(З життя видатних людей)
ЕМІЛЬ ЗОЛЯ
(1840 – 1902)
Редактор трохи помилився
Письменник-початківець приніс рукопис до журналу «Праця». Редактор відмовився друкувати:
– Підтримувати графоманів не буду. Робіть що хочете – продавайте гірчицю або шовкові стрічки, але покиньте псувати папір. З вас ніколи не буде письменника. На все добре.
Суворим редактором був Жорж Клемансо, що в майбутньому двічі очолював французький уряд, «безталанним» письменником – Еміль Золя.
Кваліфікований прикажчик
Французький письменник Анрі Мельяк за молодих років був прикажчиком у книгарні. У своїх спогадах розповідав, що працював разом з Емілем Золя, який теж був прикажчиком і майстерно пакував книги. Мельяк твердив, що краще за Золя ніхто не вмів виконувати цю складну операцію.
М.П. СТАРИЦЬКИЙ
(1840 – 1904)
Кошовий отаман
На малого Михайла Старицького велике враження справила одна подія, яку він згадував протягом усього життя.
Їх сусідом і другом сім’ї був капітан Гайдовський, добра, щира людина, народолюбець. У нього було чотири родини кріпаків, яких він звав «підсусідками», а себе «отаманом». Його обурювало знущання з селян-кріпаків іншого сусіда – багатого поміщика Закаловського, якого за це називали «паршивим генералом». Зрештою на чолі свого «коша» капітан виступив на відкриту збройну боротьбу проти Закаловського. Але несила йому було перемогти всевладного генерала. Гайдовський був розбитий, зганьблений, засуджений. Умираючи, повчав хлопчика Михайла:
– Люби простий народ… У тебе, я знаю, козацька душа… То не запаскудь її в панському болоті.
Уже в похилому віці Старицький згадував: «Я ще не все розумів у розмовах капітана, але слова його пронизували мене вогнем, збуджували в моєму молодому серці і першу громадську любов, і першу ненависть».
«Французькі» пісні
Гурток аматорів, яким керували Старицький і Лисенко, влаштував у київському театрі концерт, де мали виконуватися пісні різних народів. Цензура дозволила виконувати пісні усіма мовами, за винятком української, бо ж, мовляв, такої мови «не було, нема й бути не може». Знайшли вихід – переклали українські пісні на французьку мову. Але як тільки зі сцени залунала по-французьки відома українська пісня «Дощик, дощик», в театрі зчинилася така буча, що «блюстителі порядку» заборонили й французькі пісні, а організаторам концерту довелося давати пояснення.
