Зливи чергового разу змусили похвилюватися жителів Міняйлівки і Старосілля. У такі дні ці села стають відрізаними від зовнішнього світу. Але цього разу обійшлося, ходили маршрутні автобуси, проповзали легковики. Напередодні працівники Саратського райавтодору в окремих місцях вирівняли недобудовану трасу.

Глухим закутком називають важкодоступні місця, до яких належать Міняйлівка, Фуратівка, Старосілля та Семисотка, що межують із Молдовою. Раніше ці села територіально належали до Тарутинського району. Але в 1991 році, за наполегливим проханням жителів Старосільської та Міняйлівської сільрад та рішенням сесії Саратської райради ці населені пункти відійшли під крило Саратського району.

Селяни одержали пряму вигоду. Тільки 60 кілометрів потрібно подолати до Сарати і республіканської траси Одеса – Рені. Щоправда, дорожнього сполучення на той час не було. До найближчої Петропавлівки, де починався асфальт, залишалося близько 10 кілометрів. Але існували польові дороги.

Саратська влада довго чекати не примусила. Досить швидко у приєднаних селах розпочався розвиток соціальної інфраструктури. Район оперативно взяв на себе вирішення питань телефонізації та інших проблем селян. Звичайно, такі з них, як будівництво 10 кілометрів дороги, районному керівництву виявилися затяжкими. На першому етапі, використовуючи надра місцевого Петропавлівського кар'єру, була споруджена дорожня основа. У районі щиро сподівалися, що незабаром вона перетвориться у повноцінний транспортний напрямок з асфальтним покриттям. Минуло двадцять років. Але незважаючи на роботу численних комісій, що підтверджували нагальну потребу спорудження ділянки цієї дороги, купу пописаного і завізованого паперу, віз і нині там.

І знову жителі віддалених сіл звертаються до чергового губернатора з проханням про допомогу. У проханнях говорять про труднощі життя у глухому закутку, особливо у холодну пору року. По дорозі в аварійному стані припиняється будь­який автомобільний рух. У села не можуть завезти хліб, продукти харчування, ліки, предмети першої необхідності. Не менш слізними виявляються розповіді старосільців і міняйлівців про їхніх дітей­студентів, які одержують середньо­спеціальну та вищу освіту в Одесі, Білгороді­Дністровсому, Ізмаїлі, інших містах. Деякі з них, їдучи восени на навчання, повертаються до рідних осель лише навесні. Адже найчастіше дорога у зимовий час просто закрита.

Виїжджати в села району голо­ві Саратської райради Віктору Степа­новичу Чемерису за обов'язком служби доводиться часто. Але Старосілля та Міняйлівка в особливому списку. Виїзди до цих сіл, як правило, потрібно погоджувати з небесною канцелярією.

– Сьогодні для міняйлівців і старосільців день подієвий, – повідомляє Віктор Степанович, прокладаючи маршрут по недобудованій трасі, – після тривалої перерви перший рейс робить маршрутний автобус. У Міняйлівці та Фуратівці живе близько двох тисяч чоловік, у Старосіллі та Семисотці – понад 1700. Відсутність нормальної дороги створює для людей величезні труднощі.

Старосілля, що розташоване у неглибокій долині, зустрічає прибулих з надією. Під час осіннього та зимового бездоріжжя, говорять селяни, ця єдина дорога блокується погодою. У Старосільському ФАПі розповідають страшні історії про складнощі з транспортуванням хворих, котрі потребують госпіталізації. Майбутніх породіль намагаються привезти до райцентру заздалегідь. Різні випадки трапляються і коли молодих мам повертають додому з дітьми. Нещодавно «швидка допомога» долала шлях з немовлям на «малу батьківщину» кілька годин. Багато разів медпрацівникам доводилося виходити і штовхати застряглу машину, витягуючи її з кюветів. У звичайному режимі горезвісні 60 кілометрів можна подолати і за годину. Але за складних погодних умов на дорогу доводиться витрачати три години, а то й більше! Довезти важких хворих до райлікарні, з'їздити у райцентр до аптеки? Проблема! Заготувати на зиму вугілля, привезти будматеріали? Ще більші складнощі! Але ж ці села називати глухими несправедливо. Приріст населення у них вищий, ніж в інших населених пунктах Саратського району. Тут активно розвивається соціальна сфера, ремонтуються дитячі садки, школа, ФАПи і Будинок культури.

Сьогодні назріла гостра необхідність у спорудженні школи у Міняйлівці. Школярів багато, вони ледве розміщуються у старому пристосованому будинку. До села повертається молодь, тут немає порожніх будинків. Ціна будинку з присадибною ділянкою сьогодні досягає трьох тисяч доларів. Залишається головна біда селян – дорога.

Старосільський голова Воло­димир Миколайович Топал і Міняйлівський голова Іван Дмит­рович Дикусар показують стос свіжих паперів, на тему дорожньої тяганинини. Але внутрішньорайонна дорога на Міняйлівку і Старосілля, яка значиться на балансі «Укравтодору» ніби заговорена. Жалюгідні кошти, виділені для її поточного ремонту за останній період, «змиваються» при першій же великій зливі. Якщо раніше для спорудження цієї ділянки дороги називали цифру близько 15 мільйонів гривень, то сьогодні «Укравтодор» озвучує суму у 40 мільйонів.

– Ми доведені до відчаю і готові перекрити трасу Одеса – Рені, – погрожують міняйлівці і старосільці. – Якщо влада не вирішить цього гострого питання влітку, до осені ми знову станемо заручниками на тривалий час.

Сьогодні у Старосіллі мешкають 36 малят до одного року і двадцять вагітних жінок. Причому протягом останніх років народжуваність тут стрімко зросла. Раніше щороку народжувалося до 25 малят, а зараз з'являється понад 40 дітей. А це означає, що якщо питання з будівництвом дороги не вирішиться, то до зими у Старосіллі з'явиться кілька десятків нових маленьких заручників ситуації.