– Знаєте, я дуже хвилююся, коли йду на перший урок.
Сказала це не студентка педагогічного училища напередодні своєї першої шкільної практики, навіть не випускниця педагогічного вузу, а досвідчена, з двадцятирічним стажем вчителька початкових класів Олександрівської ЗОШ І – ІІІ ступенів Оксана Анатоліївна Жуган.
…Перший клас, перші кроки в країну знань... Скільки ж часу, терпіння, праці треба докласти вчителеві, перш ніж кожен із малюків самостійно почне писати і читати, мислити за сьогоднішніми мірками. А вони досить таки вимогливі, навчальна програма дуже складна. Та важка праця з учнями ніколи не лякала випускницю Балтського педагогічного училища. Адже вона обрала професію до душі та й повернулася трудитися у рідну школу. На перших порах Оксані Анатоліївні мудрими та діловими настановами допомагали старші колеги: колишня її класна керівниця Л. Комарницька, вчительки початкових класів Н. Євстратьєва, Л. Овчанецька, вчителька біології Г. Коршак та інші.
Роки збігли непомітно. У повсякденній наполегливій творчій праці з дітьми О. Жуган, можна сказати, не встигла й озирнутися, як благословила на подальше навчання у старших класах чотири випуски своїх вихованців. Незабаром буде п’ятий. Сьогодні у неї чотирикласники. Всі вони ще добре пам’ятають, як вперше зайшли до класу. Хоча ще тоді не знали, яке велике щастя, що їх навчатиме Оксана Анатоліївна. Її урок можна порівняти з радісною, захоплюючою подорожжю в чудовий світ знань.
Якщо, не подивившись розкладу уроків, зайти в клас до Оксани Анатолііївни, то не зразу вгадаєш, який предмет вивчається. На її уроках все так просто, природньо, що мимоволі складається враження, наче урок зовсім не готувався, не регламентувався завчасно, а все це народилося тут раптово. Вона ніколи не повторюється. Кожен урок цілком ексклюзивний. І це результат, можна сказати, безжальної вимогливості до себе. Вона постійно вчиться, безперервно працює над собою, щоб перетворювати свої уроки на казкову подорож. І це вдається їй завдяки вмінню всю себе віддавати дітям, захоплюючи їх процесом пошуку, відкриттів. Саме ця атмосфера, як ніщо інше, викликає у дітей зацікавлення до навчання, перетворює його в радість.
45 хвилин, які у деяких вчителів здаються вічністю, у Оксани Анатоліївни минають дуже швидко. Коли ж лунає дзвоник, деякі школярі зітхають: «Шкода, що так швидко пройшов урок…»
Як підсумок: багато літ у Оксани Анатоліїівни немає відстаючих. Всі йдуть від своєї першої учительки у старші класи з багатим багажем знань. І потім успішно закінчують школу. Так, її вихованці Віталіна Коршак та Антоніна Максимова разом із атестатами зрілості отримали золоті медалі. Чимало її учнів стали інжерерами, медиками, військовими, викладачами, спеціалістами в різних галузях народного господарства.
За талант педагога, вміння працювати з дітьми шанують Оксану Анатоліївну сільчани. А ще її поважають як люблячу матір, сімейну берегиню.
Вона разом зі своїм чоловіком Олегом Петровичем, який, до речі, працює з нею в одній школі вчителем фізичного виховання, виростила двох доньок. Менша – Іванна – восьмикласниця. Старша – Ярослава навчається в Одеському державному університеті внутрішніх справ.
…Після важкого трудового дня сімейство повернулося додому. А в поштовій скриньці разом з іншою кореспонденцією лежав черговий лист від колишнього учня. В якому той, зокрема, писав: «Такими людьми, як ви, повинна пишатися наша держава…»
Добре сказано.
