12 липня відзначила свій 103 рік народження жителька с. Василівки Марія Миколаївна Гиска. Від імені голови райдержадміністрації П.С. Шестопалюка, найстаршу жительку району приїхала привітати головний спеціаліст з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації Олена Сергіївна Матвійчук, а в селі до неї приєдналася секретар Василівської сільради Наталя Степанівна Барабан. Винуватиця урочистості радо зустріла гостей і охоче розповіла про себе. Згадала про багатодітну сім’ю, в якій народилася та виросла, про матір, яка померла в розквіті сил ще молодою 46річною жінкою. Як виявилося, з її рідних, залишився лише один брат, якому вже 90 років та який живе в сусідньому Великомихайлівському районі. Розповідала Марія Миколаївна про те, як чекала з фронту коханого чоловіка, з яким прожила понад 50 років. Вони виховали трьох дітей – двох синів та дочку. На жаль, один з синів уже відійшов у вічність.
Пригадувала воєнні та повоєнні роки, часи відбудови господарства, коли вона була бригадиром городньої бригади, як встигала добре працювати, поратися в господі та виховувати дітей. Траплялось, що робота в колгоспі була цілодобовою, то ж їй доводилося з собою на роботу брати і діточок. Вони часто ночували в соломі, але були поряд з матір’ю. Та все, що робилося в колгоспі, супроводжувалося піснями й гумором. Вміли люди добре працювати.
Марія Миколаївна, на сьогоднішній день, при здоровому глузді, добрій пам’яті, але, на жаль, має проблему з пересуванням – відмовляють ноги, тому їй доводиться опиратися на дві палиці, щоб подолати будьяку відстань. Зі слів самої Марії Миколаївни, голова в неї працює, руки можуть квасолю теребити, та ноги не йдуть. На запитання про трудовий стаж вона відповіла, що скільки її ноги носили стільки і ходила на роботу. А потім з захопленням розповідала про родючу Василівську землю, запевняла, що якщо до землі з любов’ю ставитися, то і врожай буде добрим. Так, наприклад, біля її хати родить все, що посаджено нею чи її дітьми. Підтвердженням цього були нахилені додолу гілки з червонобокими соковитими яблуками та янтарними грушами, великі качани кукурудзи та кошики соняшника, яскравочервоні помідори та зелені колючі огірочки, що красуються на присадибній ділянці. А потім додала, що щоденна праця на чистому повітрі та утримування себе від поганих звичок, можливо, і дали їй довгого віку. Та передусім вона вдячна Богу, адже вона завжди молиться за своїх дітей, онуків, правнуків та за всіх людей, щоб дав всім здоров’я, миру та благополуччя.
Останні роки Марію Миколаївну доглядають син з невісткою. Вони залишили свою домівку, дітей, онуків та сімох правнучат в сусідній Молдові. Інакше вони вчинити не могли, адже мати для них свята. Не залишають поза увагою довгожительку і земляки – то на День села запрошують, то зі святом привітають, а то сусідки новини принесуть, або порадитись прибіжать.
Тож, побажаймо нашій землячці доброго здоров’я, довгих років життя на радість дітям, онукам, правнукам та всім нам, адже Марія Миколаївна – жива пам’ять і правда нашого краю.
