Проїжджаючи по Люстдорфській дорозі, одесити мимоволі звертають увагу на сірі будівлі за масивними бетонними стінами та колючим дротом. Чоловіча та жіноча «зони» – виправні колонії, СІЗО. Там теж живуть люди, але за особливим режимом і під посиленою охороною. Ставлення до них у законослухняних громадян суперечливе. Хтось вважає, що там утримують жертв несправедливого правосуддя. Інші впевнені, що в «зонах» сидять відщепенці, так би мовити, антисоціальний елемент. Згідно з даними виправних установ, 70 таких людей, одного разу оступившись, відбули покарання та повернулися до нормального життя. А от решта 30 відсотків або не бажають, або не здатні змінити свій кримінальний спосіб мислення.
Перевиховати, виправити громадянина можна тільки тоді, коли він перебуває нехай у жорстких, але в людських умовах. В іншому разі досягається лише зворотний ефект, коли на волю після закінчення терміну ув’язнення виходить озлоблена на цілий світ, а отже соціально небезпечна людина.
Одним зі своїх головних завдань на посаді начальникауправлінняДерждепартаментуУкраїнизпитаньвиконанняпокараньвОдеськійобластіОлександрАдзеленковважає поліпшення умов утримання засуджених у виправних колоніях Одеської області. Саме таке завдання поставив Президент України Віктор Янукович.
Лише три місяці тому полковник внутрішньої служби Адзеленко став до нових для себе посадових обов’язків. До призначення на посаду начальника управління Олександр Васильович був деканом факультету в Одеському державному університеті внутрішніх справ.
– Найперше враження після ознайомлення зі станом установ, з умовами життя та праці у виправних колоніях (а також і СІЗО) було тяжке, – розповів Адзеленко. – Стало ясно одне – з боку колишнього керівництва не було правильного підходу щодо керування господарством і кадрами. Тому відразу розпочали ремонт, упорядкування будинків, призначених для персоналу, а також і приміщень, у яких утримуються ув’язнені. Розуміння та підтримку в цих питаннях одержав із боку обласного та міського керівництва. Істотну допомогу в проведенні ремонтних робіт, а також для одержання замовлень для засуджених, зайнятих у різних сферах виробництва, нам подають такі підприємства, як Одеський морський торговельний порт, Одеська залізниця. Деякі представники середнього та великого бізнесу виступають спонсорами. За проминулі три місяці ми вже встигли впорядкувати фасад адміністративного будинку, огорожу колонії № 51, котельню, яка опалює всі наші установи, а також відремонтували дахи приміщень, у яких мешкають засуджені. Провели ремонт кімнат для побачень, осіб, що відбувають покарання, з їхніми родичами. Ремонтні роботи провели також у харчоблоці та в санчастині.
– Олександре Васильовичу, а що зроблено для створення нормальних умов у СІЗО? Адже там – і це не таємниця –люди іноді перебувають роками, причому деякі громадяни не визнані судом винними, а отже, можуть бути й виправдані. Проте умови, в яких вони утримуються, як вважає багато хто з тих, що зіштовхувалися з цією проблемою, навіть гірші, ніж у виправних колоніях…
– Уперше за багато років держава виділила управлінню понад мільйон гривень на ремонт приміщень Одеського слідчого ізолятора, якому вже понад сто років. Це дає змогу замінити каналізацію, електромережі, розпочати ремонтні роботи в усіх коридорах і камерах, де утримуються неповнолітні. Бюджетні кошти на ці завдання нам обіцяли виділити й наступного року. Тож найближчим часом умови мешкання людей, що перебувають у слідчому ізоляторі, значно поліпшаться. Крім того, як я вже говорив, допомогу нам подають і громадські організації, і підприємці, і представники церкви.
Багато хто йде нам назустріч, допомагаючи як Будинку дитини при 74-й жіночій колонії, так і СІЗО, харчуванням, одягом. Недавно змогли цілком одягнути всіх неповнолітніх (48 осіб), що перебувають у СІЗО. Кожному з них видали спортивний костюм, светр, куртку та інші найпотрібніші речі.
– Ви приймаєте громадян, одержуєте листи, звертання від засуджених, їхніх родичів. На що найчастіше люди скаржаться?
– Багато звертань надходить від батьків молодих засуджених, які просять, щоб їхніх дітей залишали відбувати покарання на території Одеської області. А скарги – на умови утримання, харчування, на медичне обслуговування. Зараз їх стає вже набагато менше. Завдяки губернаторові Едуарду Матвійчуку в декількох лікарнях нашої області обладнано палати для утримання та лікування людей, що перебувають під вартою.
– Нещодавно Контрольно-ревізійне управління в Одеській області повідомило про результати ревізії фінансово-господарської діяльності у виправній колонії № 14. Ревізорами за попередні роки були виявлені серйозні фінансові порушення. Це передусім недостача, пов’язана з нібито закупленими для засуджених продуктами харчування – м’ясом, консервами, рисом на мільйони гривень. Як зараз справи із продовольчим забезпеченням виправних установ? Яких заходів вжито для запобігання таким випадкам?
– За фактами фінансових порушень були розпочато кримінальні справи. Наразі провадиться слідство. Що стосується харчування, повідомлю: вже заготовлено овочі, борошно, крупи та інші найпотрібніші продукти. На це держава виділила близько двох мільйонів гривень. Істотну підмогу може надати й наше підсобне господарство (понад три тисячі гектарів землі), розташоване в селі Орджонікідзе Ширяївського району. Там розташований Ширяївський виправний центр № 111 – колонія-поселення. Щоправда, зараз багато що в цьому господарстві доводиться піднімати з руїн. За останні роки тваринницьку галузь було фактично доведено «до ручки».
В Орджонікідзе на сільгоспроботах сьогодні зайняті півтори сотні засуджених. Вони опанували такі професії, як механізатор, доярка, працюють на пилорамі, свинофермі, птахофермі, млині, макаронній фабриці, у пекарні. До речі сказати, хліб печемо для всього села. Зараз плануємо відкрити кілька крамниць, у яких змогли б реалізувати свою сільгосппродукцію. Для тих, що бажають по закінченні терміну ув’язнення залишитися жити в селі й далі працювати в нашому господарстві, відремонтовано гуртожиток. Деякі з них перевозять сюди свої родини. Це свідчить, що люди задоволені і ставленням до себе з боку нинішнього керівництва, і умовами праці. Гадаю, що протягом року про успіхи нашого сільського господарства в Орджонікідзе заговорить уся Україна.
Певен, що за невеликий час нам пощастить виправити більшість недоліків, які все ще є в наших виправних установах. А фінансові порушення, на кшталт тих, що були встановлені працівниками КРУ, більше не повторяться.
– До приходу в управління Ви працювали в Одеському державному університеті внутрішніх справ. Підтримуєте зв’язок із вузом?
– Разом з університетом розроблено велику програму, яка містить у собі заняття викладачів із працівниками управління, виховно-психологічну роботу із засудженими, зокрема з підлітками, а також виробничу практику, яку будуть проходити в нас курсанти.
P.S.Коли матеріал готувався до друку, у деяких інтернет-виданнях з’явилися повідомлення про масове побиття засуджених, що нібито мало місце у виправній колонії № 14. Цю інформацію Олександр Адзеленко категорично заперечив, пояснивши, що комусь просто захотілося дешевої сенсації. Насправді ж у колонії відбувалися навчання з попередження масового безладу.
Наша редакція планує і в подальшому інформувати читачів про життя виправних установ нашої області.
