У чому він, кредит довіри?
Віктору Олексійовичу Химичу односельці знову виявили довіру і обрали Кам'янським сільським головою.
Під час нашої зустрічі він сказав:
– Звичайно, приємно усвідомлювати, що тобі люди довіряють, що вони на тебе надіються. Та водночас це змушує замислитись над тим, що із запланованого вдалось зробити, а що – не встиг, чи не зміг. І на що необхідно зосередити свої сили у майбутньому. У роботі сільського голови дрібниць не буває, усе здається важливим. Хіба малозначиме те, що ми розробили і затвердили статут територіальної громади села? Проте, я все ж таки виділив би те, що пов’язано із ремонтно-будівельними роботами. Ми прийняли на баланс сільради приміщення дитячого садочка «Дзвіночок», що потребувало капітального ремонту. Виготовили проектно-кошторисну документацію на його ремонт. Вже зміцнили фундамент, перекрили дах, поставили нові перегородки, зроблено водовідведення та відмостки. Варто зазначити, що в цьому відчутну допомогу нам надавав директор ТОВ «Авантаж»,голова районної організації партії «Батьківщина» Ігор Володимирович Дергачов. Підприємство, яке він очолює, безпосередньо займалося ремонтними роботами. За цей же час частково відремонтовано сільський Будинок культури. Зокрема, перекрито дах, зроблено відведення води, відмостки, полагоджено глядацьку залу. А ще закуплено світломузику, кінопроектор, що дало змогу транслювати кінофільми та мультфільми для малечі на широкому екрані. У приміщенні Будинку культури відкрито «Світлицю-музей». Відремонтовано огорожу біля парку, що в центрі села. Капітально відремонтовано приміщення ФАПу та сільської ради, закуплено меблі та облаштовані кабінети фельдшера, акушерки, дитячої медсестри.
За ініціативи сільської ради, за благодійні внески жителів села та кошти сільського бюджету було встановлено пам’ятник «Жертвам Голодомору». Приведено в належний стан природний заповідник «Джерело Кішево».
– Але ж все це потребувало коштів. А, як відомо, сільські бюджети досить таки злиденні. Що робите, щоб збільшити наповнюваність сільрадівського «гаманця»?
– За рекомендацією сільради і за її сприяння створено два нових фермерських господарства. Розпочато передачу в оренду земельних ділянок та ставка на конкурсній основі. Це дало змогу збільшити надходження коштів до місцевого бюджету. Не так давно встановлено антенно-щоглову споруду та укладено договір із ЗАТ «Київстар ДЖ.Fc.Em.». А це не тільки покращило мобільний зв’язок, а й додало певні суми до того ж таки нашого сільського «гаманця».
– У вашому селі щорічно провадяться районні футбольні турніри. Напевне, без сприяння сільської ради й тут не обходиться?
– Звичайно, У нашому селі спорт шанується. І основна мета полягає в тому, щоб забрати якомога більше дітей з «вулиці». І в цьому нас постійно підтримує згаданий депутат районної ради Ігор Петрович Дергачов. Загалом на розвиток спорту у Кам’яному від нього надійшло понад десять тисяч гривень. Для того, щоб було де займатися спортом, провадити різні змагання, було побудовано спортивний майданчик для гри в міні-футбол, відремонтовано місця для глядачів на сільському стадіоні. Постійно закуповували та поновлювали спортивний інвентар. Спільно із місцевим сільгосптовариством імені Кірова, яке очолює Григорій Петрович Царук, було придбано татамі-мати для боротьби дзю-до. Було б ще дуже добре, якби це сільгосптовариство допомогло з приміщенням для проведення занять. На території Кам’яного, біля заповідного джерела «Кішево», два роки поспіль розташовувався табір Чорноморського гайдамацького з’єднання, «Пластун – Характер-2008» та «Спас-2009», де місцеві школярі мали змогу випробувати себе на витривалість та виживання в умовах, наближених до екстремальних.
– Ви сказали, що на території сільради встановлено антенно-щоглову споруду. Це поліпшило мобільний зв’язок. Але ж не всі мешканці села мають змогу придбати мобільний телефон. До того ж люди поважного віку здебільшого не вміють та й не хочуть ним користуватись. Чи враховує це сільська рада?
– Авжеж. Останнім часом у нас кількість абонентів АТС із 100 збільшено до 200. Зокрема встановлено телефони пільговому контингенту. А ще при допомозі Ігоря Володимировича Дергачова нашим пільговикам завозяться відходи деревообробного підприємства для опалення осель.
– Той, хто вперше приїздить у ваше село, дивується, що тут працює радіомовлення.
– До речі, Кам’янська сільська рада єдина в районі, де збережено місцеве радіомовлення. До того ж працює своя радіотрансляційна мережа. Отож ми маємо змогу вітати сільчан зі святами, іменинників – з днем народження, висловлювати співчуття рідним у зв’язку зі смертю близьких, робити необхідні повідомлення, оголошення тощо. Це дуже зручно. Наші люди настільки до цього звикли, що вже не уявляють життя без місцевого радіомовлення.
– Добре, що Ви дбаєте не тільки про спорт та радіо. З Вашого поля зору не випадають і сільські дороги, благоустрій та й інші соціальні питання.
– А як же інакше? Адже наше село, це – наш спільний дім. Якщо ми самі не будемо в ньому наводити лад, то хто це робитиме за нас? Саме тому у нас організовано вивозиться сміття на сміттєзвалище. Взимку по вулицях розчищається сніг. А ремонт доріг сільрада тримає на постійному контролі. Звичайно, робимо те, на що вистачає коштів. Наприклад, провадимо ямковий ремонт білощебенем. Спільно із ТОВ імені Кірова (товариство виділило дошки) відремонтували перехід через річку Яланець.
– На що плануєте спрямувати свої зусилля у майбутньому?
– Практично далі працюватимемо у тому ж напрямі. В основному – це соціально-економічний розвиток села. Зокрема, завершення капітального ремонту дитсадка, ремонт доріг, тощо.
З усього сказаного Кам’янським сільським головою, можна зробити висновок, що Віктор Олексійович Химич обіймає цю посаду не формально. Він старається всюди встигнути, усі питання, що стосуються життя громади, тримати під особистим контролем. Віктор Олексійович робить все для людей, тому й заслужив кредит довіри.
Лариса ПІВТОРАК,власкор «Одеських вістей»,Савранський район
Хоча проблем і немало
Перше місце за підсумками обласного огляду-конкурсу серед селищних громад щодо соціально-економічного розвитку та благоустрою розподілили Овідіополь та Суворове Ізмаїльського району. Звичайно, можливості ординарного селища в глибинці району та районного центру непоправні. І ще вистачає всіляких проблем, за словами селищного голови Петра Дмитровича Генчевського. Але ж ще років п’ять тому це селище, свого часу районний центр, було занедбане, як кажуть, «задніх пасло» за всіма показниками. І ось такий ривок. Висновок напрошується мимоволі – багато в чому завдяки вмілому керівництву громадою. Недарма ж земляки вдруге проголосували за свого голову, віддавши за нього на нещодавніх виборах близько 90 відсотків голосів!
– Не хочу звеличувати свої заслуги, – сказав Петро Дмитрович. – Хоча, звичайно ж, одержавши такий високий кредит довіри, як на попередніх, так і на нинішніх виборах, зобов’язаний його виправдати. Але якщо говорити в цілому, відзначу: успіху досягнуто всією громадою. За час минулого скликання ми, усі разом, зуміли зробити відчутний крок вперед.
Велику увагу приділили громаді районна та обласна влада. Багато в чому завдяки цьому в центрі села сьогодні піднімається оновлений Будинок культури, піднятий буквально з руїн. Капітально відремонтовано будинок, в якому нині розташувався районний дитячий притулок. Але хочу підкреслити, що ми ніколи не покладалися лише на допомогу зовні, у міру можливості робили те, що могли, самі. За минулих кілька років практично відремонтовано половину всіх доріг селища, майже всі вулиці та провулки забезпечені освітленням. Переважно ці роботи були виконані госпспособом, за рахунок коштів, зібраних земляками.
– Наскільки відомо, у селищі активно діють ініціативні групи з благоустрою.
– Саме так. Люди самі виявляють бажання брати участь у благоустрої. Обирають ініціативні групи, які провадять збір коштів на ремонт доріг. Звертаються до виконкому з пропозиціями, пропонують купити плити на ті ж зібрані гроші, а укладати їх беруться самі. Тобто, ініціатива йде, так би мовити, знизу. І ми її, звичайно ж, підтримуємо та розвиваємо. Завдяки ініціативним групам жителів, вдається щороку самотужки ремонтувати не менше кілометра доріг із різним видом покриття.
Звичайно ж, тішить, що земляки жваво відгукуються на кожний заклик влади, вкладають кошти в благоустрій селища, будівництво тих або інших об’єктів. І сьогодні ми маємо багато чого з того, про що в 2006 році могли лише мріяти: і оновлений БК, і освітлення, і водопровід для подачі технічної води. На кошти жителів селища було побудовано павільйон із роздягальнею на нашому стадіоні. Силами громади зараз провадиться ремонт церкви. Вже відремонтовано один купол.
Ділові контакти в нас і з міськрайонним Центром зайнятості. Завдяки цьому в людей, які тимчасово не мають роботи, є можливість брати участь у благоустрої з відповідних програм.
У нинішньому році з обласного бюджету та Стабілізаційного фонду країни за найбезпосереднішого сприяння районної та обласної влади нам було виділено в межах 700 тисяч гривень, які пішли на ремонт 640 метрів дороги по вулиці Бессарабській.
– Який стан справ із наповненням бюджету?
– Наш зведений річний бюджет дорівнює півтора мільйонам гривень. Сума чимала, якщо врахувати, що в селищі живе трохи більше 4 тисяч мешканців. З них частина, треба визнати, і сьогодні на виїзді, працює у великих містах України та Росії.
– Яка сума субсидій?
– Близько 250 тисяч гривень.
– Як, за рахунок чого вам у наш непростий час вдається наповнювати бюджет?
– Не сказав би, що ми використовували всі резерви. Але прагнемо до цього. Триває легалізація робочих місць – переконуємо підприємців у згубності подвійної бухгалтерії, у необхідності правильного оформлення людей на роботу. Дотримуємося обраного курсу на розвиток малого та середнього бізнесу. Причому особливу увагу приділяємо переробці сільгосппродукції. Наші підприємці розбудовують виробництво макаронних виробів, займаються хлібопеченням, є й свій кондитерський цех. На контролі – використання землі землекористувачами, хоча й тут потрібно також чимало зробити. Промірковуємо, як знайти та зацікавити інвесторів у відновленні цегельного заводу (свого часу у селищі їх було два), спорудженні тепличного господарства, подальшому розвитку переробних підприємств.
Одним словом, не стоїмо на місці. Жителі селища, ким би вони не були – фермерами, керівниками підприємств або рядовими трудівниками, пенсіонерами, які перебувають на заслуженому відпочинку – сьогодні зацікавлені в тому, щоб повернути селищу, якому довелося бути кілька років і районним центром, колишню славу. Щоб молодь не їхала з дому, а, одержавши знання у вузах, далі працювала на благо малої батьківщини.
Євген МАСЛОВ,власкор «Одеських вістей»,смт Суворове – Ізмаїл
