Присудкові форми на -но, -то
Це – невідмінювані дієсловні форми, що входять до безособових (безпідметових) речень, в основі яких лежить невідома причина тієї чи іншої дії. Утворюються від пасивних дієприкметників на -ний, -тийі вказують не на ознаку дії, як це роблять дієприкметники, а на її результат. Приклади:
а) З НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ – Під білою березою козаченька вбито.Ой, убито, вбито, затягненов жито, червоною китайкою личенько прикрито;
б) З КЛАСИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ – Нищено міста красні, чимало козацтва зведенозі світу, багато дівчат і жінок у полон забрато(М. Вовчок);
в) З СУЧАСНОЇ ЛІТЕРАТУРИ – Клуб «Амортизатор» за кілька день одкрито(В. Підмогильний).
Не треба думати, що українські безособові звороти на -но, -тоцілком відповідають російським типу будет сделано, было сказано. Адже нашізвороти самі собою підкреслюють минулість – без допоміжного дієслова бути. А коли заходить потреба відтворити саме час дії, то грамотні українці не вдаються до форм на -но, -то,а послуговуються пасивним дієприкметником на -ний, -тий,додаючи вже до нього допоміжне дієслово у формі відповідного часу. «Это будет сделано», – скаже росіянин. «Це буде зроблене», – повинен сказати українець.
Сучасні шкільні граматики дозволяють при дієслівних формах на -но, -товживати на російський копил дієслова було, буде (было сказано, будет сделано). Що ж? На те, мабуть, і вистріляно в 30-ті роки минулого століття Всеукраїнську Академію Наук (ВУАН) та її Інститут мовознавства за націоналізм (звичайно, буржуазний), щоб вільніше малось русифікаторам. Але сьогодні, вже в незалежній Україні, слід усе-таки додержуватись поправної української стилістики, на яку вказують паралелі:
рос. укр.
он был ранен він був поранений
20 августа 20 серпня або
його поранено
(без був) 20 серпня
она была убита вона була вбита
под Нарвой під Нарвою або
її вбито (без бути) під Нарвою
Можливі паралельні конструкції (без дієслова бути з орудним відмінком додатка): всі матеріали зібранодокупи і всі матеріали зібранідокупи. Обидві конструкції потрібні. Де хочемо відтінити дію суб’єкта (підмета), хоч його в реченні й нема, там уживаємо дієприкметник(часом навіть з дієсловом бути); де хочемо наголосити на безособовості, тобто на результаті дії, там беремо до вжитку форму на -но, -то.Порівняймо: У садочку позрубувані булистарі дерева і В садочку позрубуваностарі дерева.
Як бачимо, конструкції з -но, -токриють у собі безособове поняття хтось зробив. Козаченька вбито – це хтось (невідомий) убив, посаджено квіти – це хтось посадив. Коли з логічних причин у реченні не може бути поняття хтось зробив, то й присудкове -но, -тов такому реченні неможливе.
Не можна, наприклад, говорити Цілинний степ укрито травами. Неграмотно писати Грунти засмічено бур’янами (ніби ці грунти хтось навмисне засмітив). Треба – Грунти засмічені бур’янами, тобто має бути вжитим пасивний дієприкметник. Не слід було й авторові однієї з газет звичайну фразу з нормальним підметом і присудком (Такі форми власності на землю більше поширені в наш час по західних областях України) перебудувати на безпідметову (безособову) конструкцію (Такі форми власності… більше поширено…), бо вийшло, що хтось цим поширенням спеціально трудився, а в статті щодо цього жодних пояснень нема. Алогізм.
Маємо ще один алогізм у застосуванні форм на -но, -то,що його (очевидно, не без впливу російської складні) допускають самоперекладачі. В чому тут суть? У тім, що коли згадані форми мають ужиток в реченнях суто безособових(в цьому ми переконалися на багатьох прикладах) і не мають жодного зв’язку з виконавцем дії, а вказують тільки на результат цієї дії, то хіба логічно вводити до речень безособових дійову особу, хай навіть у непрямому відмінку? З погляду української граматики – ні.Тим-то вона й не дозволяє побудов типу російських сделано мной, сказано Ивановым. Інша річ, коли йдеться не про особу,а про знаряддя.Воно в безособовомуреченні може бути цілком на місці. Скажімо, виорано трактором, викидано вилами (див. «Орудний відмінок»). Навіть у такому реченні, як Походжено, поброджено вороними кіньми (пісня), орудний відмінок при безособових формах на -но, -тодоречний, бо коні тут виступають у ролі знаряддя – хтось невідомий ними побродив. Це однаково, що сказати Місто сплюндровано військом або його вбито ножем.
Загальне правило: В усіх випадках, коли можна поставити питання чим?,орудний відмінок у пасивних зворотах з присудковими формами на -но, -томожливий. В усіх інших, де постає питання ким?,треба вдаватися до побудов активних: Я написав, а не мною написано, Марина пішла, а не Мариною підено.
При пасивних дієприкметниках, а також при пасивних дієсловах на -сяросійському орудному відмінкові дійової особи (вор убитый милиционером, книги выдаются библиотекарем) в українській мові може бути відповідником родовий відмінок дієприкметника від:будешь бит мною – будеш битий від мене; земля, данная Богом – земля, дана від Бога. Або ось читаємо в П. Куліша: Коли судилося йому (українському народові) розвитись, то розів’ється він не так, як йому звелять навчені від іноземців сусіди; або в О. Стороженка: І хоч вони й жили під державою руською за часів Петра Великого, а в своїх розпорядках урядувалися від гетьманів.
