Використовувати кошти раціонально
По завершенні засідання колегії районної державної адміністрації, на якому розглядались важливі питання життєдіяльності району, відбулась предметна розмова на тему дня з головою райдерадміністрації Олегом Іспанюком.
– Олегу Аскольдовичу, проаналізовано роботу народногосподарського комплексу району за перший квартал та наповнення бюджету. Скажіть, де переважають плюси, а де – мінуси?
– За підсумками роботи у першому кварталі важко судити щодо тенденцій розвитку економіки району. Адже наш край сільськогосподарський, і роботи в агроформуваннях активізувались лише у березні. А це, безумовно, позначилось на рівні заробітних плат, а відтак – і на податках. У січні-лютому дещо знизили виробництво продукції місцевий хлібозавод, державне лісове господарство. Це наші мінуси. Але є й плюси. Зокрема спостерігається перевиконання дохідної частини бюджету за рахунок податку з доходу фізичних осіб, збільшення орендної плати за землю. В минулому році була проведена велика робота щодо декларування доходів фізичних осіб, легалізації заробітної плати. Там, де створювалась загрозлива ситуація щодо сплати фізичними особами за землю, практикувались виїзні засідання координаційної ради з питань наповнення бюджету, що дало свої позитивні результати.
– Ми живемо у часи змін і це відчутно. Як впроваджуються реформи в районі, наприклад, адміністративна?
– Адміністративна реформа мала б бути запроваджена давним-давно. Сьогодні реальний сектор економіки просто не взмозі достатньою мірою фінансово забезпечити соціальну сферу, прогодувати величезну армію чиновників усіх рівнів. Вкрай необхідно запровадити суворий режим економії, оптимізувати всю систему державного управління. Згадаймо недавнє минуле, коли в кожному районі існували соцзабези, які виконували функції і управління праці, і Пенсійного фонду, а фінвідділи виконували роль і податківців, і казначейства. Зараз у кожному районі створені, окрім рад та райдержадміністрацій, центри зайнятості, податкові інспекції, управління юстиції, управління Пенсійного фонду, казначейства. І всі ці інстанції потребують значних коштів на утримання.
Новий підхід потрібен і в таких сферах як освіта та медицина. Ні для кого не секрет, що у багатьох селах шкільні класи налічують по 4-5 дітей, створюються класи-комплекти, а кількість педагогічних та технічних працівників залишається на рівні повноцінних шкіл. І чи можна вважати за нормальне явище, коли, наприклад, у дитячому садку, який відвідує дев’ять дітей, працює дев’ять чоловік обслуговуючого персоналу? Безумовно, здійснюючи заходи щодо оптимізації бюджетної сфери, економії коштів, виконавча влада має починати цю роботу з себе. Саме тому в нашій райдержадміністрації кількість працюючих зменшилась на 17 штатних одиниць, запроваджено суворий режим економії щодо придбання інвентарю, матеріалів тощо. Ми маємо показати приклад, як раціонально використовувати кошти платників податків, першими затягувати паски.
– На сторінках газети «Одеські вісті» йде предметна розмова щодо підтримки периферії. Впевнена, тема небайдужа і Вам.
– Мені боляче чути і відчувати слово «периферія», усвідомлюючи, що воно стосується віддалених районів. Адже і в Саврані, і в Миколаївці, і в Кодимі живуть такі ж люди, як і в Києві чи в Одесі. І не їхня вина, що вони народились і виросли в маленькому селі, райцентрі, а не в столиці чи обласному центрі. Комфортних умов, усіх благ цивілізації, гідної роботи і зарплати хочуть всі. Проте не в усіх районах свого часу збудували залізниці, елеватори, переробні підприємства, не всіх газифікували. А саме ці чинники найперше цікавлять потенційних інвесторів, які могли б оживити економіку так званих периферійних районів. Проте сидіти склавши руки і чекати манни небесної ми не маємо права. Я переконаний, що рано чи пізно приміські райони будуть інвестиційно пересичені, і бізнесмени, підприємці, зокрема й іноземні, таки прийдуть до нас. І ось тут наше завдання – створити їм найсприятливіший інвестиційний клімат, не допустити чиновницької бюрократії в отриманні дозвільних документів, а тим більше – здирництва. Іншого шляху довести, що ми вміємо самі заробляти кошти, а отже маємо право на існування, я не бачу. Судіть самі: в районі менше 20 тисяч населення. З них 3400 – діти до 18 років, 6300 – пенсіонери, понад 800 – офіційно зареєстрованих безробітних. І лише трохи більше трьох тисяч офіційно працюють. Решта (а це понад 7000 чоловік) – працездатне, але не зайняте населення. Тобто з одного боку населення району живе і утримується за рахунок дотацій з обласного та державного бюджету. З другого – ми маємо родючі землі, непогану мінерально-сировинну базу (пісок, глина, граніт і навіть золото), маємо трудові ресурси, а повною мірою скористатися всім цим не можемо. Але я вірю, що настане час і наш край, як і інші райони, перестануть називатися презирливим, як на мене, словом «периферія».
– Як депутат обласної ради і як очільник району Ви контактуєте з народним депутатом Леонідом Клімовим та депутатом обласної ради Юрієм Дементом. Чи є в них можливість надати реальну підтримку району?
– Справді, у мене налагоджені тісні ділові контакти і з Юрієм Дементом, і з Леонідом Клімовим. Але я не розглядаю ці взаємини виключно як спосіб залучення коштів до нас. Депутат обласної ради має мислити масштабами області, депутат Верховної Ради – масштабами всієї держави. І дбати в інтересах відповідної громади та суспільства, не забуваючи при цьому і про свій округ. Окрім допомоги школам, дитячим садкам, сільським клубам, ми з Юрієм Дмитровичем маємо напрацювання стосовно розвитку у районі зеленого туризму, впровадження екологічних програм. На Леоніда Клімова я покладаю надії щодо виділення коштів з Державного бюджету на капітальні ремонти закладів соціальної сфери, насамперед на реконструкцію в райцентрі приміщення під дитячий садочок. Зараз в селищі на черзі в садок стоять близько 200 малюків. Частину з них возять до села Вільшанки; вирішується питання щодо відкриття двох дитячих груп в одному з комунальних приміщень. Але це проблему не розв’язує. Вкрай необхідно все-таки залучити кошти обласного та державного бюджетів, аби забезпечити нормальне виховання дітлахів нашого району.
– Дякую. Бажаю успіхів у здійсненні планів і задумів.
Тетяна СТОРЧАК,власкор «Одеських вістей»,Савранський район
Про що болить голова у сільського голови?
Броска - одне із найбільших сіл Ізмаїльського району. Живуть у ньому близько 4000 чоловік - українці, росіяни, болгари, молдавани, гагаузи, євреї, цигани, греки, білоруси. На виборах восени минулого року виборці приміського села довірили очолити громаду Світлані Москвич. Що й не дивно. Адже вона чимало років пропрацювала секретарем сільської ради і буквально живе справами громади. Втім, як і її попередниця та наставниця Віра Миколаївна Жеребко. Наша розмова із сільським головою про день нинішній громади, про те, що турбує найбільше.
– Почну, мабуть, з головного «головного болю», – повела розмову Світлана Олександрівна. – Наше село прорізує автотраса державного значення. Постійний потік важких вантажних автомашин призводить до руйнування багатьох будинків поруч із трасою. Давно точаться розмови про будівництво об’їзної дороги. На жаль, поки що з мертвої точки зрушити не можемо. Нам пояснюють, що на цю справу потрібно близько 100 мільйонів гривень, одержати таку суму сьогодні нереально.
До речі, поруч із трасою розташована сільська школа. Цими днями на наш черговий запит надійшла відповідь із облуправління ДАІ. У ньому говориться, що «…під час проведення обстежень визначено доцільність встановлення дорожніх знаків обмеження максимальної швидкості руху перед ділянкою дороги, на яку є вихід з території загальноосвітньої школи». Вживають і інших запобіжних заходів.
– У селі немає свого дитячого садка…
– За підтримки районної влади мають намір за рахунок коштів держави викупити частину будинку, де розташований дитячий притулок Благодійного фонду «Бессарабія». Там утримуються діти-інваліди із малозабезпечених та неблагополучних сімей. Фонд робить велику та потрібну справу. Але частина приміщень притулку не використовується. У викуплених приміщеннях зможемо розмістити дві групи, влаштувати до садка близько 70 дітей. Пізніше, у міру необхідності, будемо добудовувати додаткові приміщення. З Держбюджету вже виділено з цією метою 129 тисяч гривень. Сподіваємося, що нинішнього року дитячий садок у Бросці буде відкрито.
– Ви берете активну участь у районному конкурсі з благоустрою села і, як правило, посідаєте призові місця.
– Справа не лише в конкурсі. А в якості самого сільського життя, ось що основне. Тут важливо все. Ґрунтовно взялися за відновлення вуличного освітлення. Приблизно на 60% роботи виконано. Використовуються кошти бюджету громади. До речі, у першому кварталі бюджет села виконано на 145%.
На постійному контролі в сільської ради – організація автобусного сполучення з містом. Минулого року ТОВ «Ізмаїлпаспередмістя» замінило старий автобус на лінії «Ізмаїл – Броска» на новий, комфортабельніший. Цими днями домоглися зміни графіка роботи «звичайного» автобуса, яким користуються пільговики. Тепер він прийнятніший.
Проклали тротуари на багатьох вулицях, де селяни роками місили болото. При цьому також виходили з наявних можливостей. Асфальт виявився не по кишені. Найняли дорожніх будівельників, вони використовували при прокладанні спеціальний склад щебеню з розчином. Вийшло гарне тверде покриття. Уклалися в 21 тисячу гривень.
Потрібен капітальний ремонт Будинку культури. Тут теж потрібні чималі гроші. Сподіваємося на підтримку району та області. Поки що провадимо культурні заходи на базі школи.
У селі, на жаль, мало доріг з асфальтовим покриттям. Минулого року було побудовано дорогу по одній з вулиць, на що з державних коштів витрачено 450 тисяч гривень. У нинішньому подали заявку на будівництво по вулиці Жовтневій, сподіваємося на допомогу райдержадміністрації та райради.
І ще «головний біль» – звалище за околицею села, у досить незручному місці. Що ж, і тут не стали чекати «біля моря погоди», самі навели порядок. Було зроблено обвалування меж звалища. Навколо нього посадили нинішньої весни 150 кущів гледичії, 100 кущів бузку. Подбали й про охорону території.
….У розмові сільський голова неодноразово підкреслювала, що в усіх справах їй активно допомагає депутатський корпус. 22 депутати – чимала сила. Діють чотири постійні депутатські комісії.
– То ж мені, як сільському голові, є на кого спиратися в роботі, – підбила підсумок розмові Світлана Олександрівна. – Та що я все про «головний біль»? Адже якщо вдуматися, у порівнянні з іншими селами в нашому зроблено чимало для якості самого життя. У нас є лікарська амбулаторія, мають намір відкрити денний стаціонар на 10 ліжок. Працює перукарня. Діють шість крамниць. Добре розвинений спорт, в ідеальному стані – стадіон, де й городяни час від часу провадять свої турніри. Спільними зусиллями, гадаю, здолаємо спорудження роздягалень.
Є природний газ, вода, електрика, кабельне телебачення, телефонний зв’язок. Усе – як у місті. Багато заяв на виділення ділянок під спорудження житла. Молодь хоче залишитися вдома. Та й городяни тягнуться в село, будуються тут. Тому не втрачається віра, що завдання, які стоять перед громадою, будуть вирішені. І вже ми постараємося всією громадою домогтися цього.
…Залишається додати: у селі найбільша в районі кількість передплатників на «Одеські вісті». І в цьому – також чимала заслуга керівниці громади. Вона звикла кожне питання тримати на контролі та забезпечувати його виконання.
Євген Маслов,власкор «Одеських вістей»,с. Броска, Ізмаїльський район
