На сто шлюбів – сорок чотири розлучення. Таку невеселу інформацію нам повідомила заступниця начальника відділу статистики населення Головного управління статистики в Одеській області Марина Цимбалюк. Причому тенденція ця досить стала. 1979 року в нашому регіоні припадало 43 розлучення на сотню шлюбів. Значно перевищив цю оцінку 1999 рік. Тоді розпалися 49 зі ста подружніх пар.
2008-й був високосним, а він, як правило, характеризується відносно низькою кількістю охочих зареєструвати шлюб. Зазвичай у перший після високосного рік кількість одружень збільшується. Але у 2009-му цей показник навіть не перевищив позначку 2008 року.
За сім місяців 2010 року порівняно з аналогічним періодом 2009 року в Одесі кількість зареєстрованих шлюбів зменшилася на 10,6%. Водночас кількість зареєстрованих розлучень зросла на 0,3%.
Чому молоді пари не бажають реєструвати шлюб? Чому щойно створені сім’ї руйнуються? Спробуємо розібратися в нашій постійній рубриці «Молодіжний квартал».
Інші акценти
Причини, через які розпадаються сім’ї, – найрізноманітніші. Однією з головних залишається зрада. Коли живеш із людиною під одним дахом, ділиш із нею радощі та сімейні проблеми, отже, віриш у партнера, інакше не можна. Зрада – це несподіваний удар, який вибиває ґрунт із-під ніг, і не кожен може після такого оговтатися. Саме тому 15% жінок і 12% чоловіків зазначають у графі «причини розлучення» подружню невірність. Серед інших, найактуальніших – непідготовленість подружжя до сімейного життя або пияцтво одного з них.
Останнім часом заговорили про те, що українці почали менше розлучатися, що зміцнюється інституція сім’ї. Але соціологи і прості люди стверджують: жити у місті багатьом одинакам немає де і немає за що, от і не розлучаються. Але якщо у великих містах квартирне питання «зміцнює» українські сім’ї, то в селах звучать інші акценти.
Пропонуємо вашій увазі три історії про сільські ланки суспільства і особливості їхнього існування.
Ти мені більше не принц
Любов зла, говоримо ми, посміхаючись, бо знаємо закінчення цього вислову. Використовуємо його, засуджуючи чийсь нерівний – за соціальним станом, віком або іншими причинами – шлюб. Трапляється, вимовляють цю гірку фразу і особи, які усвідомили: друга половинка без білого коня та блискучого обладунку, які люб’язно домальовує наша фантазія в пору закоханості, виглядає зовсім не так, як здавалося раніше.
Ганна кохала старшокласника Олексія з дев’ятого класу. Гарний стрункий спортсмен був об’єктом мрій кожної другої школярки. Його хвалили на шкільних лінійках за спортивні досягнення, вчителі ставили за приклад. На перервах вона шукала його очима, стежила за кожним його кроком, жестом. На шкільних вечірках ледь не зі сльозами на очах спостерігала, як він танцює з іншими дівчатами. Одного разу він підійшов до неї і запросив на повільний танець. Щастю не було межі. Вони почали зустрічатися.
Через якийсь час Олексій почав проявляти характер. Але Ганна, крізь завісу закоханості, не бачила недоліків. Та й не хотіла нічого бачити.
Закінчивши школу, Олексій вирішив почекати Ганну, щоб вони разом вступили до того самого училища. Так і сталося.
Уже на початку спільного життя в студентському гуртожитку Альоша «пояснив» дівчині, як повинна поводитися його подруга. За провини, які полягали у невипрасуваній сорочці або пересоленому супі, він жорстоко карав Аню. Рукоприкладство ставало нормою їхнього сімейного життя.
Коли дівчина зрозуміла, що не такий вже принц її обранець, було вже запізно. Батьки знали про те, що вони живуть разом, і наполягали на тому, щоб пара узаконила свої відносини, бо для багатьох патріархальних родин поняття «цивільний шлюб» досі не існує.
Хлопець із дівчиною одружилися. З’явилася дочка Олександра. Але ні весілля, ні народження дитини не змінили ставлення Олексія до молодої дружини. Знаючи, що вона нізащо не піде з сім’ї, боячись знеславити батьків на все село, чоловік став дозволяти собі не лише рукоприкладство. Зради, образи і запої чоловіка остаточно розбили рожеві окуляри, які Аня нізащо не хотіла знімати.
На запитання подруг, навіщо вона це терпить, дівчина жахається. Як же вона може піти? Куди? До батьків?
Справа в тому, що, за неписаними законами болгарського села старша дочка йде з рідного дому назавжди. Увесь спадок залишається молодшій дочці або синові. А оскільки у Ані є молодший брат, то повернутися до рідної домівки означало б кинути тінь на брата. Тоді сільські дівчата на виданні зовсім інакше на нього подивляться. Адже кожна хоче бути господинею в домі. І жодна не хоче бачити там сестру обранця, та ще з дитиною.
Тендітна видимість щастя
У Наталки з Василем завжди були ідеальні відносини, якими захоплювалися друзі і родичі. Вони навіть зовні були чимось схожі. Новина про їхнє весілля нікого не здивувала. Потім з’явилася довгоочікувана дитина. Молода сім’я жила мирно і дружно.
Не таємниця, що кожен шлюб рано чи пізно переживає кризу. Ця сім’я не стала винятком. Після трьох років, призначених для догляду за дитиною, Наталка захотіла влаштуватися на роботу. Василеві це не сподобалося, бо він дуже кохав свою гарну молоду дружину і боявся, що вона захопиться кимось. Але Наталя наполягла на своєму і вийшла на роботу. Як з’ясувалося, боявся чоловік недаремно. Дружина закохалася в іншого чоловіка.
Вона чесно зізналася в цьому чоловікові, на що той відреагував дуже бурхливо. Побивши дружину, він пригрозив, що накладе на себе руки, якщо вона від нього піде. Розмова з батьками теж не дала нічого хорошого. Мама з татом заявили, що не потерплять такої ганьби, тому дочка зобов’язана жити з тим, кого обрала у чоловіки. Дитина, що душі не чує за татом, теж постраждала б, якби пішла Наталя з сім’ї.
І досі подружжя зображує щасливе сімейство. Лише зрідка, коли Наталя десь зустрічає предмет свого захоплення, плаче цілу ніч поспіль. А чоловік вдає, що не помічає, наскільки нещасна його кохана...
Красуня і чудовисько
Світлана і Славко зустрічалися ще зі школи – знайомо, чи не правда? Перша красуня класу і хуліган. Ця пара завжди викликала цікавысть і навіть заздрість у однолітків. З’являючись на шкільному вечорі або сільській дискотеці, пара незмінно відчувала на собі підвищену увагу оточення. Гучні сварки, розставання і гарні примирення також відбувалися на очах односельців. Тоді Світлана пояснювала вчинки коханого величезною любов’ю, яка часом штовхала його на необдумані дії. Серіал та й годі!
По закінченні школи закохані одружилися. За рік у них з’явився чарівний хлопчик. Але життя чомусь не клеїлося. Часті сімейні скандали, що підживлювалися ще й втручанням батьків чоловіка, які жили з молодими в одному домі, стали чи не буденним явищем. Згодом ситуація тільки погіршувалася. Тепер чоловік дозволяв собі вліпити дружині ляпаса за будь-яку провину. Що далі, то більше: приревнувавши дружину, Славко вирішив силою вивідати, зраджує вона йому чи ні. Спосіб вибрав найвірніший, на його погляд. Прикував Світлану до батареї наручниками і цілу ніч шмагав – стягнутим у вузол мокрим рушником, щоб не було синців. Після такого з’ясування взаємин молода жінка й задумалася про розлучення.
Саме тоді й почали спливати ті, на перший погляд, дрібниці, на які дівчина раніше не звертала уваги.
Справа в тому, що сама вона родом із Молдови. Батьки, перебуваючи далеко, допомогти Світлані, заступитися за неї не могли. У селі чоловіка мешкали тільки далекі родичі нашої героїні.
Чоловік одразу сказав, щоб про розлучення вона і думати забула, інакше... Що приховувалося під цим «інакше», Світлана вже здогадувалася. Просто втекти теж не видавалося за можливе. Вона не могла б провезти сина через кордон без офіційного дозволу батька дитини. Піти до своїх родичів, з якими жила до закінчення школи, Світлана теж не наважилася, бо колись коханий чоловік пригрозив, що розправиться і з нею, і з ними.
Зараз молоде подружжя лише зовні – родина. У компаніях друзів В’ячеслав запевняє, що любить Світлану. Світлана ж у відповідь опускає очі, бо знає справжнє лице цієї любові.
Справді, принц на білому коні в реальному житті іноді виявляється чудовиськом, якому позаздрив би будь-який казковий антигерой. Не перестаєш дивуватися: чому так буває? Адже з любові ж одружувалися! Зізнавалися один одному у коханні. Переживали разом горе і радість.
Чому ж тоді жінки страждають від побоїв, зрад і образ? На жаль, це запитання залишається риторичним.
Дівчатам же хотілося б побажати, щоб вони якомога серйозніше підходили до вибору свого обранця. Намагалися приміряти на нього образ не тільки закоханої людини, але й чоловіка та батька майбутніх дітей.
Молодим людям також слід обирати свою другу половинку дуже обачно. І пам’ятати, що жінці треба не чудовисько в особі принца, а справжній чоловік, який би цінував, поважав і любив її.
Сьогодні ми висвітлили лише один бік великої проблеми. Якщо у вас є інша думка з цього приводу, цікава історія або просто міркування, пишіть нам за адресою: 65107. м. Одеса, вул. Канатна, 83, «Одеські вісті» – для «Молодіжного кварталу».
