Якби хто у молодості сказав Єфросинії Юхимівні Тоніній, що вона доживе до ста років, мабуть, ніколи не повірила б, адже стільки випробувань випало на її долю, що й не перелічити.
На немічну тітка Фросина аж ніяк не схожа, сама піднімається зі стільця й, спираючись на палицю, прямує до гурту.
– Наша мама, – розповідає Марія Гаврилівна Рубля, – ще й до церкви ходить. Службу відстояти, щоправда, не може, то сидить. І на ринок у Зеленогірське піднімається. Вона знає, що коїться у світі, бо регулярно дивиться телевізор, і найбільше їй до вподоби новини.
Зазвичай ровесники тітки Фросини, з якими я зустрічалась у різні роки, більше часу проводили у ліжку чи кріслі, тому жвавість і бадьорість духу нинішньої ювілярки були для мене повною несподіванкою.
Жінка досі шкодує, що залишилася неписьменною:
– Ні одної букви не знаю, – з гіркотою у голосі зізнається. – Тепер же кругом треба документи заповнювати, а я й розписатися не можу.
Старенька не визнає тепла від металу, їй теплого духу хочеться. У харчуванні надає перевагу простій їжі – картоплі у мундирах, пюре, манній каші...
Єфросинія Юхимівна дослухається до розмови (на жаль, слух уже підводить). Та все ж її репліки втрапляють у тему.
– Як був завод, – звертається до Зеленогірського селищного голови Анатолія Бевзенка, – то й ви всі жили, а тепер усім біда...
Свою матір наша героїня втратила, коли мала всього чотири роки. Виховувалась у сестри, у якої було своїх четверо дітей.
З чоловіком побрались у найстрашнішому голодному 33му. У нього з голоду померли батьки, й сімнадцятирічний юнак одружився на Фросі, яка була на два роки старшою за нареченого (на такі дрібниці й тоді ніхто не звертав уваги). Коли йшов на фронт, у дружини на руках залишилось трійко дітей. Усього ж у родині народилось десятеро дітей. Живі шість дочок та два сини.
Хоч зір у тітки Фросини послабшав, окулярів вона ніколи не носила, а у лікарні останній раз була років з тридцять тому, коли їй видаляли апендицит.
Дочки розповіли, що у матері стільки одягу, нехай тільки встигає його поносити! І ось довгожителька, дослухавшись до спільної розмови, робить висновок:
– Тепер усі портфеля хочуть, а робити ніхто не хоче...
Мабуть, пригадала, якими важкими були її дні на колгоспному полі, скільки пересапано кілометрів буряків, соняшнику, кукурудзи... А уся домашня робота у багатодітній родині?!
Орден Матерігероїні отримала тільки минулого року. Усі побажали їй подовше радувати численну родину, у якій тільки онуків – вісімнадцять, а правнуків ще більше – 22!
Іменинницю привітали голова райради Євдокія Байдиш, голова райдержадміністрації Олексій Вовк, який зачитав привітання Єфросинії Юхимівні від Президента України Віктора Януковича, Зеленогірський селищний голова Анатолій Бевзенко, Гвоздавський сільський голова Віра Крижанівська вручили подарунки.
Тож, зі сторіччям вас, Єфросиніє Юхимівно!
