Дорослим радість, а дітлахам – іще й задоволення
Цими днями в Іванівці, у районі багатоповерхівок, було відкрито нове дитяче ігрове містечко, яке облаштовано за сприяння депутата Одеської обласної ради О. Чернобая. Від імені батьків Ірина П’ятаченко висловила подяку всім, хто подарував дітям можливість змістовно відпочивати, а малечі вручила смачний коровай, який хлоп’ята і дівчатка всі разом скуштували та пригостили дорослих.
На майданчику встановлено гойдалки, пісочниці, гімнастичний турнік, гірку, карусельку, баскетбольний щит. Всі, хто приходить сюди, обирають улюблене місце для активного відпочинку. У перспективі з метою благоустрою території тут планують насадити дерева та кущі, встановити лавочки, де зможуть відпочивати дорослі.
Лариса ТОКАР,«Одеські вісті»,
смт Іванівка
Фото авторки
Пітьму розсіюють світлі душі
Старість підкрадається до нас сходинками прожитих років, і одного разу ми раптово відчуваємо її фатальну невідступність. Це як перший несподіваний сніг, коли вранці, глянувши у вікно, ви бачите, що усе минуле вкрите білим і не розрізнити, де схована ваша знайома стежка. І вам доведеться йти первопутком у невідомість, знаючи, що вона, старість, підсилює тягар життя, приносить нові страждання. І насамперед самотнім людям, позбавленим надійного плеча, на яке можна обіпертися у важку хвилину. Для них, як влучно зауважив учасник бойових дій у ВВВ Михайло Федорович Бондаренко, найстрашніша хвороба – самотність.
Скільки їх, немічних, беззахисних, які потребують піклування та уваги, що втратили здоров'я у великотрудному добуванні хліба насущного та їжі духовної! І втішно, що ще є чимало людей, які приходять до старих на допомогу, додають їм сил та впевненості у завтрашньому дні. У редакційній пошті непоодинокі листи, автори яких висловлюють вдячність за підтримку. Галина Михайлівна Кочеткова, дитина війни, сьогодні ледве пересувається по кімнаті. Вона дякує голові обласної організації Товариства Червоного Хреста України Тамарі Володимирівні Барнич та патронажній медичній сестрі Ганні Миколаївні Яцумир, яка ось вже десять років доглядає за нею та за її синомінвалідом. Медсестра, як пише Кочеткова, «повернула його, можна сказати, з того світу, поставила на ноги». Вона бажає червонохрестівцям сили, терпіння та всіх земних благ.
Сім’я Леонтьєвих з Одеси також дуже дякує працівникам Червоного Хреста, називаючи їх людьми з великої літери. Невтомні трудівники, вони приносять літнім людям ліки, продуктові набори, гігієнічні засоби. Усе пояснять, розкажуть про новини, поспівчувають. «Таких би людей побільше, добрих, знаючих, безкорисливих, – пишуть Леонтьєви. – Бережи вас Господь! Дуже вдячні працівникам Червоного Хреста. Ви для нас величезна допомога».
Коли писалися ці рядки, до редакції надійшов лист від колективу дітей та педагогів школиінтернату № 93 Овідіопольського району. Вони озаглавили його місткими, багатозначними словами: «Світлі душі розсіюють пітьму».
«У нашому складному житті, – пишуть автори, – не так часто можна почути чудове слово «доброта», а ще рідше можна одержати добру, безкорисливу допомогу від людей, які не чекають нічого взамін. Дітям нашої школиінтернату № 93 дуже пощастило: ми зустріли справжнього, доброго, надійного друга – Юрія Олександровича Петрусенка. Цей чоловік непростої та нелегкої долі, але й чуже горе він сприймає як своє власне. Може не лише поспівчувати, але й надати таку важливу підтримку. У нашій школі навчаються невидющі діти, і у нас, викладачів, постійно виникають великі складнощі при провадженні екскурсій. Юрій Олександрович завжди надає автобус для того, щоб наші діти могли відвідати музеї, цікаві виставки, храми, історичний центр нашого міста. Такі поїздкиекскурсії мають для наших дітей величезне значення: сприяють розширенню їхнього світогляду, формуванню уявлення про багатющу культурну спадщину Одеси, виховують у дітей найкращі моральні якості та приносять їм величезну радість від пізнання багатогранного світу. Зовсім нещодавно – 28 травня – Юрій Олександрович надав випускникам нашої школи автобус для екскурсії по місту, де діти змогли сфотографуватися на спомин, зустріти світанок.
Адміністрація, педагоги та учні нашої школи щиро вдячні Юрію Олександровичу за допомогу, співчуття, чуйність, щиру теплоту. Кажуть, що світлі душі розсіюють пітьму. Так і добрі справи Юрія Олександровича запалюють вогонь віри та надії в серцях наших дітей, дарують їм впевненість, що в цьому складному світі вони не самотні, що є люди, які готові допомогти їм у тяжку хвилину».
Погодьтеся, навіть один такий відгук дуже вартісний. Але, як нам стало відомо, на рахунку Ю.О. Петрусенка, усі колеги якого по роботі стали членами Товариства Червоного Хреста, подібних добрих справ безліч. Він не став нам перераховувати факти, пославшись на мудрого Сенеку, який сказав, що про послугу нехай розповідає не той, хто її надав, а той, хто її одержав. Саме так завдяки таким людям у кожному окремому колективі, у кожній громаді та в суспільстві у цілому підтримується й піднімається пріоритет загальнолюдських цінностей перед аморальністю та хабарництвом, створюється підґрунтя для блага заради добра. І жадібні, заздрі, злі люди, як це не дивно, намагаються їх очорнити, оббрехати, принизити серед оточення. Тому що на тлі доброчинності та безкорисливості людей зі світлими душами яскравіше висвічується їхня справжня суть, позбавлена доброти та спроможності піклуватися про того, хто її потребує. Але настане час, і вони самі переконаються в тому, що життя не сад, у якому ростуть лише квіти, що процвітання розкриває наші вади, а нещастя – наші чесноти.
Віктор Мамонтов,«Одеські вісті»
Дід Мороз прийшов… у червні
Ренійський райвідділ міліції, який очолює Олег Осипович, оголосив про свій намір взяти шефство над дитячим садком «Ивушка», що в селі Лиманське.
У перший візит співробітники міліції привезли дітям нову постільну білизну і чайники для кухні. Коли шефи у погонах зайшли до ясельної групи і почали витягати з мішків іграшки, склалося враження, що настав літній Новий рік.
Минулого року дитячий садок у селі Лиманське, який відвідують 75 діток, на кошти районного бюджету був забезпечений опаленням і, таким чином, став цілорічним. За словами завідувачки «Ивушки» Лілії Негуци, дуже допомагають у зміцненні матеріальної бази райвідділ освіти і батьки дітей. Але є у садка біда – до нього немає дороги. Після дощу сюди практично неможливо пройти. Нові шефи пообіцяли поклопотатися у відповідних інстанціях про розв'язання цієї проблеми, а також підставити плече у вирішенні поточних питань.
Райвідділ міліції, спадає на думку, не так собі просто обрав у підшефні Лиманський дитячий садок якоюсь мірою це робота з підготовки майбутніх кадрів. На сьогоднішній день у колективі райвідділу міліції працює чимало співробітників – уродженців села Лиманське.
Антоніна БОНДАРЕВА,власкор «Одеських вістей»,Ренійський район
