Самими штрафами проблеми не розв'язати…
У нашій газеті за 19 травня ц.р. була опублікована стаття «Чому буксує боротьба з корупцією?» Вона викликала велике зацікавлення у читачів, які просять розповісти докладніше про саме явище, про конкретні його прояви на території Одеської області. Наш кореспондент іще раз зустрівся з головою постійної комісії облради з питань правової політики, забезпечення законності та правопорядку, боротьби з організованою злочинністю та корупцією Г.В. ЄПУРОМ.
– Григорію Володимировичу, читачі «Одеських вістей» просять прояснити і становище в регіоні назагал, і навести низку конкретних фактів, які буцімто спеціально замовчуются.
– Перше, що я хотів би особливо підкреслити: корупція – це породження самої держави. Вона з’являється там, де несумлінний, жадібний чиновник або група чиновників, утворюючи злочинне співтовариство, використовують дані їм державою повноваження, насамперед для особистого збагачення.
Візьмімо той же приклад, який уже згадувався на сторінках газети, – про хабарництво та корупцію в пологових будинках. Справа дійшла до того, що ще не народжена дитина вже дефакто стає хабародавцем. Адже для неї майбутнім батькам нічого не шкода і, як то кажуть, готові зняти із себе останню сорочку, щоб довгоочікувана дитина з’явилася на світ живою і здоровою. Цей тривалий і складний медичний процес ретельно розписаний у пологовому будинку в плані «заохочення» кожного працівника, через руки якого проходить породілля. Подачки беруть вже з самого порогу. Візит тата оцінюється окремо. Якщо породіллю доводиться піднімати на ліфті, хоча б на один поверх, то це окрема плата. А найголовніший момент – народження дитини – обходиться у 400 – 800 доларів, або 3200 – 6400 грн. Але «тисячі» занадто ріжуть вухо, а іноземною валютою начебто дешевше. Це вже тонкощі психології сприйняття. Адреса цього пологового будинку нам добре відома, і в разі потреби все можна підтвердити офіційними документами. Але з подібними фактами можна, на жаль, зіштовхнутися в будьякому пологовому будинку, у багатьох інших лікувальних закладах.
Читачі правильно порушують питання про загальну картину цього негативного явища, наявні узагальнені дані.
Наша постійна комісія зробила офіційний запит до правоохоронних органів. Ось деякі результати за минулий рік. Було складено і надіслано до суду 219 адміністративних протоколів, щодо яких до реальної адміністративної відповідальності було притягнуто 193 особи. Вельми непокоїть той факт, що серед них виявилося 160 посадовців органів місцевого самоврядування, 10 представників райдержадміністрацій, 6 працівників управлінь облдержадміністрації.
У результаті прокурорського реагування було звільнено від обійманих посад 24 чиновників. Прокуратура ж опротестувала вісім постанов судів про відмову у притягненні до адміністративної відповідальності деяких посадовців. Але обласний апеляційний суд задовольнив лише дві.
– Можна це проілюструвати на якомусь конкретному прикладі?
– Будь ласка. Було скасовано постанову місцевого суду Приморського району про закриття адмінсправи стосовно інспектора митного поста «Болград» пана К. І тільки після повторного розгляду справи він був притягнутий до адміністративної відповідальності та оштрафований на 680 гривень.
І це далеко не поодинокий випадок. Досить сказати, що з 41 кримінальної справи, спрямованої прокуратурою до суду, було розглянуто лише 32. Але і це ще не все. Треба неодмінно звернути увагу й на те, що тільки одна особа була засуджена до позбавлення волі…
– Якщо прокуратурі так важко доводити обґрунтованість кримінальних справ, то як же воно в цій ситуації працівникам міліції?
– У них на рахунку за минулий рік – 354 виявлені кримінально карні факти з ознаками корупції. Але за цими фактами було притягнуто до кримінальної відповідальності 94 особи. До адміністративної відповідальності – 110 осіб, яких було оштрафовано на загальну суму 32,2 тис. грн. Такими заходами злочинців не залякати.
– Як відомо, боротьбою з корупцією займаються і органи СБУ. Вам відомі результати їхньої діяльності?
– Так, і результати ці істотніші. За матеріалами управління Служби безпеки України в Одеській області торік 8 осіб притягнуто до кримінальної відповідальності, сімох – відсторонено від обійманих посад. Понад сто осіб було піддано штрафу.
Але є приклади, коли навіть СБУ необґрунтовано відмовляють у притягненні навіть до адміністративної відповідальності.
Скажімо, був складений протокол про корумповані дії судді Київського району Г., який одержав грошову винагороду за прискорення термінів розгляду позовних заяв.
Матеріали були переправлені до Приморського районного суду м. Одеси, де пролежали понад два місяці, а потім повернулися до прокуратури нібито для доопрацювання. Причому без сповіщення відповідної служби. Одне слово, штучно зволікали справу, аж поки терміни притягнення минули.
Таке явище досить часто спостерігається в наших судах, але йому не дають принципової оцінки.
– Читачі цікавляться, а як компенсуються зазнані витрати, матеріальні цінності, що зникли?
– Ці факти дуже цікавлять і нашу постійну комісію. На жаль, на свій депутатський запит ми не одержали потрібної інформації. А нас цікавило: яка ж загальна сума коштів або вартість послуг, отриманих корупціонерами за задокументованими фактами? На яку суму у правопорушників було вилучено або конфісковано майна до прибутку держави тощо?
Але навіть без цих даних кожен громадянин області на особистому гіркому досвіді бачить, як далеко поширилася ця «ракова пухлина», як глибоко пішли «метастази». І проваджувана з нею боротьба поки що не дає очікуваних результатів.
Ось чому наша постійна комісія ініціюватиме розгляд цієї проблеми на найближчій сесії обласної ради. І обговорюватиме питання, вже з урахуванням вимог нового, з такими труднощами народженого Закону про запобігання та протидію корупції в Україні.
– Дякую за змістовну розмову.
Степан СЕРБІНОВ,«Одеські вісті»
Як зберегти периферію ?
Головному редактору газети Одеської обласної ради
«Одеські вісті» Нєнову І.Г.
Шановний Іване Георгійовичу!
Щиро вдячний за публікацію моєї статті у вашій газеті в березневому номері «Як зберегти периферію?», на яку пішли відгуки з різних районів нашої області. Із задоволенням відзначаю те, що ці відгуки, незважаючи на багатоплановість публікацій проблем, які порушуються авторами, у цілому ж поєднані загальною ідеєю, болем за нинішнє облаштування периферійних районів, міст, сіл краю.
Автори відгуків на мою публікацію обґрунтуванням необхідності підтримки периферії відображували свої місцеві проблеми, з якими неможливо не погодитися. Важливо, щоб ці проблеми помічалися на верхніх поверхах влади. І цілком справедливо голова Кодимської районної ради Валерій Маньковський відзначає, що соціальноекономічні питання маленьких міст та сіл повинні вирішуватися на державному рівні, хоча розумію, що за пройдений відрізок часу нашої незалежності багато втрачено, і як зауважує перший заступник голови Татарбунарської райдержадміністрації Анатолій Чиханцов, зберегти периферію можна не закликом «повернімо малі села» тому що «ідея повернення до минулого ґрунтується на загостреному почутті – ностальгії. Можливості її здійснення, принаймні на найближче десятиліття, немає». Згоден, хоча є й маленькі населені пункти, міста, села, які з урахуванням територіального розташування, транспортних комунікацій, перспектив розвитку виробництв вдалося би зберегти.
Автор з Татарбунар А. Чиханцов порушує досить актуальну тему щодо необхідності реакції уряду на вітчизняне виробництво у периферійних районах. Адже на тій же периферії вирощувалася унікальна продукція, якою можна було б наситити наш вітчизняний ринок: і виноградом, і персиками, і абрикосами, які, на жаль, завозяться з Туреччини, Польщі, Іспанії, де на полях цих держав працюють наші співвітчизники. Невже ми самі не можемо наситити ринок хоча б великих міст.
Хочеться відзначити патріотичні почуття, які висловив Віталій Діхтюк із Савранського району. Адже не всім жителям нашої області до душі шукати хай часом і солодкий хліб далеко від насиджених місць. Його думки повернутися додому в село, співзвучні багатьом, кого доля змусила шукати кращого життя в інших державах. Як у пісні співається…«воздух родины, он особенный, не надышишься им». Автор стурбований проблемами малих виробництв у райцентрах, малих містах, великих селах. Було ж у нас виробництво того ж вершкового масла в кожному районі. І воно було високої якості. Або морозива. Чому ж так бездумно ми провели малу приватизацію місцевих виробництв, залишивши без роботи людей, без цієї ж високоякісної продукції, а нині із цехів цих підприємств вивозиться металобрухт і все, що має якусь цінність. Слова В. Діхтюка, – «хочеться, щоб моєму синові, коли виросте, подобалася наша периферійна Саврань», – можна взяти як епіграф до доручень і влади, і уряду про необхідність проявляти більше турботи про периферію, як у директивному порядку, так і на законодавчому рівні.
У далекому минулому я – житель села. І з задоволенням відзначаю, що той досвід сільського життя, його устрій професійно узагальнив Володимир Баркар, директор сільгосптовариства «Тера» із Кодимського району. Він помітив відчутний дисбаланс між рослинництвом і тваринництвом. Він стурбований проблемою відновлення родючості ґрунту. Я не пам’ятаю практики з далекої давнини, коли б спалювали стерні. Це блюзнірство. А нині така практика не рідкість, на жаль. І без тваринництва родючість ґрунту не відновити. З метою не лише підтримки землі, але й «щоб наші діти не вживали порошкове молоко, а росли, як покоління наших предків на натуральних продуктах», як стверджує В. Баркар. Мені хотілося б, щоб в дискусії – бути чи не бути периферії або як їй розвиватися – брали б участь не лише рядові жителі Бессарабії, як я, нині вже пенсіонер, але й вчені, фахівці, керівники. Поки що ми не бачимо, щоб ця тема приваблювала засоби масової інформації, особливо центральні. І вже зовсім виглядає неетично відображувати на «Шустерlive» проблеми голови Міжнародного валютного фонду замість обговорення власних проблем.
Іван Насипаний, голова постійної комісії Болградської районної ради
P.S.Редколегія«Одеськихвістей» вдячнаІвануАнтоновичуНасипаному, авторовістатті«Якзберегтипериферію?», якавикликалаширокудискусіюнасторінкахнашоїгазети. Ми також вдячні і тим, хто відгукнувся на гостру животрепетну публікацію нашого постійного автора, колишнього голови Болградської райради, а нині депутата райради. Редакція на цьому, так би мовити, підсумковому виступі І. Насипаного не ставить крапку. Пишіть нам, адже периферія, як ніколи, потребує від можновладців від верхів до низів пильної уваги. Там, у глибинці, починається наша країна. І від того, як вона живе, буде залежати й загальний добробут України.
