Де селянинові шукати правди?
Щойно сонце сідало за обрій, ми виглядали нашу Зірку, яка поверталася з череди додому. А череда була здорове-н-на! Вважай, на кожному селянському подвір’ї була «годувальниця», чого, на жаль, не скажеш про нинішній час. Зникає корова як з сільськогосподарських корівників, так і з приватних. І сьогодні череди корів на пасовищах – це скоріше раритетне явище, ніж норма селянських обріїв.
За статистичними даними, більша частина сільськогосподарських підприємств України вже не має дійного стада. Коли воно масово почало винищуватися, тоді ніхто не задумувався, що втрата молочних корів – це втрата стратегічних ресурсів на селі. Щоправда, чиновники схаменулися, та для того, щоб стабілізувати розвиток молочного тваринництва, треба не один рік. Поки що статистика невтішна. За січень 2011 року в Україні вироблено 563,9 тисячі тонн молока, з яких 153,7 тисяч тонн – сільськогосподарськими підприємствами, 410 тисяч тонн – приватними господарствами. У порівнянні з відповідним періодом минулого року загальне виробництво молока скоротилося на 1,9 відсотка.
Однією з найболючіших тем сьогодні залишаються закупівельні ціни на молоко, на зростання яких не впливають жодні дотації та законодавчі норми. Парадокс, кажуть товаровиробники: ціни в супермаркетах на молочну продукцію не знижуються, а на закупівельні ціни чомусь впливає сезон дешевого молока. Кому це вигідно? Явно, не тим, хто про нього дбає.
Сьогодні з дядькового подвір’я молоко приймають посередники за ціною 1 гривня 60 копійок, а з сільгосппідприємства – по 3 гривні за літр молока. В чому різниця? Здавна на сільському подвір’ї худоба була вгодованішою і молоко давала нічуть не гірше від тих корів, що утримувались на фермерських хазяйствах. Але тут заготівельники знаходять масу приключок, починаючи від брудних рук і завершуючи вартістю пального, аби тільки не платити стільки, скільки насправді коштує такий цінний продукт, як молоко. І ніхто з них не зважає на затверджені Кабінетом Міністрів мінімальні ціни, які передбачають плату за молоко першого і другого сорту не нижче 2,5 і 2,12 гривні. А селяни здають молоко за ціною вдвічі нижчою від його собівартості. Тож про яке відродження молочного тваринництва може йтися, якщо сьогодні тримати корову на оборі не вигідно?
Станом на 1 січня 2011 року у Кодимському районі у всіх категоріях господарств є 5239 голів ВРХ, з них 3189 корів. У домогосподарствах – 3000 корів, у сільгосптовариствах – 183 корови. Приблизно такі справи і в Балтському та Котовському районах...
На превеликий жаль, Балтський молочноконсервний комбінат, продукція якого славилася своєю якістю не тільки у пострадянських країнах, а й за кордоном, сьогодні не працює. Як не працює і молочний завод «Білочі» у Кодимі. А відтак – ні заготівель молока, ні продукції від свого виробника. Наголошую, продукції високої якості. Тож хто і на кого працює, кому вигідний такий стан справ, коли власному чисто екологічному продукту належної ціни немає?
У селі Загніткові зеленіють луки, що розкинулися поблизу річки Майстрихи. Справжнісінький рай. Колись тут випасали понад чотириста корів. Сьогодні всього кілька десятків. Всьому виною бездарна «молочна політика», кажуть селяни. Завдяки їй утримувати корову стало невигідно. Більшість дворів позбулися «годувальниці» через непомірне зростання затрат на її утримання і надто низькі ціни на молоко. А до Кодими на базар теж не наїздишся, затрати на дорогу не виправдовуються цінами на молоко.
На думку селян із сіл Кодимського, Балтського та Котовського районів, державна підтримка виробників молока погіршилася. Насамперед, рівень дотації для сільгосппідприємств у абсолютному вимірі у середньому знизився на 53 грн. на тонні. По-друге, втрачено усі плюси чинного раніше механізму, зокрема «автоматичність виплат», «щомісячну індексацію», «відсутність розподільчої вертикалі». По-третє, особисті господарства населення, з огляду на значні грошові затрати та витрати часу для отримання дотації, можуть взагалі від неї відмовитися. Виробників молочної сировини аж ніяк не тішить, що вони будуть отримувати кошти на дотацію після здійснення «туру» через спецфонд Держбюджету та рішень комісій від району до Києва. Невже уряд не розуміє всю незручність такого отримання дотацій, обурюються вони.
Цього року держава виділяє на розвиток молочної галузі близько 3 мільярдів гривень. Але знову постає завдання – правильно ними розпорядитися, щоб мотивувати інвесторів для розвитку молочної галузі.
Що ж, сезон збільшення надоїв наступає, а разом з цим набирає обертів невтішний для селянина факт здешевлення молока. Тож де сьогодні селянину шукати правди? Адже окрім всього, на думку виробників, і жирність молока закупівельники значно занижують, бо за жирність, меншу за 3,4 відсотка, і платять менше. Перевірити жирність продукції для селянина ні в селі, ні в районі можливості немає. А до високої свідомості багатьом з посередників, як і з підприємців, далеко, як куцому до зайця.
Особливо активні селяни пропонують звернутися до Одеського відділку Антимонопольного комітету, щоб нарешті припинити зловживання молочників монопольним становищем. Напевне, це теж відіграло б свою стабілізуючу роль з закупівельними цінами. Наприклад, в селі Ульянівці Миколаївської області люди на знак протесту проти заниження цін припинили здавати молоко збирачам і таким чином змусили підняти ціни на 20 відсотків. На який термін, невідомо. Але це прояв волі, а не пасивного плину за течією. Ця акція протесту стала своєрідним попередженням і нагадуванням заготівельникам про те, що нахабніють доти, доки дозволяють.
А загалом, думаю, тут необхідна ще й жорстка державна політика, норми і закони якої боялися б порушувати, знаючи, що понесуть жорстке і справедливе покарання.
Любов январська, Кодимський, Балтський райони
Зібралися аграрії у Розквіті…
Перед початком ділових обговорень учасники семінару вшанували ветерана праці, одну з найліпших доярок тих славетних років, коли ім’я Макара Посмітного лунало на весь колишній радянський простір, кавалера Ордена Леніна Марію Стоянову. Рішенням керівництва агрофірми
ім. Посмітного 86-річній розквітчанці подарували племінну красуню-теличку.
Пишним короваєм вітали господарі гостей, в особі заступника голови облдержадміністрації Анатолія Григоровича Новаковського. Під його головуванням й розпочалася перша пленарна частина роботи обласного семінару. З підсумками розвитку тваринницької галузі і виробництва тваринницької продукції виступив перший заступник начальника головного управління АПР облдержадміністрації Степан Дамаскін. Основну увагу Степан Петрович звернув на те, що в першому кварталі цього року попри збільшення виробництва м’яса (на 0,8%), в господарствах області тривало скорочення поголів’я всіх видів тварин. Знизилось виробництво молока і яєць. Зниження виробництва м’яса допустили в 16 районах. Як підкреслив доповідач, ситуацію в тваринницькій галузі області визначають в основному крупні сільгосптоваровиробники Комінтернівського, Іванівського, Березівського, Овідіопольського, Арцизьского, Болградського та ще деяких районів.
Робочий характер зустрічі продовжився в наступних обговореннях. Перед тим як демонструвати власні досягнення безпосередньо на об’єктах, генеральний директор ТОВ «АФ ім. Посмітного» Олександр Родік розповів історію господарства. У 2005 році в Розквіт прийшов новий господар в особі корпорації «Приват-Агроцентр». В ті часи господарство переживало не найкращі часи: занедбані поля, занехаяне тваринництво. Допомогли йому потихеньку підіймати голову кредити. Завдяки їм, розповів Олександр Олександрович, господарство засвоювало нові технології, закуповувало найсучаснішу техніку. За 5 років на закупівлю новітньої техніки було кредитовано більше 20 млн грн. Кредитувалася інвесторами і закупівля насіння, добрив тощо. І вже у 2007 році АФ ім. Посмітного посіла друге місце за врожайністю в районі. Нині господарство розляглося на 67 км, охоплюючи 8 сіл, налічуючи понад 8 тисяч га землі та 1,5 тисячі пайовиків на території двох районів: Комінтернівського і Березівського. Минулого року господарство зібрало найвищий врожай за історію свого існування: 16000 тонн ранніх зернових, а загалом – 22000 тонн зерна. Своїм обов’язком нове керівництво господарства вважало відродження тваринницької галузі. Три роки тому були придбані перші племінні нетелі. Поновлювалося і вівчарство.
На питаннях створення достатньої кормової бази, відповідального ставлення до праці ветлікарів, обмеження бюрократичних дій в оформленнях дозволів на певні види діяльності, зокрема на будівництво, зупинився голова ПП «Петродолинське» (Овідіопольський район) Дмитро Мотуляк. Проблему придбання зернозбиральної техніки для заготівлі кормів, і як наслідок – питання дотацій та допомоги при її придбанні, порушив голова господарства «Покровське» Біляївського району Олександр Баранов.
– Господарство не може існувати без тваринництва, – підкреслив директор Інституту агропромислового виробництва, доктор сільськогосподарських наук Микола Цандур. – Як можна скласти правильну сівозміну, не сіючи кормові культури?
І ствердженням пролунало:
– Не можна жити за рахунок одного рослинництва. Та й дітям належить пити справжнє молоко.
– Рослинництвом займаються сезонно, а тваринництвом потрібно займатися постійно, – підвів підсумки обговорень Анатолій Новаковський. Легких грошей не буває. А тваринництво – це прибуток, робочі місця, вирішення питань соціальної сфери. Ним потрібно займатися, його потрібно розвивати.
І запевнив, що з обласного бюджету на це неодмінно виділятимуться кошти.
Практична частина семінару була не менш насиченою і цікавою. Учасники семінару побували на племінному заводі з ВРХ української червоно-рябої молочної породи, де директором Л. Золотаренко та зоотехнік О. Круголь розповіли присутнім про умови утримання та раціон кормів 300-голового стада, про надої і прибутки від реалізації молока (з 300 голів на фермі налічується 150 дійних корів, від яких одержують в середньому по 15 л молока). Керівництво планує вже в цьому році збільшити стадо ВРХ на 200 голів за рахунок придбання племінних нетелів та власного відтворення (так, на сьогодні в господарстві вже є близько 100 теличок).
Далі гості побували на току, де розташований агрегат, що наповнює зерном величезні поліпропіленові мішки, в які входить до 20 тонн зерна. За наявності облаштованих територій в такій тарі можна зберігати значну частину врожаю. А в полі перед присутніми предстали трактори, які за допомогою спеціальних знарядь підгодовували землю рідкими добривами.
На племінному заводі з вирощення овець багатоплодного каракуля асканійської породи розпочалося будівництво нового приміщення ангарного типу, на яке інвесторами виділено 380 тисяч гривень. Але це тільки початок, бо у планах – спорудження 4 таких ангарів для утримання 2000 голів овець.
Відвідини поновленого історичного музею, який розташувався в адмінбудинку, привернули увагу аграріїв до шляхів розвитку та життєдіяльності господарства від початку, коли ним керував Макар Посмітний, і до наших днів. До пам’ятника славетному хліборобу делегація на чолі з Анатолієм Новаковським поклала квіти.
Ольга ГАЙДУК,Березівський район
