Доля звела мене з чудовими людьми – Михайлом Івановичем та Клавдією Трохимівною Шепеленками.
Народилися вони у маленькому селі Мар’ївка Богучарського району Воронезької області у родинах потомствених хліборобів.
Свою Мар’ївку, де минуло їхнє дитинство і юність, з ніжністю згадують досі, називаючи її казковою перлиною з неозорими полями і лісами. Обоє мають вищу педагогічну освіту.
Михайло Іванович у 1940 р. був призваний до лав Червоної Армії і вже з перших днів війни брав участь у бойових діях проти фашистських загарбників. Удостоєний багатьох бойових нагород.
У 1944 році, перебуваючи на посаді начальника штабу стрілецького батальйону, при визволенні одного з населених пунктів Вінницької області був тяжко поранений. Став інвалідом першої групи. Попри тяжке поранення, працював на відповідальних посадах.
Клавдія Трохимівна працювала під час війни в тилу. Разом з односельцями допомагала фронту, пережила окупацію. Після війни 38 років пропрацювала вчителькою, з них 30 років у середній школі № 113.
Досі її вихованці згадують про неї, телефонують, радяться. вітають щороку з днем народження, приносять і дарують їй квіти.
Ось уже 65 років вони завжди та всюди поруч, у любові та злагоді.
Виростили і виховали трьох дітей: двох синів і доньку, мають сімох онуків, сімох правнуків і праправнучку…
У День Перемоги, вдягнувши парадну форму з орденами і медалями, приходять на площу 10го Квітня покласти квіти до пам’ятника, а потім разом з ветеранами у Парку Перемоги згадують ті далекі, тяжкі і водночас щасливі молоді роки.
28 червня 2011 р., щоб привітати подружжя Шепеленків з ювілейною датою – Залізним весіллям – зберуться рідні і близькі, друзі і товариші по службі. Бажаємо цьому чудовому подружжю здоров’я, радості, щасливих днів, миру, добра і головне – ще довго бути поруч із дітьми.
