Як завгодно їх люди звуть…
«Интернат, детский дом и приют – как угодно нас люди зовут, как угодно они называют наш дом. Ну и пусть... Ну а я, не скрывая слезу, по знакомым тропинкам пройдусь и туда, где растаяло детство мое, я вернусь...» Це слова з піснігімну, складеного вихованцями Кодимського притулку «Буслик». Коли слухаєш, з яким почуттям співають його діти, на очі мимоволі навертаються сльози…
Перше червня – Міжнародний день захисту дітей – вихованцям цього притулку напевне запам’яталося. До них приїхали гості, привезли улюблені дитячі ласощі: морозиво та полуницю. А ще подарували новенький ігровий майданчик з гойдалкою, гіркою і пісочницею. Усе це діти одержали від Олександра Карабанова, начальника КРУ в Одеській області, який подає допомогу багатьом дітямсиротам і незаможним родинам.
Загалом у «Буслику» – 30 дітей із п’ятьох районів області: Красноокнянського, Котовського, Балтського, Савранського і, зрозуміло, Кодимського. Їхній вік – від 3 до 17 років. Ці дітлахи залишилися без батьківського піклування, хоча сиріт тут небагато. Але, за словами директорки притулку Наталії Патковської, більшість батьків рідко відвідують своїх чад. Або взагалі не згадують про їхнє існування. За законом дитина може перебувати в притулку не більше трьох місяців. Працівники закладу ремствують, що термін цей занадто малий: «Тільки звикаємо до дітей, а вони до нас, одразу доводиться розставатися. Тому іноді заради того, щоб не травмувати дитину, просимо продовжити термін її перебування».
12річний Дмитрик тут уже майже три місяці. Рослий, симпатичний хлопчик із дуже сумними очима розповідає:
– Про батька лише чув, але жодного разу його не бачив. Живе він десь в Одеській області. Мама хворіє. Є бабуся. До школи не ходив. Не хотілося…
А от Андрій Гайдук до того, як опинився в притулку, навчався у школі непогано. Він із багатодітної родини. У хлопчика є чотирирічний брат Артур і три сестрички – Настя, Кароліна і Віка. Усі вони пробули в притулку понад три місяці, і, як повідомила Наталія Патковська, зараз будуть передані до одного з місцевих дитячих будинків сімейного типу. «Ми раді за дітей. Вони потрапили у надійні руки», – запевнила вихователька притулку Олена Якуб.
Вірмо, що й іншим мешканцям притулку незабаром теж пощастить: хтось із них зможе повернутися додому, хтось знайде нову родину, яка стане їм посправжньому рідною. І всі вони будуть дітьми тільки «домашніми».
Вікторія ЄРЬОМЕНКО,«Одеські вісті»
Працьовитість, доброта й гумор
Шістдесят сім доброчинних проектів із 76, розроблених юними одеситами, журі Всеукраїнського конкурсу «Добро починається з тебе» визнало найкращими. У бажанні допомогти державі змагалися навчальні заклади країни.
Днем свята і праці назвала форум презентації цих проектів Ольга Азарова, директорка Одеської загальноосвітньої середньої школи № 81, у стінах якої й відбулася урочиста подія. До неї викладацький склад шкіл, самі учні, а часто і їхні батьки, йшли протягом навчального року. Завдяки зусиллям громадськості та підтримці Одеської міськради народилося педагогічне ноухау з виховання гідних синів і доньок Батьківщини. Як результат, в Одесі з’явилися 26 соціокультурних центрів, група тренерів і конкурс «Партнерство заради виховання».
Запрошена на процедуру нагородження експерт міжнародного рівня з питань освіти Катерина Тараненко побачила чудовий зразок співпраці, який навчає: щоб повірити в добро, потрібно почати його робити.
Серед гостей були також підприємці, які допомагали втілити низку проектів, наприклад, щодо подання допомоги дітям, хворим на ДЦП. Зі свого боку учні мали змогу предметно спілкуватися з фахівцями із культурологічних, екологічних та соціальних питань.
О. Азарова похвально відгукнулася про ретельність дітей, які добровільно присвячували дослідженням та збиранню матеріалу позаурочні години. Працьовитість у них поєднується з добротою та гумором. Своє прагнення ставити завдання і домагатися високих цілей школярі пояснювали тим, що Одеса словам не вірить: їй потрібно показати «товар» лицем.
Владислав Кітік,«Одеські вісті»
