Діти – цільова маркетингова група для ринку мобільного зв’язку. Вони становлять велику кількість користувачів телефонів і приносять величезний прибуток корпораціям. Гроші грішми, але як виміряти такі «витрати», як можливе порушення нормального розвитку дитячого та юнацького організму?
У школі, на вулиці, вдома діти й підлітки практично не випускають апаратів з рук. Що така звичка таїть у собі і як із цим борються батьки, вчителі та керівники навчальних закладів, ми й поговоримо у нашій постійній рубриці «Молодіжний квартал».
«Омобілювати» чи ні?Ось у чому питання
Мобільні телефони випромінюють електромагнітні хвилі – інакше був би неможливий сам процес зв’язку. Але питання про те, наскільки вони небезпечні для здоров’я, як говорив відомий доповідач із фільму «Карнавальна ніч», ще до кінця не вивчено.
Відповідь на нього надамо шукати вченим. А самі поговоримо про те, шкодять чи ні мобілки навчальному процесу. Якщо про побічні ефекти електромагнітних хвиль стане відомо не скоро, то наслідки спілкування з телефоном під час занять відчутно проявляться практично за лічені дні.
На телефон постійно приходять повідомлення, він вабить великою картою пам’яті, що вщерть начинена улюбленою музикою, фотографіями та іншими штуками. Все це миттю зводить нанівець концентрацію уваги учня. Яке вже тут навчання! Властиво, це розуміють і батьки. Тоді зазвичай в родинах і починаються розмови про те, чи варто взагалі купувати чаду мобільну іграшку. Багато які батьки, звичайно, згадають своє безмобільне дитинство і, пославшись на те, що, мовляв, ми, наші батьки та батьки наших батьків, ходили до школи в сусіднє село без усіляких стільниківок, скажуть рішуче «ні». Мама ж, потерпаючи, чи поїло, чи встигло до школи, чи прийшло зі школи, чи не скривдив хто улюблене дитятко, наполяже на «омобілюванні» нащадка.
– Зараз такий час, що відпускати дитину без догляду або телефона, через який з ним можна зв’язатися, безпечно хіба що до сусідньої кімнати, – говорить мама першокласника Льоні Лілія Помазанова. – Я сама відвожу сина до школи і забираю, але все одно купила йому телефон і після кожного уроку ми зідзвонюємося. Адже дитина в новому середовищі. Мало що може трапитися в школі! Коли в мене є з ним постійний зв’язок – я спокійна.
Доводи обох сторін зрозумілі та справедливі. Але, скоріш за все, на сімейному обговоренні обидва батьки схиляться до того, щоб все-таки вручити чаду мобільник – як правило, турбота за дитину переважує всі інші аргументи.
Ну що ж, заповітний телефон тепер у школяра в кишені. Хоча саме в кишені він перебуває досить недовго. Апарат постійно показують друзям, міняють йому настроювання, завантажують пісні, фотографують. Невже навчання відходить на другий план?
Щоб цього не сталося, у школах вживають певних заходів. В Одеській школі № 90 ім. О.С. Пушкіна заборону на користування мобільними телефонами під час навчально-виховного процесу вже багато років упроваджено в правила внутрішнього розпорядку школи.
– На уроці телефони вимкнені. Вчителі та чергові учні стежать за цим, – говорить директор навчального закладу Ігор Стеценко. – За якихось форс-мажорних обставин, наприклад, якщо дитина відчула себе погано, звичайно, ми дозволяємо скористатися засобом зв’язку.
І в шістдесят восьмій школі на батьківській конференції, яка зазвичай провадиться на початку навчального року, виноситься на обговорення питання про користування мобільниками в навчальному закладі.
– Ми практично одностайно підтримуємо думку про те, що у дітей має бути зв’язок з батьками, – запевняє директор школи Юрій Половняк. – З телефонами у нас ходять навіть наймолодші школярі. Але вони знають, що на уроках апарат мусить бути вимкнений. Після дзвінка вже можна зателефонувати мамі або татові й повідомити, що все гаразд. Особисто мені здається, що це правильно. Ми всі батьки, і кожен з нас потерпає за свою дитину.
Практично так само чинять і в школі № 58. Як говорить директорка Тетяна Музичко, і учні, і їхні батьки розуміють, що до школи дитина приходить насамперед по знання.
– На батьківських зборах у вересні ми роздаємо батькам розклад дзвінків, і вони в разі потреби спілкуються зі своїми дітьми тільки на перервах, – наголошує Тетяна Віленівна. – Є, звичайно, винятки, коли батькам терміново щось потрібно передати або зробити. До цього ми ставимося з розумінням.
Цілком ясно, що від мобільних телефонів уже не відмовляться ні діти, ні їхні батьки. Якщо школяр на заняттях ставить на перше місце в цьому списку саме книжку – не телефонну, а шкільний підручник, – то нічого страшного в «омобілюванні» юного покоління немає.
«Спілкуватися наживо мені подобається більше»
А для чого, власне, школяреві потрібен мобільний телефон? Невже тільки для того, щоб зателефонувати мамі та запевнити, що все гаразд? Спробуємо з’ясувати це у наймолодших власників засобів зв’язку.
Олег Деревенко:
– Сьогодні телефон – невід’ємна частина життя молодої людини. Якщо щиро, мені важко уявити свій день без нього. Все одно доводитися батькам телефонувати, що у мене все гаразд. Часто телефоную сестрі Марійці, щоб порадитися з того чи іншого приводу. Вона уже студентка й часто виручає порадами.
А у школі перед уроком телефон неодмінно вимикаю. Більше того, слідкую за тим, щоб це зробили всі однокласники. Справа в тому, що я староста класу і особисто відповідаю перед учителем за такі недогляди.
Після школи, звісно, обмінююся з друзями повідомленнями. Але тільки за потребою. Спілкуватися наживо мені подобається набагато більше, ніж за допомогою SМS.
Олександр Беліменко:
– Про телефони я можу говорити нескінченно. На мою думку, це один з найкорисніших винаходів сучасності. Знаю, що сперечатиметеся, але це моя думка. Музика, інтернет, фотографії, навіть фільми – все це вміщається в маленькому апараті. У мене телефон майже від десятьох років. Тоді батьки подарували старий батьків телефон. Але тепер у мене новий, з «наворотами».
Для чого він мені потрібен? Ну, музику й інтернет я вже назвав. Ще я багато спілкуюся з друзями. У школі забороняють, звичайно. Але якщо ввімкнути на беззвучний режим, то цілком можна перекидатися повідомленнями з другом із паралельного класу.
Тетяна Лунгу:
– Телефон став такий же потрібний, як ручка на уроці. Щоправда, на уроках нам не дозволяють ними користуватися. Але на перервах або після занять можна обмінятися з подружками новими картинками, показати цікаві фотографії, скачати музику.
Олексій Лановий:
– Ігри – от справжнє призначення телефонів. Перебільшую, звичайно, але у транспорті, коли кілометрова пробка із селища Котовського у бік міста протягом півгодини не зрушує з місця, то тільки телефон і рятує. І в школі на перерві теж. Я справді багато граю, заробляю очки. Ну, ще телефон, звичайно, потрібен для спілкування.
Коментар фахівця
Не потонути у віртуальному
Допомогти розібратися в неоднозначному запитанні, чи доцільно купувати дитині мобільний телефон, ми попросили практичного психолога школи-інтернату № 2 Олену Мельник.
Давайте поміркуємо, чим стає придбаний мобільний телефон для батьків. Це:
– Засіб контролю над дитиною. Батько, насамперед, думає про те, як перестати турбуватися про дитину. А що він відчуває, якщо син або донька не бере трубку, не приходить вчасно? Можливо, краще навчати заходам безпеки та пунктуальності?
– Засіб компенсації своєї відсутності та постійної зайнятості.
– Спосіб продемонструвати матеріальний рівень своєї сім’ї через дитину.
– Спосіб показати дітям свою любов вартістю подарунка. Але навряд чи дитина в неї повірить, якщо в інших ситуаціях ви на неї кричите, принижуєте, дорікаєте, маніпулюєте. І якщо телефон багатофункціональний, то здивувати дитину наступного разу буде ой як важко. І прості, але потрібні для гармонійного розвитку дітей ігри, головоломки, набори для творчості залишать їх байдужими.
І тоді виникає запитання – кого ми виховуємо? Чи виховуємо?
Що ж відбувається в дитячому середовищі і як діти поводяться з мобільними телефонами?
Уявімо ситуацію. Перерва. Діти спілкуються, п’ють сік, перекушують, рухаються, але в класі кілька чоловік сидять із зосередженим виглядом. Вони поглинені захоплюючою мобільною грою і навіть не чують дзвінка. Всю перерву пропрацювали, мозок виснажений. Чи до уроку зараз дітям? Чи здатні вони до нової розумової діяльності, якщо застрягли у своїй грі? У якому стані така дитина прийде додому? Буде вона робити уроки чи продовжить гру, якщо батьки ще на роботі? Поговорити ж немає з ким. І залишається – занурення у віртуальну реальність. Так і виникає залежність, причина якої полягає у дитячо-батьківських стосунках.
Існуюча заборона на використання мобільників у школі – це ще один спосіб привернути увагу батьків до виховання дітей. Справа не в самих телефонах, а в тому, щоб повернутися до справжніх цінностей: дружби, спілкування, турботи, уваги, співпереживання, спільної творчості і любові. І якщо батьки з розумінням ставляться до вимог школи та стають її союзниками, діти виростають гідними людьми. Чи не до цього прагнемо ми, дорослі?
Вирішувати, чи дарувати школяреві мобільник, кожен з батьків має сам. Ми ж сьогодні висвітлили лише один бік великої проблеми. Якщо у вас є інша думка щодо цього, цікава історія або просто міркування, пишіть нам на адресу: 65107, м. Одеса, вул Канатна, 83, для «Молодіжного кварталу».
