Доброчинність повинна стати...
системною роботою
Коли Алман Алієвич Усамов, який очолює ВАТ «Ренійський м'ясокомбінат» довідався про те, що дитячий хореографічний ансамбль Ренійської школи мистецтв «Конфетті» посів перше місце в області, він вирішив зробити колективу подарунок – відпочинок у Затоці на літніх канікулах.
Нелегко описати ті емоції, яких зазнали діти під час колективного відпочинку на морі, на базі «Сонячна». Втім, всі дні були заповнені не тільки купанням, рухливими іграми, але й уроками. Педагоги, які супроводжували дітей, щодня провадили семінарські заняття – з латиноамериканських танців, брейк-дансу. Ці уроки, до речі, збирали чимало глядачів – як відпочивальників на базі Ренійського м'ясокомбінату, так і випадкових перехожих: побачити «кухню» хореографічного класу, який перед усіма розучує нову постановку, не менш цікаво, ніж готовий концертний номер.
Серед таких безтурботних глядачів ми зустріли ветеранів війни в Афганістані. Розговорилися. І колишні воїни-інтернаціоналісти розповіли, що на базі «Сонячна» один чотиримісний будиночок А.А. Усамов передав у їхнє користування – тут ветерани з Ренійського району по черзі сім’ями відпочивають усе літо. Безкоштовно.
Депутат Ренійської районної ради Алман Алієвич Усамов ніколи не афішував своєї доброчинної діяльності. Адже сказано: навіть ліва рука не повинна знати, що робить права. Або: чини добро і кидай його у воду.
Тим часом ВАТ «Ренійський м'ясокомбінат» на доброчинну діяльність закладає у своєму бюджеті фіксовану суму – 100 тисяч гривень. Щороку. Ця цифра, мабуть, досі залишалася б невідомою, якби Усамов не вирішив заснувати доброчинну організацію «Перспектива Рені». Тому що будь-яку роботу Алман Алієвич звик перетворювати у чітко налагоджену систему. На думку депутата, прояв милосердя, меценатство, повинні бути не час від часу і розрізненими силами, а вибудуваним, постійно працюючим громадським порядком.
– «Перспектива Рені» існує порівняно недавно, але вже об’єднує близько 50 чоловік, – говорить Усамов. – Я знаю, що людей, які можуть і хотіли б брати участь у доброчинній діяльності значно більше. У нашому районі зареєстровано ще кілька доброчинних організацій, але їх треба «розворушити». А, головне, об'єднати їхні зусилля і спрямувати на вирішення спільного завдання – надання допомоги нужденним людям, сприяння у вирішенні тих соціальних питань, які місцева влада не може вирішити через відсутність коштів.
– Алмане Алієвичу, а які принципи надання допомоги? Не думаю, що Ви, виробничник, дасте грошей людині, у якої руки, ноги, голова на місці, і вона сама може заробляти на свої потреби.
– Переважно фонд допомагає дітям і літнім людям. Ось останній випадок: дівчинці із села Плавні необхідна дорога операція. Сільрада, батьки подали всі документи. Для врятування цієї дівчинки ми виділяємо 40 тисяч гривень. Цими днями одержали клопотання районної дитячої бібліотеки – просять комп'ютер і принтер. Я не уявляю, як працювати бібліотеці без сучасної оргтехніки, інтернету, за допомогою якого учні можуть знайти будь-який твір, будь-яку інформацію. Допомагаємо літнім, хоча старенькі, які потребують допомоги, через скромність рідко звертаються, частіше за них просять інші.
– Я знаю, що один з ваших старших братів виконував інтернаціональний обов’язок в Афганістані, був поранений, довго хворів і рано пішов з життя. На базі Ренійського м'ясокомбінату виділено окремий номер для безкоштовного відпочинку ветеранів. Це якось пов'язано з пам'яттю про брата?
– Все, що пов'язано з ветеранами, мені дороге. У мене зберігся військовий квиток батька: призваний у 1939-му, він воював до 10 травня 1945 року. Я був маленьким, але пам'ятаю, як він страждав від ран. Щороку – операції. Я бачив його муки. Друга війна не пощадила старшого брата. Тому для ветеранів – немає відмови. Ми робили ремонт приміщення для Ренійської районної організації ветеранів війни і праці, закупили меблі. Для ветеранів Афганістану справді виділили на базі відпочинку окремий будиночок – вони там з сім’ями по черзі відпочивають. Дуже важливо, що вони відпочивають сім’ями – з дружинами, дітьми, оздоровлюється сімейний мікроклімат, а це, я вважаю, дуже важливо.
Але доброчинність – це не тільки збирання і розподіл коштів. Вийти у парк, на вулиці, навести лад – теж добра справа, тільки у цьому випадку для міста в цілому.
Цієї весни громадська організація «Перспектива Рені» організувала серію суботників щодо прибирання міста. На суботник вийшли дорослі і школярі, колективи підприємств, керівники яких виділили техніку, закупили мішки для збирання сміття та інший необхідний інвентар.
– Звичайно, суботниками не розв’язати проблему санітарного прибирання міста, – говорить депутат Усамов. – Прибирати потрібно щодня і ретельно, щоразу удосконалюючи схеми ліквідації сміття. Тут вигадувати нічого не треба – є досвід в інших містах України. А суботники корисні для того, щоб люди разом попрацювали, щось для себе зробили. Суботники особливо важливі для виховання дітей – ви розумієте, про що я кажу.
Нещодавно депутат Усамов зробив ще один крок у розбудові системи доброчинної діяльності – у стінах Ренійського фонду підтримки підприємництва було організовано круглий стіл, за яким зібралися і потенційні меценати, і представники влади, і громадські діячі, і духовенство. Були висловлені пропозиції щодо вдосконалення доброчинної діяльності, визначено основні точки дотикання громадських зусиль – допомога нужденним людям похилого віку і малозабезпеченим сім’ям з дітьми, підтримка обдарованої молоді тощо. Результатом розмови за круглим столом стало підписання меморандуму терміном на п'ять років, який визначив межі доброчинності та програму діяльності тих, для кого не буває чужих проблем.
І все-таки. В основі будь-якої доброчинності, меценатства лежить добробут «руки, що дає». Колективу ВАТ «Ренійський м'ясокомбінат» та його керівникові доводиться дуже багато працювати, щоб мати можливість займатися доброчинною діяльністю. Це – одне з небагатьох підприємств харчової промисловості, яке змогло із скромного підрозділу громіздкого обласного об'єднання радянських часів стати самостійним. Свого часу колектив Усамова першим в Україні перейшов на орендні відносини, провів акціонування. Тому вдалося пережити дефолт і не одну інфляцію, модернізувати виробництво, впровадити найсучасніші технології. На півдні Одещини, відверто скажемо, вижили тільки два м'ясокомбінати – Ренійський та Кілійський.
– Я почуваюся начальником штабу часів війни, – зізнався Алман Алієвич. – З раннього ранку до пізнього вечора доводиться займатися виробництвом і тільки виробництвом. Життя зараз так влаштоване: або ти чогось досяг, або ти відступив, і тебе зламали.
Усамов довів, що він – людина сильна. А сильний завжди допоможе тому, хто цього потребує.
…На базі «Сонячній» у Затоці, знову ж зовсім випадково, відкрилася ще одна сторінка доброчинної діяльності Алмана Алієвича. Ми розговорилися з однією з робітниць бази, і вона розповіла історію дев'яностих років, коли тисячі російськомовних родин змушені були втікати з чеченського пожарища, рятуючись від бойовиків. Тоді з території воєнних дій вивозили свою стареньку маму брати Усамови. Трьом сім’ям біженців, яким загрожувала серйозна небезпека, Алман Алієвич запропонував перебратися на Україну, до південного містечка Рені. Погодилися – не було нікуди дітися. Всім цим людям була надана робота на м'ясокомбінаті. А незабаром підприємство спорудило три нові будинки і передало їх колишнім біженцям. Безоплатно.
Антоніна БОНДАРЕВА,власкор «Одеських вістей»,м. Рені
Будь-яка хвороба лікується,
абоВ чому секрет успішності колишніх безробітних
Двадцять пар нового імпортного взуття вирішили подарувати вихованцям Ізмаїльського інтернату підприємці, подружжя Тетяни Лєпіна та Ігор Дяченко. А ще – провести конкурс малюнків та зібрати кошти на подарунки дітям.
Про це розповіла Тетяна Едуардівна на зустрічі підприємців у Ізмаїльському міськрайонному центрі зайнятості. Не так давно вона сама була безробітною, а тепер, завдяки тій допомозі, яку їй надали у центрі зайнятості, як і її чоловік, вона досить успішний підприємець.
– Тут нас навчили вірити у себе і, якщо можна, допомагати іншим. Тим, кому ця допомога найбільше потрібна, – підкреслила Тетяна Лєпіна. – От і вирішили ми надати допомогу дітям інтернату. Адже вони найбільше потребують теплого слова та уваги.
На зустрічі надавали слово кожному підприємцеві – колишньому безробітному. І тим, хто міцно стоїть на ногах, і «новачкам», які буквально цими днями одержали допомогу. Втішно – незважаючи на усі економічні складнощі нинішнього життя, ніхто із «аксакалів» не «потонув». Вони активно увійшли до програми «Перше робоче місце». Приймають на роботу ізмаїльців і жителів району, яким дає направлення центр. Їхню працю згідно із домовленостями протягом двох років оплачує держава. І після дворічного стажу колишні новачки стають частиною колективу.
Як поінформував директор центру зайнятості Володимир Довгаль, за роки роботи цієї служби (а в грудні їй виповниться 20 років) накопичено чималий досвід у «перевихованні» безробітних у підприємців. За найскромнішими підрахунками, за дев'ять минулих років не менше 600 чоловік змогли одержати близько півтора мільйона гривень річної допомоги у зв'язку із безробіттям як одноразову матеріальну допомогу. У середньому на особу припадало по 4 тисячі гривень. Хіба це не первісний капітал?
Але цінна, повторимося, не лише матеріальна, а й моральна підтримка. Її повсякденно надають працівники центру зайнятості, насамперед, головний фахівець Лариса Степаненко.
– Безробіття – та ж хвороба, – відзначив учасник зустрічі, заступник міського голови Віктор Черновалов (до речі, лікар за професією). Але будь-яка хвороба лікується успішно, коли «пацієнт» вірить у своє одужання. І особливо, коли у цьому йому допомагають фахівці, які заряджають його оптимізмом.
– В Ізмаїлі останнім часом значно зріс вплив малого та середнього бізнесу на стабільність економіки міста. І в цьому безсумнівна заслуга міськрайонного центру зайнятості, який активно брав участь у становленні підприємців, – така думка в.о. керівника відділу прогнозування управління економіки міськради Бориса Парфьонова. – До речі, з початку нинішнього року їх число зросло на 126 суб'єктів підприємницької діяльності.
Євген АнатольєВ,м. Ізмаїл
