Для директорки навчального закладу села Малігонове Любові Іванівни Тимунь, педагогічна робота – це і покликання, і сенс усього життя. А починалося все в уже далекому 1977 році, коли вона, випускниця Ізмаїльського педагогічного інституту, за спеціальністю філолог, приїхала за направленням до нашого району. Із запропонованих їй навчальних закладів обрала Малігонівську школу, тоді ще восьмирічну. Як згадує тепер, її просто підкорила милозвучна і ласкава назва села, яке згодом стало їй рідним. Адже тут зустріла свою долю, тут народилися її діти, на цій землі раділа життю, успіхам, здобуткам і тамувала нестерпний біль втрати, коли страшна хвороба забрала її доньку.
Пологий чи крутий, кам’янистий чи піщаний, широкий чи схожий на порослу споришем стежечку, шлях пізнання у кожного свій, неповторний. Що до вчителя, то він – як отой диригент, що, керуючи великим симфонічним оркестром, акумулює звучання музичних інструментів і виконавську майстерність в одне ціле, щоб народилася чарівна музика. Вчитель об’єднує в одне ціле клас, в якому кожен учень – то власні думки, свої погляди, то окрема особистість. Любов Іванівна Тимунь, у чиїй трудовій книжці про місце роботи є лише один запис і педагогічний шлях якої нараховує вже 34 роки, завжди планує свою діяльність так, щоб її уроки були особливими, щоб їх завжди хотілося відвідувати, щоб вони пролітали для школярів, як одна чудова і незабутня мить. Відкриваючи для них неповторний світ прози і поезії, вчителька намагається привити в учнів любов до літератури, до слова російських та інших зарубіжних класиків. Тож особливо її тішить, коли учні, характеризуючи того чи іншого літературного героя, розмірковують не шаблонно, а власними думками.
Вже понад 10 років Любов Іванівна очолює цей невеличкий сільський навчальний заклад, колектив працівників якого становлять 12 чоловік, із них 8 педагогів. І кожен із колег відгукується про свою директорку як про сумлінну та справедливу керівницю, талановитого та з відкритою душею вчителя, що вміє знайти підхід до кожного, навіть «важкого» учня, як про енергійну і душевну жінку і просто сердечну та чуйну людину, яка і порадить, і розрадить. А учні поважають Любов Іванівну за чесність, щирість, педагогічний досвід. Навіть ставши дорослими і самостійними, завжди згадують із вдячністю свою вчительку та її уроки літератури, частенько навідуються до неї.
Серед випускників Малігонівської ЗОШ є медики, педагоги, податківці, хлібороби. Чимало випускників здобувають освіту в середніх спеціальних та вищих навчальних закладах. А вже дипломовані фахівці трудяться в різних галузях народногосподарського комплексу, роблячи свій внесок у розвиток молодої держави, яка незабаром відзначатиме 20-річний ювілей своєї незалежності.
– Якби мені знову довелося обирати професію, то я, напевне, знову була б учителькою, – ділиться у розмові зі мною Любов Іванівна. – Це вже в крові на генетичному рівні: вчити дітей, жити їхніми проблемами і радощами, радіти їхнім досягненням і пишатися тим, що у їхніх здобутках є левова частка твоєї душі, твоєї праці.
А працю Любов Іванівни Тимунь відзначено грамотами управління освіти та наукової діяльності облдержадміністрації, райвідділу освіти, численними подяками. Та найбільшим визнанням свого труда вчителька-директор вважає щиру вдячність своїх вихованців.
