Полонить чарівна мелодія «Шкільного вальсу»… На все життя у пам’яті залишається прозора передсвітанкова голубінь неба і прощання зі школою. Тетяна Іванівна Максимова, головний агроном СТОВ «Топаз», до болю в очах вдивляється в завихрених у танці юнаків та дівчат. В цих сучасних випускниках вона ніби бачить своїх друзів-однокласників. Здається, що то було так недавно, наче вчора. І одночасно – так давно. Точнісінько так, прощаючись із дитинством і зустрічаючи нове, незвідане, невідкрите повноліття, кружляли і вона, Тетяна, та її друзі у танку.
По закінченні школи вступала до Одеського державного університету імені Мечнікова на факультет романо-германської філології. Тут, на жаль, її чекала невдача. Та дівчина не стала панікувати. Повернувшись додому, записалася на курси водіїв.По закінченні сіла за кермо «ГАЗа-53». Працювала не гірше чоловіків. Неодноразово виходила переможницею трудового суперництва з перевезення сільськогосподарських вантажів. Крім того, була активною учасницею, а часто й організаторкою всіх місцевих молодіжних заходів, що проводились в тодішньому колгоспі імені Кірова.
Без відриву від виробництва здобула вищу освіту. У 1985 році, отримавши диплом, Тетяна Іванівна залишила кермо автомашини і почала працювати головним агрономом колгоспу. Свої перші кроки робила вона не без допомоги майстрів хліборобської справи – вмілих механізаторів. Дуже вдячна колишньому агрономові Володимиру Олексійовичу Власенку. Та найбільше їй запам’яталися настанови ветерана війни та праці, досвідченого трударя, агронома-насінняра Василя Максимовича Подлісецького.
Минали рік за роком. Тепер, здається, немає жодного клаптика землі на широких масивах ТОВ «Топаз», що стало правонаступником колгоспу імені Кірова, де б за чверть століття не ступала нога агронома Максимової.
У повсякденній виробничій діяльності у Тетяни Іванівни на першому плані сорти, добрива, засоби захисту рослин від хвороб та шкідників, прогресивні технології вирощування сільгоспкультур. Вона по-розумному поєднує і нульовий обробіток грунту, і оранку. Одне слово, клопочеться біля землі, як коло маленької дитини. Радиться з директором сільгосптовариства Г.Ф. Боршковським, механізаторами. Разом міркують, яку технологію краще застосувати, щоб і землі не зашкодити, і добрий врожай одержати. Та ще й щоб людям легше працювалося.
Звісно, що улюблена справа займає чимало часу, але Тетяна Іванівна клопочеться й своєю родиною, бо сім’я для неї – то найголовніше. Вона при всій своїй зайнятості на роботі залишається справжньою берегинею сімейного вогнища. Вміла господиня, любляча мати, кохана дружина. Разом з чоловіком Сергієм Юрійовичем, який, до речі, уже багато років працює в «Топазі» водієм, виростили і виховали доньку Антоніну. Батьки радіють і пишаються нею. Адже вона відмінно закінчила Одеський державний університет імені Мечнікова, одержавши червоний диплом соціолога. Тепер молодша Максимова планує продовжити навчання в аспірантурі.
А мати, як і 25 років тому, виходить в поле, оглядає його господарським оком, радіє гарним сходам озимини і мріє про добрий ужинок вже наступного року.
