Уроки на пришкільній ділянці
Цього року виповнилося десять років учнівській виробничій бригаді «Богунівська еліта». Протягом цього часу діти вирощують на пришкільній ділянці овочі і фрукти, займаються науково-дослідною роботою. Школярі із села Богунового Іванівського району беруть участь у Всеукраїнських зльотах учнівських виробничих бригад і у минулому році посіли призове місце.
З юними богунівськими агрономами ми познайомилися під час обласного відбіркового етапу чергового зльоту, який проходив на базі Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання. У театралізованій формі діти розповіли про свою роботу, і тут же можна було бачити плоди їхньої праці на землі. Про те, що являє собою бригада «Богунівська еліта», ми говорили з Вірою Арсентіївною Петренко. Віра Арсентіївна – відмінник освіти України, заслужений учитель України, директор школи і протягом усіх цих років – викладач трудового навчання.
– Віро Арсентіївно, поділіться, будь ласка, секретом: як вашій школі вдалося поставити на такий високий рівень трудове навчання – адже саме в межах цього шкільного предмета діти так серйозно трудяться на землі?
– Коли, у 1998 році, була споруджена наша школа, однією з проблем було забезпечення викладання трудового навчання – справа у тому, що у нас не було типових оснащених майстерень. Але нашу школу споруджувало госпспособом дослідне господарство при Одеському селекційно-генетичному інституті, яке виділило нам ділянку площею 54 ари. А через якийсь час спорудили для нас теплицю під плівкою площею 122 квадратних метрів, а також надали сільгоспінвентар, допомогли на перших порах обробити землю. Таким чином, з самого початку нас орієнтували на роботу дітей у сільському господарстві, і ми включили сільгоспроботи до програми трудового навчання. До них залучено практично всю школу – учні 5 – 11 класів працюють на ділянці під час виробничої практики, оздоровчого періоду. У нас також є загони-супутники – «Городник», «Троянда»...
– Як же вийшло, що Ви, директор школи, почали викладати трудове навчання?
– Саме як директор я відчувала відповідальність за це, і оскільки маю кваліфікацію городника, то і вирішила взятися за цю складну роботу. Ми поставили перед собою мету вирощувати фрукти та овочі, щоб використовувати їх потім для харчування дітей у школі. Ми працюємо за трьома напрямами – овочівництво відкритого і закритого ґрунту, плодівництво. Робота, звичайно, дуже копітка, але цікава. Паралельно ми зайняті науково-дослідною роботою. Так, наприклад, проводили досліди з вирощування картоплі відростками, які дали чудові результати. З’ясувалося, що такий спосіб дуже вигідний: з однієї картоплини, шляхом пророщення її, можна одержати від 20 до 25 кілограмів картоплі.
– Що ж, крім картоплі, росте у вас на пришкільній ділянці?
– Та, по суті, усе – цибуля, буряк, помідори, морква, квасоля, горох, кабачки, перець, баклажани, картопля... Узимку, оскільки теплиця зараз не опалюється, вирощуємо на підвіконнях зелені овочі, огірки, розсаду. Працюємо ми на науковій основі, враховуючи природні умови, сівозміну, склад ґрунту – у нас на ділянці чорноземний ґрунт з невеликими домішками піску. Є у нашому розпорядженні міні-трактор, тому немає проблем з підвезенням добрив. До речі, всі наші овочі високої якості, бо ми практично не використовуємо хімічних добрив. У нас великий сад, у якому ростуть абрикоси, яблуні, вишні, груші, персики, айва, алича.
– Як же ви розпоряджаєтеся своїм урожаєм?
– Солимо, сушимо, консервуємо – у нас є приміщення для заготівель. Робимо це на уроках і після уроків. У рік одержуємо від чотирьох з половиною до восьми тисяч гривень доходу. Ці гроші йдуть на потреби школи, проведення культурно-масових заходів, призи, подарунки, поїздки.
– Віро Арсентіївно, як ставляться діти до роботи на пришкільній ділянці: це для них урок, нехай і не зовсім звичайний, чи щось більше?
– Наші діти – патріоти своєї школи, вони люблять ці «уроки», чекають з нетерпінням початку робіт. Користь від цього важко переоцінити. Адже діти не просто навчаються працювати на землі – ми виховуємо у них повагу до людей селянської праці, вони одержують можливість займатися дослідною роботою, знання з конкретного профілю сільгоспробіт. Деякі наші випускники вступають до навчальних закладів сільськогосподарського напряму.
Як бачимо, при грамотному керівництві і бажанні працювати на землі, школярі можуть досягти чималих успіхів. Але хоча держава зацікавлена у створенні і ефективній діяльності учнівських виробничих бригад, в реальності все не так просто. Ситуацію коментує завідувачка відділу екологічного землеробства еколого-натуралістичного підрозділу Одеського обласного гуманітарного центру Ольга Миколаївна Турик.
– Від нашої області у Всеукраїнських зльотах, які проходять третій рік, беруть участь представники трьох районів – Іванівського, Арцизького, Ренійського. Це навчально-виробничі бригади тих шкіл, де збереглася колишня матеріальна база. Необхідно відзначити, що наші діти працюють на землі, адже у нас сімнадцять еколого-туристичних центрів, на базі яких є земельні ділянки. І працюють вони в межах трудових акцій: «Парк – легені села», «Посади сад», «Ягідка», «Парад квітів біля школи» та інших. Але повноцінних учнівських виробничих бригад, які цілком відповідають положенню про них, лише три... Раніше у нас в області за всіма школами були закріплені земельні ділянки. Згодом їх або здали в оренду, або вони заросли бур’янами. Зараз очевидне прагнення відродити практику роботи дітей на землі. І це дуже важливо, адже, коли діти приходять до нас на літню практику, ми часом стикаємося з тим, що вони не знають, як росте та ж картопля... Так, створено відповідну законодавчу базу, розроблено державну програму, але, на жаль, коштів для цієї мети виділяється недостатньо...
Ірина ГОЛЯЄВА, Іванівський район
Були щасливі і пишалися
У серпні спеціалісти Біляївського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді брали участь у проведенні заходів з профілактики проявів жорстокості і насильства у дитячому середовищі та пропаганди здорового способу життя для дітей з девіантною поведінкою, які перебувають на обліку у службі у справах дітей та кримінальної міліції. Заходи провадилися на базі ТОВ «Курортне об’єднання «Сонячний берег» (смт Сергіївка Білгород-Дністровського району).
Уся тренінгова діяльність була побудована у вигляді ігор.
Оскільки група дітей нараховувала 38 осіб, було вирішено сформувати дві команди для покращення умов роботи: «Кока-кола» та «Джек-горобець». Також шляхом голосування в командах було обрано капітанів, які отримали завдання підтримувати дисципліну в команді.
Програма першого дня була спрямована на знайомство та встановлення зв’язку з дітьми. Спочатку діти почувалися некомфортно, але згодом, коли зрозуміли, що всі налаштовані дуже дружелюбно, почали поводитися активніше. Вважаю, що велике значення відіграло те, що було дозволено називати тренера по імені (без прізвища).
Робота пройшла дуже активно, учасники співпрацювали, задавали питання, дискутували.
Під час гри «Яким був сьогодні день», в якій діти мали по черзі доповнити фразу «Сьогодні був чудовий день тому, що…», майже кожен сказав: «Сьогодні був чудовий день тому, що ви приїхали до нас!».
Всі отримали яскраві враження. Це читалося по очах хлопчиків та дівчаток.
Оскільки контакт було встановлено, наступний день був присвячений профілактиці негативних явищ і обговоренню питання ввічливого ставлення до людей.
Дітям дали завдання відобразити на малюнках своє щастя. Цікаво було розглядати їхні малюнки. Варіантів було безліч: машина, гроші, друзі, батьки, прогулянки серед квітів та ще багато чого. Але необхідно було задати вірну лінію, і тому розпочалась дискусія. Дійшли висновку, що найголовніше в житті – здоров’я рідних тобі людей, оскільки гроші можна заробити, а здоров’я не купиш. Було обговорено, які бувають захворювання, їх важкість, чи виліковуються ці захворювання, чи ні. Необхідно зазначити, що діти інформовані стосовно ВІЛ/СНІДу, знають як вберегти себе та своїх рідних. Однак нагадати про це було необхідно. Також було обговорено питання наркозалежності та вживання алкоголю. Учасники погодилися, що необхідно бути обережними.
Дуже цікавим було обговорення питання взаємовідносин між людьми. Гра «Чарівні слова», в якій діти розігрували сценку і зверталися один до одного спочатку неввічливо, а потім навпаки, всіх дуже вразила –діти вирішили, що ввічливими словами та ставленням можна досягти більшого.
За два дні було навчено дівчинку Тамару говорити «дякую» та «будь ласка». Це вважаю маленькою перемогою!
Після тренінгу діти дружно проводжали нас до воріт. Багато хто з них підходили обійняти, говорили, що дуже раді знайомству, дехто з них плакав. Вони були щасливі і пишалися, що такі заходи провадилися саме у їхньому загоні. Вважаю, що такий досвід виховної роботи з дітьми заслуговує на увагу.
Наш кор., Біляївський район
Батьків не вибирають… А шкода!
Проведення рейдів соціальними службами району за участю заступника голови райдержадміністрації Ірини Володимирівни Скудило у Котовському районі стають постійними. Рейдова бригада виїжджає в села з метою ознайомлення з умовами проживання дітей у неблагополучних сім’ях, надання їм різноманітної допомоги, і, за необхідності, їхнім батькам. Запрошуються до участі у рейді і працівники сільрад.
Я побувала із рейдовою бригадою у Новоселівській сільраді. У самій Новоселівці під’їхали до будинку, де живе сім’я Пересипків. На дверях висів величезний замок. Занедбані подвір’я та дім підказували, як тут живеться трьом дітям-школярам.
Другим маршрутом стало село Розалівка, де будинки розташовані один від одного за сотні метрів. Чому рейдова бригада під’їхала саме до двору, де живе Людмила Стратулат, потрібно пояснити докладніше. Молодої жінки не виявилося вдома і маленького трирічного її синочка теж. Як пояснили дідусь із бабусею, які колись її виростили, вона чергового разу вийшла заміж, якщо це можна назвати заміжжям, і виїхала до іншого села. Це з її розповідей. А фактично? Дитину підняли на ніжки двоє літніх інвалідів. Один практично не ходить, другий – спираючись на дві палиці. Вона, то зникала надовго, то з’являлася постійно напідпитку. І їй було байдужне, де і з ким її дитина. Неодноразово працівники соціальних служб району та сільради попереджали так звану маму про відповідальність, але усі слова та сльози хворих і стареньких дідуся з бабусею її не напоумили. Тепер доведеться шукати і її, і хлопчика.
Третьою адресою для рейдової бригади стало село Мала Олександрівка. У Тетяни Лимонтайте двоє маленьких дітей. Старша Катя, трьох років, і п’ятимісячний син. Дівчинці за її віком настав час розмовляти, але ні слова від неї ми не почули. Вона не знає, що таке горщик, не знає і чистого ліжечка. Маля спало в ліжечку, вкритому якимсь ганчір’ям та обсиджене мухами. Брудна пляшечка від молока чи молочної суміші валялася поруч. Навколо – цілковита антисанітарія. Ні поліна дров, ні вугілля не заготовлено. Натомість усюди накидані недокурки – вірний знак присутності людини чоловічого роду. Співмешканця двадцятирічної Тетяни, сорокарічного батька двох малюків, у цей час не було. А можливо, і був, але, побачивши чужих людей, що підходять до двору, просто сховався. Він п’є і б’є її за її ж, ні – дитячі, гроші. Їжа готується на електроплитці, там же й молоко або каша для дитини. Хоча і плиткою назвати якусь засмальцьовану споруду із проводами було важко. Не дивно, що обидві дитини застуджені, із висипом по тілу.
Рейдовій бригаді Тетяна клятвено обіцяла, що дрова на опалення повинні от-от привезти і що прибере, випере. Цей будинок взято на контроль і сільрадою, і соціальними службами. Адже незабаром зима. Не пропадати ж дітям через розбещеність та безвідповідальність тих, хто народив їх.
Анна СТЕПАНОВА,власкор «Одеських вістей»,Котовський район
