Тема моралі завжди була і, напевно, завжди буде однією з найактуальніших. Адже, чого гріха таїти, більшості з нас хочеться вдало вийти заміж, ні в чому собі не відмовляти, жити у величезному будинку на березі моря тощо. Але в тому, щоб бажати цього, немає нічого поганого. А от як ми досягаємо цієї мети, вже інше питання. У номері за 10.04.2010 р. у матеріалі «Сповідь псевдопринцеси» ми вже торкалися теми людських взаємин та сімейних цінностей. Сьогодні ж у нашій постійній рубриці «Молодіжний квартал» пропонуємо вам поговорити про інший, не менш витончений спосіб заробити кошти на заможне існування або знайти забезпеченого чоловіка.
За усе доводиться платити!
Напевно вам, любі читачі, знайомий вислів: «За усе в цьому житті доводиться платити». Воно особливо актуальне за нашої сьогоднішньої розмови. За спілкування із розумною та гарною дівчиною потрібно заплатити. І заплатити чимало. Відповідно до такого своєрідного прейскуранту, опублікованого на одному із сайтів української ескорт-служби, за кілька годин супроводу клієнт віддає кругленьку суму.
1 година: 1100 грн
2 години: 1500 грн
3 години: 2000 грн
4 години: 2500 грн
6 годин: 3000 грн
8 годин: 4000 грн
Ціни зазначені лише за супровід. Таксі, вхід до закладу, у який супроводжує красуня, оренда апартаментів, якщо такі знадобляться, – усе це за рахунок клієнта.
Відмовились заради репутації
Десять років тому, коли в Україні ескорт лише зароджувався, цю послугу надавала майже кожна модельна агенція. Моделей-ескортниць позиціонували як розумних, гарних дівчат, за товариство яких багаті чоловіки готові платити чималі гроші. Але лише за товариство, оскільки інтим-послуги ескортниці нібито не надають. Цією легендою успішно користувалися представниці найдавнішої професії, записуючи себе до числа «недоступних» ескортниць. Це була одна з причин, з якої деякі модельні агенції почали відмовлятися від надання подібних послуг.
– В усьому світі ескорт – це нормальна робота із обов’язковою умовою відсутності сексу, але, на жаль, супровід у чистому вигляді в Україні не прижився, – говорить президент української модельної агенції «Karin» Влада Литовченко. – І винні у цьому не чоловіки, а жінки! Раніше ми укладали контракти з клієнтами, де були зазначені умови на час супроводу. Про інтим там не було жодного слова. Але ж я не могла гарантувати поведінку моделі після завершення презентації. Куди поїде дівчина: додому чи з клієнтом до готелю? Нерідко їхали до готелю. А потім нам телефонували ті самі клієнти, просили відгородити їх від телефонних дзвінків колишнього ескорту. Тому від такої послуги нам довелося відмовитися, щоб зберегти репутацію агенції.
Ніяких почуттів, або
Будні елітної прислуги
Із часом моральні підвалини зазнавали змін. Але завжди мірилом людських цінностей було суспільство. Воно визначало межі дозволеного, встановлювало неписані закони, переступивши які, нещасні ризикували не лише стати зганьбленими, але й накликати прокляття та опалу на увесь свій рід на багато поколінь.
Але усе тече, усе змінюється. Навряд чи наші дідусі та бабусі колись могли припустити, що цивільний шлюб, секс «без зобов’язань», початок статевого життя чи не з 13 років, аборти стануть звичними для сучасних молодих людей. До списку таких «принад» входить і ескорт-служба, що стала популярною останнім часом.
В одному із відряджень я познайомилася з молодою дівчиною, яка працює у такій організації. Гарна, немов зійшла з обкладинки глянсового журналу, вона йшла Києвом ходою професійної моделі, не звертаючи уваги на присвистування услід. Розкішна грива каштанового волосся, бездоганна постать, витончені риси обличчя, зелені очі, що заворожують, приковували до неї схвальні чоловічі та заздрісні жіночі погляди.
Довідавшись про те, що нашу розмову опублікують в одеській газеті, вона лише попросила не називати її справжнього імені (тому назвемо її Юлею).
– Як ти потрапила до цього бізнесу?
– Коли мене заселили до студентського гуртожитку, з’ясувалося, що сестра моєї сусідки працює у модельній агенції і підробляє ескортом. Потім кілька разів «вийшла у світ» і сусідка. Запропонували і мені. Я погодилася... Спочатку було страшнувато, звичайно. Але вже за годину заспокоїлася. Я супроводжувала одного джентльмена на відкриття пафосного ресторану. Чоловік був галантним, ввічливим. Ми спілкувалися англійською мовою на різні теми.
– Які якості повинна мати дівчина, щоб її вважали гідною для супроводу заможного джентльмена?
– По-перше, молодою. Максимальний вік ескортниці – 25-27 років. Вона повинна бути дуже гарною, модельної зовнішності. Тому майже кожна друга модель підробляє ескортом. Начитаність, знання іноземних мов – обов’язкові умови.
– Юлю, існує переконання, що інтим та ескорт нерозривно пов’язані.
– У більшості випадків, так. Це обговорюється і відповідно оплачується окремо. Але остаточне рішення за дівчиною. Випереджаючи ваше запитання, скажу, що не погоджувалася на пропозиції продовжити дозвілля у номері готелю.
– Як ви знаходите клієнтів? Працюєте самі?
– Ні, звичайно. Працюю через агенцію. Моделі, які за своїми якимись каналами знаходять багатих людей, що потребують супроводу, перебиваються такими випадковими та нечастими підробітками. Дівчата з нашої агенції користуються великою популярністю. Вони багато читають, орієнтуються у мистецтві, з легкістю підтримують розмову на будь-яку тему. Крім того, у кожної є професійне портфоліо, саме за цими фотографіями клієнт і обирає супутницю на вечір або уїк-енд.
– Кілька років тому на екрани вийшов фільм під назвою «Наречений напрокат». За сюжетом герой працював у службі супроводу. Ситуацію було піднесено у дуже романтичному світлі: між цим хлопцем та клієнткою спалахнуло почуття. Чи існує романтика у реальних стосунках клієнта із дівчиною, яка його супроводжує?
– «Наречений напрокат» – це казка, у яку наївно вірить більшість. У мене багато знайомих хлопців, які теж заробляють ескорт-послугами. Вони постійно скаржаться, що дівчата, після того як термін послуги минув, підстерігають їх, довідаються якимось чином номери телефонів, адреси. Загалом, переслідують у надії на вічне кохання.
Головне – зрозуміти золоте правило: супровід – це бізнес, що приносить солідні доходи і жодного відношення до почуттів не має. А наївні дівчата, які вважають, що хлопці залишать свої чималі заробітки в обмін на їхнє кохання, глибоко помиляються. Хоча забезпечені панянки якийсь час можуть потішити себе такою надією… доки гроші не закінчаться.
А що стосується дівчат-ескортниць, то більшість з них занурюється до усього цього у надії знайти собі гідного нареченого.
– Успішно?
– Якщо чесно, не знаю ще жодної пари, яка складається із заможного денді та колишньої ескортниці. Як правило, чоловіки ставляться до супровідних дівчат, як до тимчасової супутниці на світський раут. Це щось на кшталт елітної прислуги. Я дуже швидко це зрозуміла, тому не маю жодних ілюзій.
– А які причини надихнули тебе почати займатися цією діяльністю? Наскільки я зрозуміла, на вигідне заміжжя ти не розраховуєш. Не кривдно бути нехай елітною, але все ж таки прислугою?
– От ви можете сказати, що минулого місяця відпочивали в Парижі, а позаминулого – на Мальдівах? Ви відвідуєте салон краси та спа-салон раз на два тижні? Вам дарують одяг, коштовності? Ви буваєте на закритих вечірках за участю українських та закордонних зірок? Ви можете собі дозволити під Новий рік полетіти до якоїсь теплої країни, подалі від морозів? Ні. А я можу так сказати. До того ж так я дуже добре заробляю. І в майбутньому обов’язково відкрию свій ресторан.
– Багато накопичила?
– Відверто кажучи, негусто поки що. Я сама плачу за навчання, за оренду квартири, щось відсилаю додому у село. Багато коштів віднімає і басейн, масаж, гімнастика. Я ж завжди повинна бути у формі.
– А мама не запитує, звідки гроші?
– Запитує, звичайно. Говорю, як є, що це гонорари…
– Що особливо запам’яталося?
– На одному із закритих заходів зіштовхнулася віч-на-віч із Мадонною. Вона навіть посміхнулася мені.
– У тебе є хлопець?
– Був. Але ми не зійшлися характерами. Він ніяк не міг зрозуміти, що супровід – теж частина моєї роботи. Дуже ревнував. Вимагав кинути усе. Але що мені було робити? Я не хотіла більше жити в гуртожитку, чекати своєї черги на кухні, щоб посмажити картоплю та поїсти. Або збирати копійки на проїзд до університету і назад...
– Наскільки я зрозуміла, про родину поки що не замислюєшся?
– Поки що ні. Рано ще. Мені 23 роки. Потрібно стати на ноги. Не хочу, як мама, ледве зводити кінці з кінцями, щоб прогодувати мене і брата.
– А яким ти уявляєш майбутнього чоловіка?
– Він має бути забезпеченим. Я не кажу, що я хочу купатися у ванні з шампанським, але грошей повинно вистачати, скажімо, на поїздку на Канарські острови. Я їздила минулого року на Тенерифе (острів з архіпелагу Канарських островів – авт.). Мені там дуже сподобалося.
– А кохання?
– А що кохання? Воно випаровується, коли розумієш, що зарплати ледве вистачає, щоб заплатити за комунальні послуги, відкласти на проїзд та убогу їжу. Починає дратувати усе навколо, зокрема, кохана людина.
P.S.Ну що ж, мораль цієї байки така: комусь для щастя достатньо смаженої картоплі, аби лише ділити її з коханою людиною. А комусь потрібен відпочинок на Тенерифе – і можна жити без романтичної «мішури».
Але стає сумно на душі від того, що про почуття у цій стрімкій гонці за гарним життям деякі люди просто забувають.
Дуже сподіваємося, що історії та приклади, наведені у «Кварталі», допомогли вам зробити певний вибір, розвіяти сумніви або просто довідатися про щось нове. Свої історії надсилайте за адресою: м. Одеса, вул. Канат-на, 83, редакція газети «Одеські вісті» для «Молодіжного кварталу». Чекаємо на ваші листи.
