Вихлопні гази двигунів внутрішнього згоряння стали бідою для всього людства. Щоб мінімізувати їхній згубний вплив на наш організм, учені намагаються розробити нові технології виробництва менш шкідливих сортів бензинів і соляру, створюють нові двигуни на альтернативних видах палива. Ця багатопланова діяльність провадиться зі змінним успіхом, і кінця їй поки що не видно. Але є й інші продукти нафтопереробки, які становлять не меншу небезпеку для довкілля та всього живого. Маю на увазі всілякі технічні мастила, що використовуються практично в усіх агрегатах і механізмах із метою скорочення тертя та подовження термінів служби деталей.
Як свідчать офіційні дані, український ринок цих матеріалів стрімко зростає. Сьогодні на ньому знайшли свою нішу понад 70 торговельних брендів, зокрема 14 українських. А річне споживання різноманітних мастил у країні найближчим часом може наблизитися до 700 тисяч тонн. І, як стверджують фахівці, лев’яча частка цих продуктів використовується в агропромисловому комплексі.
Але ви бачили в якому-небудь сільськогосподарському районі області централізовані місця для збирання відпрацьованих технічних мастил і відправлення їх на переробку? Чи ви можете назвати підприємство, де є така переробка або утилізація?
Щось не згадується, щоб така робота провадилася і в обласному центрі, де на тисячу жителів уже припадає по 133 автомобілі. Але на станціях технічного обслуговування вам навряд чи хто відповість, куди йде «відпрацьовка», промаслене ганчір’я.
Швидше за все, відходи зливаються у родючий ґрунт, на асфальт, у пісок або, у найкращому разі, спалюються як і де трапиться, забруднюючи таким чином і без того вже перенасичене шкідливими викидами довкілля.
Немає відповіді і на запитання: куди дівається відпрацьована соняшникова олія, на якій чи не щокроку щось смажать, зокрема у численних ресторанах та кафе, забігайлівках усіх сортів і рівнів?
Тому, мабуть, мають рацію одесити, стверджуючи, що сьогодні узбережжя та місто пахнуть не морем, а пиріжками, підсмаженими на прогірклій олії.
Хоча, правду кажучи, ця проблема ніколи не залишалася поза полем зору фахівців. Зокрема, професійного хіміка, засновника та генерального директора ТОВ НВО «Екологія» Миколи Потапова. Переробкою відходів, які містять нафту, він займається вже близько двадцяти років. І домігся хороших результатів. На його підприємстві, де трудяться майже двадцять таких самих ентузіастів, практично з непридатної сировини, використовуючи власні технології і установки, за розробленими ними ж технічними умовами, одержують світлі нафтопродукти. Зокрема бензин, гас, дизельне, пічне та котельне паливо.
– Справді, я присвятив цьому значну частину свого життя, – говорить Микола Миколайович. – А всі мої розробки, зокрема «Спосіб одержання метилових ефірів», «Спосіб одержання палива із сировини рослинного походження», «Склад палива із сировини рослинного походження» і «Установка переробки суміші нафтопродуктів» захищені патентами і застосовуються у виробництві. Але іноді стає прикро і навіть страшно, бо ті, хто повинен займатися розв’язанням цієї проблеми, залишаються до неї, м’яко кажучи, байдужими. Передусім це стосується екологічних і санітарно-епідеміологічних служб.
Тому роль захисників довкілля в Одеській області та у Білгород-Дністровському районі частково взяли на себе ТОВ НВО «Екологія» і його сусід ТОВ «Екосервіс», переробляючи відходи, які містять нафтопродукти. Водночас Потапов переконаний, що такі підприємства або їхні пересувні аналоги мусять бути у кожному районі. Якщо, звичайно, ми хочемо зберегти природу для наших нащадків.
Але допитлива думка вченого не стоїть на місці. Крім розв’язання вищезгаданих проблем, Потапов-хімік шукає інші сфери для застосування своїх знань і досвіду. Так, він розробив екологічно безпечний універсальний мийний засіб, який може застосовуватися практично на будь-якому виробництві для очищення поверхонь деталей і ємностей від мастил і нафти. Зокрема при промиванні залізничних цистерн і танків на суднах. Його також з успіхом можна використовувати для регенерації локальних територій, забруднених нафтопродуктами. І для цього не потрібні громіздкі механізми, а сама лише пересувна бетономішалка. Завантаживши до неї забруднений ґрунт або пісок і додавши у ємність потапівського мийного розчину, через певний час одержуєш чистий вихідний матеріал. Як кажуть, дешево і сердито.
Потапов також розробив технологію очищення води для побутових потреб і пиття за допомогою ультрафіолетового випромінювання
– Я переконаний, що очистити всю воду, яка надходить по трубопроводах до наших домівок, неможливо, та й не потрібно, – говорить він. – Очищення мусить здійснюватися безпосередньо перед вживанням у квартирах, школах або інших закладах за допомогою компактних і надійних приладів, як це робиться в цивілізованих країнах. І тільки так можна розв’язати проблему питної води в наших містах і селах.
На жаль, для впровадження в життя природоохоронних рішень потрібні кошти. А їх, як завжди, на все не вистачає. Тому хімік Потапов шукає надійних інвесторів, адже його розробки мають не тільки прикладне значення. Вони згодом принесуть вигоду, і не малу, підприємцям, які присвятили себе розв’язанню екологічних проблем області та цілої країни.
Але для того, щоб країна не потонула у промислових і побутових відходах, на наш погляд, потрібна політична воля керівників держави, ухвалення відповідних жорстких законів і пропаганда елементарної культури серед усіх верств населення. Можливо, розпочати потрібно з останнього – з культури.
