До сільського ФАПу ветеран праці Ніна Пилипівна Сулима ходить частенько. Того дня прийшла, бо голова болить і "тіло водить".
– Тиск у вас високий. Ану, посидьте трішки, переміряємо ще. Може, перехвилювалися чи стомилися, доки дійшли, – співчуває фельдшер Валентина Миколаївна Павленко, чергового разу нагнітаючи повітря в манжету тонометра й уважно придивляючись до його показників.
– Фельдшерка у нас золота, – дає свою оцінку бабуся. – Валентина Миколаївна дуже добра, спеціаліст хороший. І до чоловіка мого, інваліда, приходила щодня, а то і по кілька разів на день, коли той тяжко хворів.
Задоволені ставленням до роботи фельдшера жителі сіл Джугастрове, Соколове, Новакове. Вони щиро дякують медпрацівнику за чуйне серце, доброту, увагу та за те, що вона повернулася на роботу.
Валентина Миколаївна – завідувачка Джугастрівського фельдшерськоакушерського пункту – працює у дуже скромних умовах. Свого часу втомили і безвихідь сільського життя, і деякий страх через підвищення пенсійного віку, тому, маючи за плечима 25 років стажу, вийшла на пенсію за вислугою років. Та згодом вийшла на роботу знову. Головний лікар району вмовляв залишитися, каже: все одно до тебе йтимуть додому – не відмовиш односельцям. Просив залишитися і директор ТОВ "Правда" Віктор Петрович Яковлєв. Аргументів у керівника сільгосппідприємства знайшлося чимало. Хоча, здавалося б, йому яке діло до сільського ФАПу? Та саме перед Віктором Петровичем і стало незручно Валентині Миколаївні. Поплакала, а увечері прийшла до нього додому і сказала, що вийде на роботу.
Нове приміщення ФАПу розташоване на краю села. Це не дуже зручно, але, як говорить Валентина Миколаївна, люди звикають. Хто не в змозі прийти на прийом чи на процедури самостійно, того медпрацівник оглядає вдома. За потреби, а таке буває досить часто, приходять до неї.
– Дуже велика проблема села – діти з малозабезпечених сімей. Болить серце, коли потрібно направляти дитину в лікарню, а лікуватися немає грошей. Це стосується і самотніх стареньких людей. Сьогодні на обліку перебувають 5 діток до року, стільки ж вагітних. Двічі на тиждень відвідую малюків, а заодно і розношу ліки, які придбала на замовлення односільчан. На ФАПі маємо медикаменти для надання першої допомоги. Коли перейшли на баланс райлікарні, поліпшилася ситуація із забезпеченням медикаментами. Раніше нам сільська рада виділяла стодвісті гривень на рік. Нинішнього року ЦРЛ виділила півтори тисячі гривень. На сімсот п’ятдесят гривень замовили медикаментів та перев’язувальний матеріал, новий тонометр, усе незабаром отримаємо. Це дуже важливо, коли є хоча б найнеобхідніше.
Якось з опіками звернулися механізатори. Надала першу допомогу, перев’язку зробила, а сказати, що матеріали коштують грошей, посоромилася. І заплатила власні.
Односільчани кажуть, що Валентина Миколаївна має золоті руки. Ці руки здатні і лікувати, і знаються на будьякій сільській роботі. Недарма кажуть, що сільський фельдшер – лікар і психолог на всі випадки життя.
