Поділилися зі знедоленими
На території Свято-Архангело-Михайлівського монастиря відбулася доброчинна акція «Милосердя», присвячена одному з головних християнських свят – Водохрестю. Організатором виступила Одеська громадська організація «Асоціація моряків-підводників ім. О.І. Маринеска».
Крім членів організації в акції брали участь школярі із ЗОШ №№ 43, 105, 107.
Захід пройшов біля пам’ятного знака 1020-річчя хрещення Київської Русі, установленого за підтримки моряків-підводників у 2008 році.
Як розповів голова Асоціації капітан 1-го рангу Євген Лівшиць, ця доброчинна акція стала традиційною.
– Сьогодні тут зібралися ветерани-підводники і школярі, які принесли продукти, одяг, іграшки для знедолених людей, що живуть у монастирі, а також для міських та обласних дитячих інтернатів. Ці люди діляться з тими, хто потребує цього, часточкою своєї душі. І я сподіваюся, що така доброчинна акція стане прикладом для інших громадських організацій міста, – відзначив Є. Лівшиць.
Настоятелька Свято-Архангело-Михайлівського монастиря ігуменя Серафима повідомила, що принесені речі будуть передані до Будинку милосердя, що існує при монастирі:
– Нині у Будинку милосердя перебувають понад 100 хворих і немічних людей. Багато з них покинутих напризволяще рідними та близькими за різних обставин. Потрібно завжди творити добро, тим більше у сьогоднішнє свято Водохрестя. Наші ветерани й школярі роблять таку добру справу разом, і ця єдність дуже символічна. Ми їм дуже вдячні. І ми хочемо, щоб наші ветерани ще довго були з нами, і щоб наші діти навчалися у них звитяги, мужності й духовності.
Євген АЛЕКСЄЄВ
Багато справ у волонтерів
На жаль, життя складається так, що чимало людей на схилі віку ризикують залишитися наодинці зі своїми проблемами. Та на допомогу їм приходять добровольці, які перебувають у складі первинних ветеранських організацій району.
Голова ветеранської організації Іванівського району Олександр Олександрович Єрін розповідає, що система волонтерського руху функціонує за напрямами: «Пенсіонер – пенсіонеру», «Пенсіонер – дітям, молоді». Президія райради, волонтерський центр «Пенсіонер» тісно співпрацюють з управлінням праці та соціального захисту населення і територіальним центром, оскільки можливості підтримки соціально незахищених верств населення держава реалізує через діяльність цих соціальних структур. Волонтери також координують свої дії із соціальними працівниками.
В районі створено і діють 13 волонтерських центрів «Пенсіонер», 46 волонтерських груп. Це понад 2 тисячі волонтерів, 740 з яких – молодь. О. Єрін відзначає діяльність волонтерів Петрівської первинної ветеранської організації (голова ради ветеранів І. Янакі, волонтер-організатор М. Тодоров). Значний досвід роботи напрацьовано в Калинівській ПВО (І. Матковський, В. Васильків), де на 450 ветеранів у волонтерському русі задіяно 20 активістів-пенсіонерів та 65 волонтерів із числа молоді. Серед активістів руху – Людмила Венгеренко, учениця 11 класу Джугастрівської школи, Тетяна Власюк, учениця Гудевичівської школи та багато інших. Приклад показують волонтери-ветерани Білчанської, Павлинської, Михайлопільської, Бузинівської та інших первинних ветеранських організацій.
Широко розповсюджується напрям волонтерського руху «Молодь – ветеранам». Молодь і школярі опікуються хворими і тими, хто потребує нагальної допомоги по господарству, в придбанні продуктів, медикаментів та товарів першої необхідності, прибиранні сміття та снігу. Волонтерська робота – це важливий фактор виховання. Вона вчить шанобливому ставленню до немічних та хворих людей. В 19 школах району діють 37 груп і загонів, під опікою яких перебувають майже 3,5 тисячі осіб, що потребують підтримки.
Є у волонтерській роботі і нереалізовані резерви. Олександр Єрін і його однодумці ведуть їх пошук. Наприклад, вони вважають, що у організації надання медичної допомоги, гуманітарної, психологічної підтримки людям похилого віку, проведенні санітарно-просвітницької роботи з учнями та молоддю багато можна зробити, співпрацюючи з такою організацією, як Червоний Хрест.
– Волонтерство давно крокує країною, і тому назріла пора повсюдно надати рухові державного значення, – переконаний О. Єрін.
А щодо Іванівського району, то тут у плані організації руху, на наш погляд, можна багато чому повчитися.
Світлана ЛЕВИЦЬКА, Іванівський район
На здоров’ята щасливе життя
народне чи державне свято у Ширяєвому не проходить без масових гулянь, без конкурсів і змагань. Проте вони не схожі одне на одне. Кожне має свою родзинку. Ось, наприклад, цьогорічне маланкування з ініціативи райдержадміністрації перетворилося на благодійну акцію.
На центральній площі перед районним Будинком культури в цей день збиралися не лише культпрацівники з усього району, а й представники підприємств, установ і організацій райцентру. Причому вони прийшли не тільки для того, щоб подивитися на театралізовані дійства або поспівати та потанцювати. Кожен колектив підготував якомога більше святкових страв, що були виставлені у спеціально оформлених наметах.
Проходячи повз них, не можна було втриматися від захвату. Що не намет – то сплеск фантазії. В одному гостей зустрічає огрядна Солоха, в іншому до столу запрошують Василь і Маланка, а далі приємно посміхаються Зайчики.
В «Закусочной Айболита», над створенням якої попрацювали медики Ширяївської ЦРЛ, страви були не тільки вдало добрані, а ще й з тонким гумором підписані. Наприклад, чого варті були їхня «качка з яблуками» або «українська віагра»!
Серед розмаїття традиційних українських, таких, як сало, вареники, кутя, та вишуканих із заморськими фруктами й овочами страв головне місце на кожному столі займала така собі карнавка, в яку збирали пожертвування на лікування однієї онкохворої дівчинки.
Всі, кого частували гостинні господарі наметів, неодмінно опускали туди свої гроші. Кошти, одержані від продажу кулінарних і кондитерських виробів, теж пішли на цю благодійну справу. Всім, присутнім в той день на майдані, дуже хотілося, щоб їхня юна землячка, яка потребує серйозного лікування, одужала і теж мала можливість бути щасливою, радіти життю.
Крім ярмаркування та частування, на майдані провадився конкурс караоке, переможцями якого стали Ігор П’ятківський із Новоєлизаветівки (перше місце), Віталій Шлапак і Катерина Нечипорчук із Ширяєвого.
А ще тут звучали колядки та щедрівки, люди танцювали, співали…
Свято вирувало до пізнього вечора.
Та головне, що під час цього веселого дійства люди зібрали понад 3790 гривень, які підуть на лікування хворої дівчинки. І від усвідомлення цього свято було ще радіснішим, адже воно провадилося заради здоров’я та щастя.
Лариса ПІВТОРАК,власкор «Одеських вістей»,Ширяївський район
Щедрі серцем і душею
Храмом духовності назвав Одеську національну наукову бібліотеку ім. М. Горького народний депутат України Сергій Гриневецький, виступаючи на урочистій зустрічі з доброчинцями, що проходила під гаслом «Слава і честь, і мир кожному, хто робить добро» в Музеї книги при ОННБ.
– Попри те, що сьогодні телебачення та інтернет дедалі більше втручаються в культурне середовище сучасного суспільства, вони не витиснуть із нашого життя ні друкованого слова, ні бібліотек, що зберігають його. Тільки беручи до рук книжку та читаючи її, людина здобуває змогу залишатися наодинці з собою, з думками автора, а можливо, навіть і з самим Всевишнім. А також стати співавтором, співучасником подій, пережити ті ж почуття, що й герої, про яких вони довідалися з книжки, – сказав Сергій Гриневецький, відомий одеситам своєю активною доброчинною діяльністю.
Історія «Горьківки» сягає корінням у позаминуле століття. 1829 року генерал-губернатор Михайло Воронцов одержав імператорський рескрипт про заснування в Одесі міської публічної бібліотеки. Вона стала другою після імператорської бібліотеки в Санкт-Петербурзі та першою публічною бібліотекою в Новоросійському краї.
На сьогодні фонд бібліотеки становить майже п’ять мільйонів документів за найрізноманітнішими галузями знань, збережених на паперових і нетрадиційних (таких, як наприклад, шовк) носіях інформації.
Тут зберігаються близько 200 тисяч примірників рідкісних видань і рукописів. Серед них – стародавні різномовні друковані видання, зокрема, пам’ятки слов’янської писемності «Хіландарські аркуші» і «Охридські аркуші» з Євангелія XI століття, а також перші видання кириличного шрифту, зокрема – книжки першодрукаря Івана Федорова. Крім того, понад дві тисячі рукописів XII – XIX століть слов’янською, латинською, грецькою, італійською та іншими мовами. Значне місце у фонді бібліотеки належить колекції мініатюр. Серед книжкових видань, у різні роки подарованих бібліотеці, особливу цінність становлять колекції графа М. Толстого (40 тисяч примірників), одеського міського голови Г. Маразлі (10 тисяч примірників), графа М. Воронцова (понад 600 томів)... Тут перебувають цікаві краєзнавчі матеріали, які відображають історію Причорномор’я.
Фонди бібліотеки занесено до світового каталогу «Музей книжки і книжкової справи».
1998 року з ініціативи Одеської обласної Ради миру, Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря (в особі його ігумені Серафими) та керівництва бібліотеки тут було відкрито Галерею почесних доброчинців за назвою «Люди щедрих сердець», яка стала свого роду мостом, що об’єднав меценатів-піклувальників різних століть.
Попри фінансові труднощі, значні кошти на потреби бібліотеки обіцяє виділити й держава. Про це заявив під час зустрічі заступник голови Одеської обласної державної адміністрації Дмитро Волошенков.
Наприкінці січня до бібліотеки надійде благодійна допомога від князя Андрія Горчакова. Про це присутні дізналися, як то кажуть, із перших рук – від самого Андрія Анатолійовича, мецената, нащадка роду князів Горчакових, який торік поповнив число друзів ОННБ.
– Сьогодні Галерея знайомить городян і гостей нашого міста з доброчинною діяльністю наших сучасників. А бібліотека ревно зберігає для майбутніх поколінь інформацію про внесок цих людей у розвиток благодійництва, збереження духовності та національної культурної спадщини, – відзначила генеральна директорка Одеської національної наукової бібліотеки ім. Горького Ольга Ботушанська.
Вікторія ЄРЬОМЕНКО,«Одеські вісті»
