Одного разу Олег Михайлович Сухина за купівлею техніки для свого фермерського господарства поїхав до Миколаївської області. Там, на одному із підприємств випадково побачив схудлих, недоглянутих коней, які викликали жалість, але з доброго родоводу, яких збанкрутіле підприємство не знало куди подіти. Побачивши, що чоловік зацікавився кіньми, запропонували купити.
Вдало завершивши угоду із технікою, на гроші, що залишилися, купив коня і привіз до Котовська. Привезти, привіз, але кінь же, не пес. Довелося у терміновому порядку переобладнати вагончик під стайню. Почав відгодовувати та відпоювати тварину. Можна сказати, що саме тоді і почала здійснюватися його дитяча мрія – мати свою власну конячку. Знаючи про захоплення чоловіка кіньми, дружина із розумінням поставилася до його ідеї. Потихеньку своє господарство почав «перепрофільовувати»: будувати стаціонарну стайню, вольєри, іподром. Перечитав безліч літератури щодо утримання коней, спілкувався із фахівцями. Поступово до першого коня додалося ще п'ять – усі спортивної спрямованості. Кінний спорт для Котовська – справа нова і для багатьох незрозуміла, тому і з труднощами довелося зіткнутися, і зі здивованими запитаннями, типу: «воно тобі треба?» Але він, удосконаливши усі необхідні умови утримування коней і тренувань, організував на базі фермерського господарства кінноспортивний комплекс. Назву йому дали «Мустанг».
Сьогодні тут утримуються шість високопородних жеребців української верхової породи та російський рисак. Вони утримуються у відмінних умовах (кожний кінь має індивідуальну програму тренування, харчування, лікування) і обходиться господареві у понад тисячу гривень на місяць. Без якого б то не було від них доходу. Важко це зрозуміти людині, далекій від захоплення кіньми, але якщо твоя любов до цих прекрасних та розумних тварин велика, то її вже не зупинити і не змінити. Усі стіни роздягалень для спортсменів та учнів обвішані фотозображеннями цих гарних тварин. Усе навколо нагадує – захоплення цього чоловіка серйозне і безкорисливе. Про кожного свого коня він може розповідати годинами. Знає звички і настрій кожного. Один з них любить стрибати, другий танцювати спортивні танці… Котовці мали можливість переконатися у цьому на Дні міста. Пишається Сухина, що саме у його стайні стоїть кінь з кличкою Командир, дідусь якого відомий на усю Німеччину і коштує мільйон євро. Дивно, але кожний кінь – і Мізгір, і Імпресаріо, і Бішеп, і інші – впізнає свого господаря по голосу.
Олег Михайлович знайшов і однодумців, які із задоволенням доглядають за кіньми та тренують їх. Люблять приходити сюди і діти із прилеглого мікрорайону міста. Їм дозволяють покататися на конях. Є й найменший наїзник, якому усього п'ять років. Але він вже впевнено тримається у сідлі. Подумує Олег Михайлович про відкриття на базі комплексу школи верхової їзди. І охочих було б, можна точно сказати, задосить, але поки що зупинка за тренерами. У найближчому майбутньому на базі кінноспортивного комплексу планують обладнати та відкрити зоокуточок. Кури, свині, кози вже є. Незабаром з'являться страуси, а там і інші птахи та тварини…
Великою гордістю для Олега Михайловича Сухини став нещодавній результат виступів молодого жеребця з кличкою Бішеп (тренер Володимир Пастика) на відкритому чемпіонаті України з кінного спорту у подоланні перешкод в 1м 30 см, який проходив у Миколаївській області. Чемпіонат завершився перемогою Володимира, який обійшов одного із кращих майстрів верхової їзди України Ігоря Желобенка. При тому, що Желобенко тренується на одному із кращих кінноспортивних комплексів України, а котовський наїзник лише початківець. Тим більше приємно, що в день змагань серед учасників із великих міст оплески та перша нагорода дісталися коневі та наїзникові із Котовська.
