250 тис. гривень. Дорого? Але здоров'я людей дорожче! І сьогодні вміст солей, завдяки установці, доведено до 200 грамів на кубометр.
– Якість нашої води майже як Моршанської, – не приховуючи гордості, говорить сільський голова і повідомляє, що вже відклали гроші на придбання ще однієї, але вже потужнішої установки.
Олег Чебан не допускає бездіяльності і байдужості. І тому вимогливий до людей. У той же час готовий вислухати кожного, розділити його чи біду, чи радість. Особливо турбується сільський голова про учасників війни. З 144 тих, хто повернувся з її фронтів до рідного села, залишилося всього два ветерани. Їм торік подарувала сільська рада кольорові телевізори.
– Мені не дає спокою те, – говорить Олег, – що нинішня молодь мало що знає про війну. Запитую у хлопців, хто такий Гітлер. Відповідають – письменник. А хто такий Ленін? Відповідають – фашист.
Зараз усі депутати і особисто сільський голова займаються благоустроєм території парку Перемоги. Коли ми з Олегом Леонідовичем підійшли до пам'ятника Воїну-визволителеві, він сказав:
– Діти повинні знати історію країни, своєї області, району, села. Без цього навряд чи можна вести мову про патріотизм. Треба усією громадою надолужувати прогаяне у вихованні підростаючого покоління. Скінчиться ж колись темна смуга у нашому житті, і молодь не залишатиме рідні пенати.
Що, власне, у Лимані уже відбувається. Тому що село помітно гарнішає, облаштовується. Сьогодні тут розкуплені здебільшого киянами занедбані будинки за 15 хвилин їзди до моря. Проблема робочих місць розв’язується. До 70 відсотків населення на курортних базах працює. Коли остаточно буде знято з порядку денного підвезення води, візьмуться за дороги, які розбивають багатотонні машини-водовози.
У Будинку культури працюють гуртки. Цими днями тут відкриється і тренажерна зала, для якої сільрада уже закупила обладнання. У бібліотеці, якою завідує фанат своєї справи Світлана Вікторівна Гетьманець, багатий вибір літератури, періодики. І на друге півріччя сільрада виділила 1,5 тис. грн на передплату різноманітних видань – «Чип», «Юная леди», «Натали», «Вокруг света», «Наука и жизнь»...
Уже прощаючись, запитала в Олега:
– Ви задоволені тим, що встигли зробити за своє перше скликання?
Він відразу відповів:
– Так.
Підкресливши стислістю відповіді свою готовність і далі трудитися на благо громади.
