Дорогі земляки!
Не випадково в день Покрову Пресвятої Богородиці, яку наші діди і прадіди здавна вважали своєю заступницею і покровителькою, відзначається День українського козацтва.
Козаччина назавжди увійшла славетною сторінкою в історію нашої країни. Запорізька Січ стала символом свободи і рівності, самобутньою республікою, прадавнім втіленням українського демократичного суспільства і живим прикладом звитяги та мужності нашого народу в боротьбі за свою незалежність.
Моральні якості запорізьких козаків, такі як патріотизм, національна самоповага, прагнення до свободи і самостійності, глибоким корінням проросли в наступних поколіннях українців і спонукали нас протягом кількох століть крок за кроком виборювати державність і суверенітет України.
Вітаю зі святом представників козацьких громадських об’єднань і всіх, хто вважає себе гідними нащадками славних козаків, хто любить, поважає і захищає свою батьківщину і свій народ, хто своєю щоденною працею розбудовує і збагачує Україну і наш Причорноморський край.
Миру, злагоди, єдності та добра, міцного козацького здоров’я вам усім!
Голова обласної ради М. СКОРИК
Шановні побратими-козаки!
Від імені особового складу Чорноморського козацького з’єднання, від себе особисто сердечно вітаю вас з 20-ю річницею відродження Українського козацтва!
Щиро бажаю вам і вашим рідним козацької наснаги на довгі роки, миру, злагоди, сімейного щастя і достатку, бути вірними козацькій присязі, задля розквіту нашої Неньки України!
З повагою, зі всім козацьким товариством
Крайовий військовий отаман Чорноморського козацького з’єднання генерал-осавул Українського козацтва В. ПУКЛІЧ
Свого навчаймося, панове
Якось, на свято Дня незалежності України, прийшла до пам’ятника Кобзареві в Одесі. Чекаючи урочистого покладання вінків і квітів серед людей, мимоволі стала свідком діалогу двох юнаків (вочевидь студентів чи старшокласників).
– Слухай, звідки у місті стільки міліцейських генералів, – кивнув у бік групи з п’яти-шести чоловік, одягнутої справді у генеральські однострої, схожі на міліцейські, один з хлопців.
– Це не міліцейські, а козацькі генерали, – впевнено відповів другий.
– А чим вони займаються?
– Наскільки мені відомо, очолюють відроджені козацькі з’єднання, що свого часу воювали у складі російської царської армії і флоту на території Причорномор’я і Придунав’я проти турків.
– Ти бач, а я про це нічого не знав…
Подумки, як педагог, фахівець з української мови й літератури, похвалила юнака, котрий дав доволі вичерпну відповідь на запитання свого товариша. А з другого боку, подумалося: чому одні молоді люди знають, а другі (і таких, на жаль, більше) мають лише примарне уявлення про історію українського козацтва? По-моєму, винні в цьому вчені, що складають навчальні програми для шкіл, гімназій, коледжів, ліцеїв, вузів та й, нехай вибачають, самі панове козацькі генерали.
Бо, як на мене, суть не в тому, аби відродити сьогодні козацтво у його первозданному вигляді – та чи й потрібно це? Між іншим, у класичному українському козачому війську не було генеральських звань. Там утвердилася інша старшинська (офіцерська по-сучасному) військова градація: гетьман, кошовий отаман, полковник, сотник, урядник, десятник і т.д. Були ще обозні аж до генерального, так само – судді, писарі тощо. Генерали ж з’явилися у козачих з’єднаннях російської царської армії, починаючи з часів Катерини ІІ. Втім, це вже були інші війська, з іншими завданнями.
Для нас головне на сучасному етапі існування незалежної Української держави – донести до свідомості її молодих громадян істину, що козацтво, котре проіснувало у своєму українському вигляді три з лишком століття, стало альфою, першою та найголовнішою літерою абетки, а ще точніше – навчального посібника зі створення і облаштування демократичної країни, де ідеологічною основою була християнська мораль з її загальновідомими десятьма біблійними заповідями. Сучасне тлумачення історичного значення козацтва не повинно підмінюватися багатослівною риторикою – часто поверховою і неконкретною. Наші сусіди росіяни, наприклад, широко, на загальнодержавному рівні, відзначили нещодавно 300-річчя з часу створення свого військово-морського флоту. Ми ж про 500-ліття першої перемоги козацької флотилії над галерною ескадрою Оттоманської Порти біля берегів Криму – практично ні пари з вуст. А цей бій на морі і став точкою відліку славетних походів козацьких «чайок», «дубків», «лодок» на Кафу, Гезлев, Азов, Керч, Очаків, Варну, Синоп, Трапезунд, Стамбул упродовж майже двох століть. Безприкладними атаками козаків на галерні і вітрильні ескадри, берегові бастіони рушилася потужна інфраструктура Кримського ханства і султанської Туреччини на Чорному та Азовському морях, у гирлах Дону, Дніпра, Дністра та Дунаю. До славетних перемог «москітного» флоту (так його називала тодішня Європа за дошкульність, невловимість і багаточисельність) можемо віднести вікторії козаків, очолюваних Дмитром Вишневецьким під Тягином (1492 рік), біля Тамані (1502 і 1504 роки); взяття і спалення під проводом Івана Сірка міцної Акерманської фортеці (1561 рік); розгром портів Гезлев (1612 рік), Синоп (1614 рік). І, нарешті, у 1615 році десант на стамбульське узбережжя зі знищенням берегових укріплень та портових споруд гаваней Мізевни і Архіоки. У трьох останніх походах козаків очолював сам гетьман Петро Конашевич Сагайдачний – умілий флотоводець, творець унікальної тактики переходів маломірних суден на великі відстані, ведення ними наступальних дій на морі і, з допомогою десантування, – на суходолі. Між іншим, цю тактику з успіхом застосовували козаки отамана Антона Головатого, які у складі флотилії під командуванням віце-адмірала Йосипа Дерибаса, брали участь у штурмах турецьких фортець Хаджибей, Акерман, Бендери, Кілія та Ізмаїл під час російсько-турецьких воєн 1787 – 1796 років.
Про здобутки козаків на царині військової справи – як морської, так і сухопутної – можна говорити довго і предметно. Адже, будучи людьми освіченими (практично кожен вмів читати і писати, а кожен з офіцерів – володів щонайменше двома мовами крім рідної: зазвичай – турецькою і однією з європейських), вони легко засвоювали усі найкращі досягнення тодішніх європейських і турецької армій та флотів. Скажімо, на власному досвіді переконалися, що легке вбрання турецьких яничарів і гострі криві шаблі турецьких же й татарських кінотників у бою значно зручніші, ніж важкі обладунки, дворучні мечі та занадто довгі шаблі європейців. А вогнепальна зброя (пістолі, мушкети, аркебузи, піщалі, гармати) навпаки були досконалішими в останніх.
Осібно хочеться сказати про розвідку та контррозвідку козацького війська, основу котрої складали так звані характерники: люди з добре натренованою волею, могутні фізично. Вони не реагували на біль, могли кілька хвилин перебувати під водою, чудово плавали, досконало володіли всіма видами тогочасної зброї, орієнтувалися на місцевості, виживали у найскладніших природних умовах і ситуаціях. Саме характерники, вміло дезінформуючи ворога, забезпечили успіх козацьким військам під проводом Богдана Хмельницького у битвах під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями.
Саме після цих визначальних звитяг стало можливим створення Української козацької держави, визнаної Європою, котра мала свою ідеологію, свій адміністративно-територіальний устрій, керівництво, боєздатне, добре вишколене, загартоване у боях та походах військо.
Людмила НОВАКОВСЬКА, викладач вищої категорії Одеського морехідного коледжу технічного флоту
І дощ не перешкода
Делегація козаків з Одеси на чолі з крайовим військовим отаманом Чорноморського козацького з’єднання генерал-осавулом УК В.В. Пуклічем приїхала до своїх побратимів з Миколаївського РТК імені І. Сірка, щоб відсвяткувати ХХ річницю відродження Українського козацтва.
Незважаючи на зливу, яка не вщухала цілий день, багато жителів смт Миколаївки зібралося, щоб поздоровити своїх земляків-козаків. Козаки Миколаївського Товариства не балачками, а конкретними справами показують своє відношення до земляків, влади, дітей.
І як тут не згадати, що саме під керівництвом колишнього отамана полковника УК Віктора Школенка вони розчищали криниці, річку, наводили порядок на прилеглих територіях селища та в селах району.
А сьогоднішній отаман Василь Лунів, булавний УК, організовує первинні осередки в селах, створює козацькі загони для охорони громадського порядку, активно співпрацює з місцевим відділом освіти, районною і місцевою владою. І як наслідок такої співпраці, привітати козаків з 20-ю річницею прийшли голова Миколаївської районної ради Віктор Купченко, голова Миколаївської райдержадміністрації Олександр Чорний, заступник начальника районного відділу міліції Євген Мардаренко зі своїми колегами.
Як сказав у своєму виступі крайовий військовий отаман В.В. Пукліч: «Козаки завжди були з народом і владою. Нам нема чого ділити! Треба робити справу – відроджувати кращі козацькі традиції, допомагати громадянам, займатися військово-патріотичним вихованням молоді, благодійною діяльністю. Бо від того, як ми будемо працювати, яку ставимо перед собою мету, таке ми отримуємо покоління і суспільство».
А семи козакам, які прийняли присягу і були освячені в місцевій церкві, всі присутні побажали успіхів і бути гідними пам’яті і вчинків наших славних пращурів – козаків.
Святкування 20-річчя відродження Українського козацтва на цьому тижні будуть провадиться в Усатовому, Любашівці, Біляївці, Татарбунарах та інших населених пунктах Одещини.
