Шосте травня стало подвійним святом у Ви­ноградівці: тут тра­диційно відзначили день святого Георгія, чиє ім’я носить православний храм, і 200-річчя від дня заснування села.

На його кордоні гостей зустрічали сільський голова Олександр Арабаджи, керівники базових сіль­госппідприємств Георгій Кочмар і Георгій Терзі, директор школи Афанасій Кочмар. На ювілей при­їхали перший заступник голови Одеської обласної ради Микола Тін­дюк, башкан Гагаузії Михайло Формузал, голова райдержадміністрації Михайло Садаклієв, голова районної ради Марія Гайдаржи, депутати обласної ради Антон Кіссе та Олександр Бор­няков, керівник обласного гагаузького націо­нально-культурного то­вариства «Бірлік» Пет­ро Волков, а також уродженець Виноградівки Ілля Каракаш, нині заві­дувач кафедри аграрного, земельного та еко­логічного права Одеської національної юридичної академії, професор, кандидат наук. Традиційно їм піднесли хліб-сіль та бессарабське вино. Гості відвідали Свято-Георгіївську церкву, де в цей час йшло святкове богослужіння, у якому взяли участь усі священнослужителі ра­йону разом із благочинним Болградського округу протоієреєм Ва­силем Шкимбовим, ігу­менею Свято-Різдво-Богородичного жіночого монастиря матушкою Єрмогеною, черницями обителі.

Урочистості відбули­ся в сільському Будинку культури і почалися гім­ном Виноградівки, який вперше виконав жіночий хор. Слова та музику до гімну написала психолог загальноосвітньої школи, талановита донька Бессарабії Тіна Сюрьма. До речі, як повідомила нам Марія Гайдаржи, Виноградівка – перше село Болградського району, яке офіційно зареєструвало свою символіку – герб та прапор.

Звертаючись до жителів села, присутніх у залі, Микола Тіндюк відзначив, що за понад 30 років роботи в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування його вже важко чимось здивувати. Але, побачивши Виноградівку, він був здивований:

– Я відчуваю тут енер­гію добра та любові до рідного краю. Ваше село унікальне. Ви живете згуртовано. Це позитивний приклад не лише для області, але й для всієї держави, – підкреслив М. Тіндюк.

Передавши привітання від голови обласної ради Миколи Пундика та депутатського корпусу облради, Микола Андрійович вручив Почесні грамоти обласної ради за­ступникові директора Виноградівської шко­ли А. Демировій та завідувачці сільської лі­карської амбулаторії М. Жаба. Наручним годинником було нагороджено механізатора приватного сільгосппідприємства «Колос» П. Чапкіна. Кра­щих трудівників від­значило й керівництво району.

Цього дня було при­ділено належну увагу всім ветеранам, цілим династіям хліборобів, які все життя працювали на благо рідного села. А коли Георгій Кочмар запросив на сцену бригадира будівельної бригади Іллю Молла та вручив йому ключі від новенької машини «жигулі», зала ойкнула. А в самого Іллі Федоровича навернулися сльози від такого несподіваного подарунка.

– Чесність, порядність, працьовитість. Ці слова характеризують шанованого всіма в селі Іллю, – відзначив керівник.

Новенька машина, яка ще пахне заводською фарбою, чекала на свого господаря перед ґанком Будинку культури.

Башкан Гагаузії Ми­хайло Формузал від­значив, що дуже важливою ланкою взаємин двох братніх народів (а більша частина населення Виноградівки – гагаузи), які, хоча і живуть у різних державах, є підтримання зв’язків – економічних, культурних, освітніх. Вони повинні лише міцніти. Президент Асоціації болгар в Україні Антон Кіссе подарував сільській раді ікону Георгія Побідоносця, освячену в храмі Олександра Невського в Болгарії, а до подарунка, який зміцнює духовно, додав подарунок, який зміцнює фізично-спортивну форму для місцевої футбольної команди. Депутат обласної ради Олександр Борняков подарував сільській раді комп’ютер, виділив кошти на видання книжки з історії села. Привітання та подарунки зробили від президента Спілки гагаузів України Дори Арнаут, голови обласного гагаузького товариства «Бірлік» Петра Волкова, уродженців села Іллі Каракаша, Степана Булгара та інших. Зачитали привітання від головного редактора обласної газети «Одеські вісті» Івана Нєнова, заслуженого журналіста України, який має до Виноградівки найбезпосередніший стосунок: тут він закінчив семирічку, тут понад двадцять років у школі працювали його батьки, тут викладав у школі й сам Іван Георгійович. Своє ставлення до людей Бессарабії та жителів Виноградівки він висловив у повісті «Міст розлуки» і в романі «Розкидані по землі».

…Цього дня, здавалося, усі жителі села вийшли на вулицю. Комусь до душі припав святковий концерт, хтось, не відволікаючись, стежив за спортивними змаганнями. Завершилося свято букетами вогнів у нічному небі.