Доброї дай долі
Плакали ікони
В храмі на стіні
Розквітали квіти
На його вікні
Стукали морози
В шиби ті сумні
І молилась мати
Матері Земній
…Доброї дай долі
Синочку і доні…
* * *
Навіть, якщо в шибу сум постукав,
Або радість наповняє дім
Береже наш спокій, силу духа
Добрий ангел, що живе у нім.
Літній дощ
Парить,
Гримить,
Літо мчить
На променисті колісниці,
Несе полям, степам водиці.
Гримить
І блискавка струмить,
Ділячи небо на два поля…
Навпів розломлена тополя.
Гримить
І дощ з відра жбурлить.
До дерева дівча притислось,
Промокла сукня аж провисла.
Гримить,
Вода, мов з гір летить
Потік аж розмива грунти,
Тепер усе буде рости.
Немає істини
Немає, знаю, істини в вині.
Є забуття, не сприйняття реалій.
Прекрасне все, що в міру.
Коли – ні,
То, мов з доріг,
бруднющі води талі.
* * *
Вітер хвилі синії гортає,
В’ються в вальсі ластівки. Світає…
Уже не холодно і літо не парить –
Це травню незабутня, світла мить.
* * *
Красується у небі білий птах,
Чарує погляд легкість маху крил,
Здається, то корабель в небесах
На вітерці вітрила розпустив.
* * *
Вередує вітер і колише віти,
Над садами осінь
ходить гордовито.
Стелить по долинам
сиві снитумани
І здається казка проплива
над нами.
Колискова
неутомному синочку
Люлілюлі, мій синочок,
Кіт заснув, звернувсь
в клубочок.
Ти тягав його за хвіст,
Він тобі подряпав ніс.
Люлілюлі, дитинча,
Спить утомлене курча,
Каченя заснуло мило,
Що купав ти в ванні з милом.
Люлілюлі, мій маленький,
Зайченята сплять сіренькі,
Ти їх сіном годував
І в колисці колихав.
Люлілюлі, синку мій,
Вже заснув і песик твій.
Кізка дала молока,
Вслід нам мекнула: «Пока».
Люлілюлі, мамин хлопчик.
Курочка курчатам квокче,
Гуска гусені гелгоче,
Дітки всі вже спати хочуть.
Люлілюлі, спати час,
Ти втомив звірят і нас,
Повертайся на бочок
Став під вушко кулачок.
Ти зробив немало справ,
Відпочити час настав.
