Завершується процес обговорення проекту Податкового кодексу, який повинен, за своєю суттю, стати єдиним нормативно-правовим актом, максимально приведеним у відповідність із законодавством Євросоюзу. Це – довгоочікуваний документ, тому що сьогодні існує понад 20 законів та понад 50 нормативно-правових актів, які дуже часто не узгоджені один із одним. Новий проект Податкового кодексу був опублікований у засобах масової інформації 3 серпня. І уже через два дні ізмаїльська делегація, до складу якої увійшли представники місцевої державної податкової інспекції та ділових кіл столиці українського Придунав’я, вирушила до Білгорода-Дністровського на регіональну зустріч, присвячену обговоренню проекту. А 10 серпня обговорення проекту Податкового кодексу відбувалося у Києві. Одеську область репрезентувала група із 18 осіб, серед яких був і я.
...Сам захід відбувався у будинку Київської державної міської адміністрації. Для участі в ньому прибули посланці шести областей – Київської, Одеської, Чернігівської, Черкаської, Житомирської та Чернівецької.
Проект Податкового Кодексу репрезентували на цьому заході перший заступник голови Державної податкової адміністрації, перший заступник міністра фінансів Вадим Копилов, народні депутати. Були там також представники громадських організацій, вищих навчальних закладів, а також автори та розробники законопроекту.
Відзначу головне – проект закону дуже місткий і досить розлогий: у ньому – десять розділів та понад п'ятисот сторінок.
Базові принципи проекту Кодексу – насамперед, рівність усіх перед Законом, стабільність оподатковування та гармонійна комбінація інтересів держави і платників податків.
На зустрічі автори заявляли, що, крім упорядкування існуючої нормативно-правової бази, Кодекс буде стимулювати ділову активність та розвиток економіки. Він стане потужною противагою тіньовій економіці і розширенню бази оподатковування за рахунок удосконалення самого механізму адміністрування податків.
Однак, коли уважно прочитаєш проект, на жаль, стає зрозуміло, що не усе задумане вдалося втілити у життя. Інакше б не з'явилося понад 5000 «нардепівських» уточнень. І до сьогодні їх вносять представники громадськості та бізнесу. З них я виділив би близько двохсот основних. І значна частина – це пропозиції та зауваження, що прозвучали від Ізмаїла.
Залишаються питання щодо адміністрування платежів – хто їх платить, на якій підставі, який механізм їх нарахування та оплати.
Ніде не говориться, що після ухвалення Податкового кодексу ті 20 актів і близько півсотні підзаконних актів, про які я сказав спочатку, будуть пов'язані із Кодексом.
Крім того, Податковий кодекс слід розглядати ще й з позицій узгодження, наприклад, із Господарським кодексом.
Що ще? Нововведення можуть зачепити і тих громадян, які торгують на ринках: їм усім у новому законі пропонується в обов'язковому порядку мати касові апарати. Чи слід говорити про те, як це позначиться на цінах? Та й суто технічно можуть виникнути складнощі.
На зустрічі в Києві чиновники заявляли, що для поліпшення ситуації в економіці країни треба щось змінювати. А от ми, хто приїхав із регіонів, говорили інше: «Не треба постійних змін. Потрібні стабільність, чіткість, передбачуваність, прогностичність ситуації – хоча б на найближчі п'ять років. В умовах постійної появи нових законів, актів, підактів працювати нормально неможливо!»
Є ще проблема податкових канікул. Йдеться про те, що бізнес, який відкрився, що тільки починається, буде звільнений на певний термін від сплати податків. Але ж держава – живий організм, який постійно потребує надходжень до бюджетів усіх рівнів – для нормального стабільного функціонування. Тобто, у надходженні суми, що прораховується, яка й формується із податкових відрахувань. Виходить, введення канікул для одних в обов'язковому порядку позначиться на збільшенні пресу на других?
Питання лише у тому, наскільки велика частка малого бізнесу у формуванні того або іншого місцевого бюджету. У регіонах, які відносяться до депресивних, тобто, які не мають великих промислових, транспортних, переробних та інших – підприємств, канікули для дрібного бізнесу обернуться податковим пресом для середнього.
Водночас у проекті Податкового кодексу немає формулювання понять малого та середнього бізнесу (та власне, і про великий у документі роз'яснення самого поняття не існує).
Відсутність такого їх чіткого визначення дає можливість чиновникам трактувати положення законодавчого акта на власний розсуд.
Можливо, було б правильно вважати представниками дрібного бізнесу тих, хто працює із річним обігом до мільйона гривень, середнього – до десяти мільйонів, а великого – понад цю суму?
Є й цікаве поняття податкового компромісу. Це коли приходять на підприємство із перевіркою податківці, виявляють щось і потім говорять керівникові: ми у вас тут знайшли порушень на таку-то суму, давайте пошукаємо компроміс. Але виникає запитання: результат такого пошуку від чого буде залежати? Від того, на скільки ти домовишся? Висновок – закон повинен бути прописаний чітко й однозначно!
Сьогодні є Податковий кодекс і Господарський кодекс, які мають між собою деякі розбіжності. І якщо ти за одним кодексом чистий, то за другим можна і «накопати» якісь невідповідності. Та що там два кодекси! У самому Податковому кодексі є підпункти, які суперечать один одному. Щось на зразок «стратити не можна помилувати», і право поставити розділовий знак надане працівникові податкової служби.
І все ж таки тішить, що влада йде на діалог. Якщо ми будемо почуті навіть відсотків на п'ятдесят, це буде на загальну користь.
