(З життя видатних людей)
В.О. КЛЮЧЕВСЬКИЙ
1841 – 1911
Професор поздоровляє
Багато з тих, хто закінчував духовні академії, поспішали постригтися й дістати духовний сан ще на студентській лаві. Відомий історик В.О. Ключевський, тоді професор Московської духовної академії, якось прийшов на останню лекцію на четвертому курсі й побачив чимало таких, що прийняли сан. Він звернувся до них з привітанням:
– Поздоровляю вас, отці, з тим, що ви удостоїлися чину архангельського. – Потім подивився на світських студентів і сказав: – А вас, панове, поздоровляю з тим, що ви зберегли образ людський.
В.О. КОВАЛЕВСЬКИЙ
1842 – 1883
Час третіх півнів
Під час лекції видатного палеонтолога Володимира Онуфрієвича Ковалевського якийсь студент заспівав півнем. Усі засміялись. Засміявся і Ковалевський. Потім дістав свого годинника й промовив:
– Годинник дуже відстає: на ньому зараз сім годин вечора, а повинно бути три години ночі. Можете повірити моєму слову: інстинкт нижчих тварин безпомилковий.
В.В. ВЕРЕЩАГІН
1842 – 1904
Випадок з картиною
На початку 90-х років ХІХ століття відомий російський художник В. Верещагін подорожував по Палестині і намалював картини «Свята родина» і «Воскресіння Христове». Показав їх уперше на своїй виставці у Відні. Коли на виставці побував місцевий кардинал, він обурився, що художник замість святих намалював звичайних простих людей. Став вимагати, щоб ці картини зняли з експозиції, і цим тільки сприяв їх популярності. І от якось один з кардинальських прибічників, католицький ксьондз Ієронім Карван, почав бризкати на крамольні картини сірчаною кислотою. Тоді незмінний супутник Верещагіна Яків Михайлов, тесля і сторож на виставці, під загальне схвалення відвідувачів турнув його з другого поверху по сходах униз. Картини пощастило художникові реставрувати.
Пес-невдаха
Після вбивств Олександра ІІ народовольцями художник Костянтин Маковський намалював його портрет: цар стояв поруч з кудлатим псом-сетером. В. Верещагін подивився на портрет і порадив назвати картину «Пес, що не вберіг царя».
М.К. МИХАЙЛОВСЬКИЙ
1842 – 1904
Коли почнуть читати
До редакції журналу «Русское богатство» прийшов самовпевнений та розв’язний автор, рукопис якого було відхилено, й галасливо звернувся до редактора, відомого критика Михайловського:
– Історична помилка! Мої твори народ читатиме навіть тоді, коли Толстого забудуть.
– Можливо, – відповів, посміхаючись, Михайловський, – але ніяк не раніш.
