Кінці у воду, або Як відремонтувати водопровідну мережу райцентру
В районі централізовано забезпечуються питною водою лише жителі селищ Любашівка, Зеленогірське та семи сіл. Це трохи більше 3,5 тис. абонентів.
На реалізацію районної «Програми реформування і розвитку системи забезпечення населення послугами водопостачання та водовідведення на 2002 – 2005 роки і до 2010 року» з обласного та місцевого бюджетів було затрачено понад 1,3 мільйона гривень.
З них 772 тис. грн пішло на ремонт водопровідних мереж Любашівки довжиною 6,2 км, башти Рожновського, закупівлю насосів, автономних підкачувальних станцій «Каскад». Колективу комунального підприємства «ДжерелоКомунсервіс», який забезпечує райцентр питною водою, за останні кілька років вдалося замінити старий водогін центральних вулиць довжиною 2,5 км на новий, розширити і прокласти нові лінії до споживачів ще19 вулиць, а це понад 4157 м, і загалом покращити водопостачання та додатково підключити більше 200 абонентів.
Під час реконструкції водомережі, як повідомив головний інженер водомережі КП «ДжерелоКомунсервіс» Олег Таран, було виявлено півтисячі «лівих» водокористувачів, які не забажали законно користуватися послугами підприємства і були «відрізані».
Нині щомісяця дві артезіанські свердловини подають в установи, підприємства, організації та приватний сектор (а це 1150 абонентів) 8 тисяч кубометрів живильної вологи. Щоправда, з настанням спеки, коли завбачливі господарі активно поливають свої городи, тиск у водомережі знижується, і комунальникам доводиться регулювати подавання води.
Проблема ще й у тому, що половина води, піднятої з підземних шарів, зникає у невідомому напрямку через застарілі труби, ремонт яких ускладнюється через відсутність технічної документації, «загубленої» попередниками. Додають клопоту невиявлені та незаконні підключення, боржники. Фактично збитки сягають 57 відсотків, а в касу не надходить близько 24 тисяч гривень.
Любашівський селищний голова Геннадій Павлов, коментуючи ситуацію, сказав, що торік на вирішення проблеми з водопостачання любашівців було виділено 150 тисяч гривень з селищного і 70 тисяч гривень з районного бюджетів. Загалом, лише на цьогорічні першочергові роботи вкрай необхідно не менше 600 тисяч гривень. Це відновлення роботи ще однієї артезіанської свердловини та будівництво 600метрового водогону, щоб встановити в селищі ще одну колонку. Хорошої думки селищний голова про нинішнього директор КП «ДжерелоКомунсервіс» Сергія Гуртовенка, якому за короткий термін вдалося оптимізувати роботу колективу, навести лад з абонентами і загалом збільшити надходження плати за воду з 6 до 18 тисяч гривень в місяць, а за останніх півтора місяця зменшити загальний борг підприємства на 40 тисяч гривень. Подальша копітка і досить жорстка (поіншому не можна) робота з боржниками та «лівими» абонентами дозволить значно підняти рентабельність житловокомунального господарства. Проте подальша реконструкція вкрай застарілої водопровідної мережі селища потребує державної підтримки.
– Завершується формування електронної бази абонентського обліку. Це дасть змогу оперативніше виявляти злісних неплатників і впливати на них та істотно поліпшити фінансовий стан підприємства, щоб позбутися дотаційності від селищної ради і стати, як кажуть, на власні ноги, – сказав директор КП «ДжерелоКомунсервіс» Сергій Гуртовенко. – А в цілому, щоб вирішити нагальну проблему, потрібно замінити понад 9 км водогону, запустити ще хоча б однудві артсвердловини, відремонтувати допоміжні технічні споруди, встановити три башти Рожновського і укомплектувати водопостачальне господарство сучасним обладнанням та устаткуванням. При достатньому фінансуванні нагальну проблему можна «закрити» у стислі строки.
На превеликий жаль, сьогодні існує дефіцит прісних підземних вод в селах Новоселівка, Новокарбівка, Агафіївка, Демидівка, Шликареве, Познанка, Покровка, Червоний Яр, Бобрик Другий. Вода у шахтних колодязях непридатна для вживання людьми внаслідок високого вмісту нітратів.
Тож ухвалена на останній сесії Любашівської районної ради програма «Питна вода» на 2011 – 2013 роки і на період до 2020 року мусить істотно покращити водопостачання населення як райцентру, так і решти сіл району. Загальний обсяг фінансування складе 11,34 мільйона гривень.
На першому її етапі (2011 – 2013 роки) передбачається здійснити заходи з інвентаризації, паспортизації та комплексної екологічної оцінки стану водозабірних споруд та проведення ремонту недіючих артезіанських свердловин, відновити та реконструювати сільські системи водозабезпечення і покращити якість питної води в населених пунктах, де вона не відповідає державним стандартам та санітарним нормам.
Юрій ФЕДОРЧУК,власкор «Одеських вістей»,Любашівський район
Почати із зарплатні...
Діяльність депутата Великомихайлівської районної ради Вадима Коваленка багато в чому пов’язана з його роботою заступника головного лікаря центральної районної лікарні. Вже друге скликання поспіль Вадим Гарикович очолює постійну комісію райради з питань освіти, охорони здоров’я, сім’ї, молодіжної політики, фізичної культури, спорту та соціального захисту населення. Діяльність лікаря і депутата відзначена Українською Православною Церквою, його нагороджено орденом преподобного Агапіта Печерського другого ступеня. Цю відзнаку Вадим Гарикович отримав за свою допомогу в лікуванні онкохворих дітей.
– У нинішній час лікування дитячих онкологічних та хронічних хвороб є занадто дорогим, – сказав при зустрічі В. Коваленко. – Зазвичай у подібних ситуаціях батьки чи родичі дитини полишені наодинці зі своєю бідою і без сторонньої фінансової допомоги їм не впоратися. Тому ми приділяємо велику увагу співпраці зі спонсорами, різноманітними благодійними фондами, всіляко підтримуємо людей у непростих ситуаціях.
Вадим Гарикович не пам’ятає жодного засідання сесії, яке б проходило без участі членів очолюваної ним комісії, адже щоразу приймаються різні рішення стосовно харчування чи організації дозвілля дітей та молоді, вирішуються проблеми здорового способу життя, соціального захисту населення тощо. Лише у галузі медицини з початку нинішнього року прийнято 10 програм, на реалізацію яких у районному бюджеті передбачено майже 500 тисяч гривень. Зпоміж інших дуже важливою є програма щодо забезпечення лікарів житлом. У минулому році за кошти обласного бюджету вдалося купити квартиру лікаревіонкологу у Великій Михайлівці та добротний будинок головному лікарю амбулаторії у Великокомарівці.
– Нещодавно, за останні 34 роки, в район нарешті прийшли працювати три інтерни, тож ситуація з кадрами покращується, – ділиться думками Вадим Гарикович. – Якби до медичної галузі повернулася обличчям ще й держава, то спеціалісти більш активно їхали б у село. І справа тут зовсім не в тому, що туалет надворі. Не нарікають заїжджі лікарі і на відсутність житла, бо у містах їм також доводиться не задарма винаймати квартиру. Коли б медики мали нормальну зарплату, то могли б самі подбати про свій побут і нічого не просили б у держави. Достойна плата за працю – найперший чинник, що міг би забезпечити село кваліфікованими кадрами.
– Вадиме Гариковичу, нещодавно всі фельдшерськоакушерські пункти передані з балансу сільських та селищних рад центральним районним лікарням. У зв’язку з цим чути немало протилежних думок: одні кажуть, що це необдуманий крок, бо хто ж як не сільський голова першим побачить потреби ФАПу. Інші говорять про правильність такого рішення, адже лікувальним закладом мають керувати спеціалісти відповідної галузі. Цікаво почути Вашу думку стосовно цього.
– Я взагалі не розумію, кому могла колись прийти ідея передавання ФАПів сільським радам. Методично вони підпорядковувалися лікарні, а фінансувалися органом місцевого самоврядування. Ще рік тому ми приїжджали на ФАП і бачили, що не вистачає тих чи інших інструментів, ліків, обладнання. Іноді на приписи санітарного лікаря щодо необхідності проведення ремонту сільський голова лише руками розводив – мовляв, немає на це коштів. Тож нині до 85 відсотків ФАПів районна лікарня прийняла в жахливому стані. Тепер нам знадобиться не менше 23 років, щоб привести їх у порядок. Але ж на це у лікарні є більше можливостей, ніж у сільради. Врештірешт, ми більше зацікавлені в нормальній роботі цього пункту подавання медичної допомоги населенню. Забезпечивши фельдшерів усім необхідним, ми й більше контролюватимемо їх діяльність. А це, у свою чергу, підвищить якість медичних послуг для сільських жителів.
– А які справи з розвитком спорту?
– Талановитих дітей у нашому районі немало, вони займають призові місця в області з різних видів спорту. Нещодавно у газеті «Одеські вісті» було опубліковано матеріал про досягнення і труднощі Великомихайлівської дитячоюнацької спортивної школи. Нам справді потрібні приміщення для занять спортом, адже те, що ми маємо, – просто сором для району. Ніде займатися фізичними вправами і людям старшого покоління, а про таку розкіш, як басейн, навіть і мріяти не доводиться. Сільське населення дуже обділене у цьому плані, наші діти не бачать елементарного. І це дуже ображає.
Керівники райдержадміністрації та районної ради постійно займаються благоустроєм існуючих в районі стадіонів, та для організації спортивної діяльності на більш високому рівні необхідні вливання з обласного й державного бюджетів, наш дотаційний район з цим не впорається. Добре, що є тренери ДЮСШ, які проймаються ідеєю спортивного виховання дітей і займаються з ними фактично на голому ентузіазмі. Але секції функціонують лише у Великій Михайлівці, Цебриковому, Великоплоскому та деяких інших населених пунктах. А чим займатися дітям в інших селах? Щось подібне маємо і з культурним дозвіллям молоді. Треба нарешті змінювати ситуацію, починаючи «згори». На місцях ми організували все, що могли. Причому ще раз підкреслю – зазвичай на самому лише ентузіазмі. Але ж відомо, що на ньому далеко не заїдеш.
Олена ХАРЧЕНКО,власкор «Одеських вістей»,Великомихайлівський район
