«Коти, кролі та зайці вже практично живуть у нашому будинку й поруч, а також у нашій свідомості та мрії. Хотілося б за наших досить обмежених матеріальних можливостей мати необмежений потік ідей та шляхів їх реалізації. Думайте самі, вирішуйте самі, як проведемо Тигра та зустрінемо цю дрібну компанію 2011 року, та ще в Латинській Америці. Святковий стіл сподіваємося втиснути не в різні долари, песо, крузадо, а в нашу рідну гривню... Місце зустрічі змінити не можна…»
Таке запрошення одержали багато краєзнавців-любителів Одеси.
Валерію Петровичу Нетребському, Почесному громадянинові Одеси, лекторові-краєзнавцеві, письменникові-нарисовцеві виповнилося 65 років. Ось вже багато літ Валерій Нетребський, зібравши групу любителів історії Одеси, вирушає щосуботи за будь-якої погоди в похід по вулицях Одеси.
– Валерій Петрович, – розповідає Едуард Ратушняк, один з активістів групи Нетребського, – чинить так зовсім безкорисливо, за покликом серця, через любов до Одеси та одеситів. Велика ерудиція, феноменальна пам’ять, талант промовця та природний артистизм Валерія Петровича зачаровують слухачів. Історик за освітою, який пропрацював близько чотирьох десятків років в Одеському бюро подорожей та екскурсій, він ще й літератор, автор безлічі статей у періодичній пресі. Валерій Петрович беззавітно любить кішок і кімнатні рослини і не уявляє свого життя без кави й тютюну… Таким ми всі його любимо.
Оскільки краєзнавці вирішили святкувати день народження Валерія Петровича в Латинській Америці, то приміщення для святкування було прикрашене величезним зеленим кактусом, зшитим із різнобарвних шматочків. На кактусі – блискуча ялинкова гірлянда. А поруч на стіні величезне неймовірної краси віяло, на якому прикріплені назви всіх держав Латинської Америки.
Деякі учасники були одягнені в різнобарвні пончо та сомбреро. Була присутня на святі й чарівна донна Роза із Бразилії в чорному капелюшку з вуаллю, на шиї в неї було хутряне боа, а на руках мавпочка.
Валерія Петровича, якого одразу охрестили доном Валеріо, привітали із днем народження. А він відзначив, що вже давно Одеса, ще з часів Остапа Бендера, цікавиться Південною Америкою, зокрема, Бразилією.
Присутні ознайомилися із бразильською кухнею, яка виникла ще на початку XVI століття з іспанської, португальської, африканської та індіанської. Наталя Цибенко почастувала всіх гостей ямайським банановим хлібом, який спекла сама з борошна, бананів, молока з додаванням кориці, мускатного горіха, ванільного цукру. Вона ж навчала охочих деяким рухам латино-американських танців.
Прозвучало знамените «Бесаме» російською та іспанською мовами. Поет Ігор Потоцький прочитав кілька витончених віршів про Мексику та про Одесу.
Любов Ломикіна, талановитий художник і дизайнер, створювачка екзотичного кактусу-ялинки й віяла, ознайомила всіх із оригінальними мексиканськими сувенірами.
Ведучий Едуард Ратушняк організував цікаві вікторини.
Наприкінці вечора з’явився сюрприз – величезне панно із зображенням безкрайньої прерії з аборигенами. Усі охочі, помістивши голову та руки у відповідні вирізи на ньому, могли сфотографуватися на пам’ять.
Ось так день народження В.П. Нетребського став для нас захоплюючою подорожжю до загадкових заокеанських країн.
