Понад сорок років життя віддав хліборобській праці Анатолій Васильович Кривопляс.
Старість – не радість. Але оминути її не можна. Тягне вона за собою хвороби. Та справжня мужність у тому, певне, і полягає, що за будь-яких умов і обставин треба зберігати активність, силу волі та духу, цілеспрямованість.
Переконаний, що Анатолій Васильович Кривопляс, колишній керівник сільськогосподарського багатогалузевого кооперативу «Україна», міг би і до цього часу залишатися на своїй посаді. Його не болячки скорили. Він не витримав знущання над селянином.
Пам’ятаю одну з бесід з Анатолієм Васильовичем, коли він сказав: «Допрацюю до сімдесятирічного ювілею і передам кермо правління». Але, на жаль, не дотягнув пару років, не витримав – пішов на відпочинок.
Ім’я цієї людини відоме агровиробникам не лише у нашому районі, а й далеко за його межами. Чого тільки не було на його життєвих перехрестях. Але він вистояв, пройшовши тернистим шляхом керівника сільгосппідприємства.
Колись, у шістдесяті роки минулого сторіччя, завітали на гарман секретар обкому компартії України Фарварщук та перший секретар райкому Сивун. Пройшли територією. Зустрілися з головним агрономом господарства Ришковим. Обласний начальник побачив купи очищених початків кукурудзи і запитав:
– Чому не здаєте на елеватор?
– Людей не вистачає зробити все одразу. Колгоспники всі на збиранні винограду. Поки погода дозволяє, вирішили всім селом зібрати солодкий урожай. Через декілька днів почнемо вивозити кукурудзу, – відповів агроном.
– Поїхали на виноградник, – розпорядився Фарварщук.
Там гості переконалися, що, справді, робота кипить. Але не зустріли керівника – Анатолій Васильович був у відрядженні – і це їм, мабуть, не сподобалося.
– Завтра бюро райкому. Передайте Кривоплясу, що ми його чекаємо, сказав обкомівець.
Першим на бюро розглядалося питання про стан здачі державі кукурудзи. Відкриваючи засідання, перший секретар райкому надав слово Фарварщукові. Полилася грязюка на адресу Кривопляса. Анатолій Васильович зрозумів, що не здобрувати. Але такого крутого повороту не чекав. Фарварщук запропонував виключити Кривопляса з членів Комуністичної партії і справу передати до суду. За це проголосували майже всі, крім двох членів бюро – голови райспоживспілки М. Чорби і голови колгоспу «Шляхом Леніна» Б. Наливаного. Взяв слово і заступник голови колгоспу імені Щербакова, секретар парткому Ф. Вчорашній.
– Шановні члени бюро, ви не один рік знаєте наш колгосп і Анатолія Васильовича Кривопляса, його порядність і організаторські здібності. Недоліки, що були викладені у виступі секретаря обкому на адресу господарства, і безпосередньо голови, будуть усунені.
Недовго виступав Федір Павлович. Фарварщук зупинив його.
– Я певною мірою згоден зі сказаним, але ви ж бачите, робота кипить. Люди з ранку до темряви на полі, гармані. Навіть доводиться залучати найману силу, аби встигнути зробити все вчасно, – зауважив Кривопляс.
– Останнє, з чим я можу погодитися, якщо ви щодня будете здавати по 350 тонн кукурудзи на елеватор і за три доби виконаєте доведене вам завдання. Тільки у такому випадку рішення бюро можна змінити, – зауважив секретар обкому.
Додому їхали мовчки. Міркували про одне – як виконати поставлене завдання.
По приїзді сповістили, що вранці збирається розширене правління. Коли на трибуну піднявся голова, усі затихли. Знали, що такі заходи Анатолій Васильович дарма не проводить. Він сказав:
– Хочете, щоб я був вашим керівником, допомагайте, а ні, то як буде. У нас є 80 возів, коней достатньо. Вантажівок лише чотири, ними одними не впоратись.
Наступного дня біля елеватора і на його подвір’ї утворилася черга возів. Ніде було проїхати, пройти. Директор підприємства почав телефонувати до райкому партії. Пішли дзвінки з райкому до колгоспу.
Наступного дня приїхав секретар обкому. Викликав Кривопляса на елеватор і запитав:
– Що ти робиш?
– Виконую завдання. Не вистачає автотранспорту, тому доводиться шукати вихід, – пояснив голова.
– Припинити, – гарикнув Фарварщук.
– Лише по тому, – зазначив Кривопляс, – як скасуєте рішення бюро райкому.
Подібних випадків у практиці А.В. Кривопляса було чимало.
– Анатолій Васильович – людина вольова. Він любить роботу. І за що б не взявся, завжди доводить розпочате до кінця. Я з ним працював не один десяток років. Можу з впевненістю сказати, що це керівник і людина з великої літери. Які б перепони не стояли на його шляху, він їх долав. Ніколи нічого не боявся. У нього завжди, як тепер модно казати, була надійна команда. Всі колгоспники і населення Кам’янки, навколишніх сіл, від старого до малого, його поважали за порядність, розуміння справи, людяність, – говорить послідовник Анатолія Васильовича, колишній його заступник, наразі директор СБК «Україна» Володимир Стоянов.
За часів, коли господарство очолював Кривопляс, тут було все своє: по 300 гектарів саду і виноградників, по 50 гектарів овочів і картоплі. Працював консервний завод. Продукцію відправляли до Росії, Білорусії. Утримували три тваринницькі ферми, де налічувалось близько трьох тисяч голів великої рогатої худоби, з них 960 корів та 3,5 тисячі свиней. Була також і птахоферма. Щороку здавали державі по дві і більше тисячі тонн молока, до п’ятсот тонн м’яса та іншої тваринницької продукції.
Крім консервного заводу, працювала олійня, млин, молокопереробний завод, де виробляли вершкове масло, сметану, сир, бринзу. Продукцію реалізовували у власних магазинах в Одесі, а у Роздільній і до сьогодні працює торговельна точка господарства.
Колгосп імені Щербакова одним з перших у районі перейшов від трудоднів на грошову оплату праці. Багато добрих справ було на рахунку досвідченого керівника Анатолія Васильовича Кривопляса.
За вагомі показники він удостоєний ордена Трудового Червоного Прапора, медалі «За трудову доблесть», почесного звання заслуженого працівника сільського господарства України. Але найвищою нагородою для себе вважає повагу односельчан. Її заслужив він самовідданою працею.
