Залишилися за воротами дитсадка…
У Роздільній на черзі до дошкільних закладів стоять майже тисяча дітей. Деякі, так і не дочекавшись своєї черги, з дому ідуть безпосередньо до школи.
Якось на вулиці зустрілася з бабусею, яка везла маля у прогулянковому візочку:
– Так сталося, – говорить жінка, – що в Одесі довелося продати квартиру, щоб допомогти матеріально доньці. На решту суми купила невеликий будиночок у Роздільній. Онучку забрала до себе. Думала, влаштую її у дитсадок. Сама ще працюватиму. Хоча місць у дитсадку немає,– сказали мені в одному міському садку, – але для вас знайдемо. Тільки ви повинні внести півтори тисячі гривень до фонду дитсадка. Гроші я внесла, але, не дочекавшись протягом декількох місяців обіцяного місця, вирішила забрати назад внесену суму. Скільки довелося походити по різних інстанціях, щоб повернути ці гроші, не передати. Тільки з втручанням прокуратури півтори тисячі гривень були повернуті мені. Звичайно ж, для онучки дорога до дитсадка була закрита назавжди. От зараз так удвох і катаємося. А дівчинці чотири роки, з нею повинні займатися вихователі та педагоги.
Прокоментувати ситуацію ми попросили начальника районного відділу освіти РДА Миколу Дмитровича Сухого.
– У листопаді планується проведення Всеукраїнського з'їзду педагогічних працівників дошкільної освіти.
Райдержадміністрація, районна рада та органи місцевого самоврядування обмірковують умови охоплення дошкільною освітою п'ятирічних дітей, створення доступності і безкоштовності дошкільної освіти. А обов'язкова дошкільна освіта для дітей старшого дошкільного віку просто необхідна, насамперед для самої дитини. Та й практика інших країн свідчить про позитивний досвід такої роботи. У нашому районі ухвалено рішення і на даному етапі розглядаються питання фінансування навчально-виховного комплексу – «Школа-дитсадок» у приміщенні шкільного інтернату ЗОШ І-ІІІ ступенів села Слобідки. А також створення навчального комплексу « Школа-дитсадок» на базі ЗОШ І-ІІІ ступенів села Понятівки. Це зніме навантаження на дитячі садки у місті. Адже дошкільників можна буде підвозити на шкільних автобусах не тільки з прилеглих сіл, але й з міста.
У Роздільній з колись функціонуючих семи дитсадків працюють три. Решта з ряду причин були або перепрофільовані, або взагалі перебудовані під житло. Сотні дітей стоять на черзі. У групах, де наповнюваність повинна бути 20 дітей старшого дошкільного віку, нараховують 30-31. У ясельних групах повинно бути 15, фактично – 20 дітей. Це тільки щодо одного міського дитсадка № 1. Не краща ситуація і в інших. Враховуючи ситуацію, що створилася, і вимоги часу, у районі планується повернення до ремонту старих приміщень, із залученням до цього підприємців, керівників підприємств і господарств, батьків. Планується також виділення земельних ділянок під будівництво сучасних дошкільних закладів, навіть приватних, які відповідають усім вимогам.
В організації безпосередньої роботи з дітьми старшого дошкільного віку жодних спеціальних програм, підручників не потрібно. Дошкільна освіта у межах базового компоненту здійснюється за державною програмою. Перелік програм і видань, рекомендованих для використання у роботі у дошкільних навчальних закладах, щороку затверджується Міністерством освіти і наукової діяльності України. Залишається тільки бажання.
Анна БОРЦ,Роздільнянський район
Світла аура Аурики
«Не та зараз молодь!..» – як часто можна чути цю фразу від представників старшого покоління, котрі марнують дні у посиденьках. Дозволю собі не погодитися. Досить познайомитися з творчістю Аурелії Карангел, 15-річної дівчини із села Лиманського Ренійського району, щоб переконатися: наша молодь талановита, цілеспрямована і успішна. Інше питання – які дорослі перебувають поруч з дитиною і що для її становлення зробили?
Аурика, незважаючи на свій юний вік, особистість у Ренійському районі відома. Нещодавно вона виступила з авторським концертом, присвяченим 10-річному ювілею власної творчості. Так, Аурика виступає на сцені з п'яти років.
Як усе починалося, тепер усміхаючись згадує її перша вчителька Тамара Дмитрівна Арабаджи (вона працює в Італії і спеціально приїхала на батьківщину, щоб побувати на концерті своєї колишньої учениці):
– До сусіднього села приїхали відомі артисти з Молдови, і ми, жителі Лиманського, з дітьми поїхали на концерт. Після першої частини, коли солісти відпочивали, конферансьє запропонував глядачам виконати щось з репертуару ансамблю. Несподівано для всіх на сцену піднялася білява дівчинка, яка дуже артистично виконала куплет. Навіть професійні артисти були вражені – наскільки проникливо проспівало маля. А через рік я побачила цю дівчинку у своєму першому класі. Я зрозуміла, що у мене в колективі – талант, і на мені лежить велика відповідальність – не дати згаснути тій Божій іскрі, яка у цієї дівчинки є.
Цю іскорку помітила і мама Аурики – Ліля. Сама постійна учасниця художньої самодіяльності, вона почала всіляко сприяти участі доньки у всіх заходах сільського Будинку культури, класу, школи. Мама, можна сказати, присвятила все своє життя творчому становленню доньки. Скільки праці було вкладено для підготовки маленької Аурелії до першого у її житті конкурсу – міні-міс! Репетиції, костюми... Дівчинка блискуче виступила і у конкурсі, посіла перше місце.
І от промайнули ці 10 років. На яких тільки сценах не виступала Аурелія – і на районних фестивалях, і на обласних. Найвищі бали у конкурсах «Таланти твої, Україно!», перше місце у «Бессарабському ярмарку» – про тріумфи юної виконавиці молдавських народних пісень свідчить велика виставка грамот і дипломів.
І всюди поруч з нею мама – перший критик і перший порадник. Вона ж – костюмер, вона ж – годувальниця артистів.
Мама Ліля... П'ять років тому на ній одній залишилися донька і син. Швачка за освітою, вона не могла знайти роботи у селі, щоб підняти дітей. Але не в характері цієї жінки здаватися під ударами долі – вона їде до незнайомої Італії на заробітки. А з дітьми залишається бабуся – Софія Іванівна Ішанкулова.
– Звичайно, мені нелегко у моєму віці справлятися з онуками, які залишилися у мене на піклуванні, і з господарством, а на селі воно, самі знаєте, – немаленьке. Але я все роблю сама і намагаюся не відволікати Аурику, давши їй можливість навчатися. Двічі на тиждень, за будь-якої погоди, вона їздить рейсовим автобусом до райцентру – на уроки до музичної школи. Онучка займається вокалом і відвідує клас фортепіано. Повертається додому до сьомої вечора і до півночі сидить над уроками.
– Це – надзвичайно працьовита дитина, – говорить викладач з вокалу Ренійської дитячої школи мистецтв Олена Юріївна Джемалієва. – Аурика справляється з найскладнішими розспівуваннями. Ця дівчина – позитивна, світла особистість, ніколи не стомлюєшся від спілкування з нею. І, звичайно, я хочу віддати належне її мамі і бабусі. Всім батькам з цих жінок потрібно брати приклад. Щодо репертуару, то Аурелії особливо вдається народна пісня, але з неменшим успіхом вона займається академічним вокалом, опановуючи основи основ.
На концерт 15-річної дівчини прийшло все село. У залі Будинку культури не було вільних місць – глядачі стояли у проходах. Свої музичні подарунки юній колезі привезли солістки народного ансамблю «Церенкуца» Ренійського районного Будинку культури, для неї танцював народний ансамбль «Опінкуца» із села Орлівки. З 10-річчям творчої діяльності Аурику Карангел привітали заступник голови Ренійської райдержадміністрації Іван Стадник, голова районного молдавського національно-культурного товариства «Ізвор» Олег Бурля. Триярусний торт підніс дівчині та її друзям директор Ренійського хлібозаводу Сергій Арабаджи. А друзів в Аурелії немало.
– Ми провели разом все дитинство, – розповідає 20-річна мешканка Лиманського Росина Геока. – Багато років ми співали квартетом і дуже любили їздити на фестивалі – з Аурикою у дорозі не занудьгуєш!
– А я вийшов на сцену завдяки Ауриці – їй потрібен був партнер для танцю, – згадує студент-першокурсник, майбутній лікар Віталій Повзик. – У художній самодіяльності я брав участь упродовж усього шкільного життя. Досвід роботи на сцені, вміння зібратися, спілкуватися з різними людьми мені дуже допомагає у житті.
Не та зараз молодь? Молодь – чудова! Важливо, щоб поруч були такі творчі люди? як Мар'яна Топал – директор Лиманського будинку культури, як Афанасій Зуграв – незмінний акомпаніатор Аурелії, які вкладають у дітей всю душу і серце. Лиманський будинок культури, треба відзначити, славиться своїми дитячими фольклорними колективами, вони провадять велику роботу щодо збирання та популяризації народних традицій і обрядів.
У цьому немає сумніву – Аурелію чекає велика сцена. У неї є для цього все – і талант, і працьовитість. Але щоб світ одержав нову Марію Бієшу, потрудитися потрібно багатьом дорослим. Отож... не бурчіть, сидячи на лавках.
Антоніна БОНДАРЕВА,власкор «Одеських вістей»,Ренійський район
