А поряд вишня, яблуня і груша, ніби повернувшись у квітневе дитинство, розпустили свої білосніжні суцвіття. Серед листопадового багрянцю вони виглядають, немов щасливі діти, і простягають тендітні пелюстки до своїх бабусь і дідусів: червонобоких яблук, смарагдових груш і колючих плодів каштану. Під ніжним подихом теплого осіннього вітерцю вони ніжно шепочуть: «Подивіться, подивіться, які ми гарні, ваші онуки!». Не менш щаслива бджілка прилетіла востаннє напитися живильного нектару. Синичка здивовано присіла на заквітчану гілку, а під розцвілими деревами пізній метелик принюхується до останніх осінніх квітів.
Мабуть, так має виглядати міфічний райський сад, де знаходять вічне блаженство, прихисток, щастя і любов всі покоління земних створінь.
