Неординарна подія наприкінці серпня відбулася в Новоселівці Саратського району. Через 60 років тут зустрілися вихованці Новоселівського дитячого будинку, створеного на базі Саратського будинку немовляти у 1946 році. Така зустріч стала можливою завдяки організації та допомозі у доброчинній справі Новоселівського сільського голови Володимира Залевського та голови базового господарства СВК «Перемога» Івана Чеботаря.
Незважаючи на вік і стан здоров’я, «дитбудинківські» прибули з Луганська, Херсона, Одеси, Ізмаїла, Кілії, БілгородаДністровського, Сарати. Три дні пробули вони в Новоселівці. Пройшлися знайомими вулицями, відвідали дитячий садок, школу, поклали квіти до пам’ятника воїнам, які загинули у Великій Вітчизняній війні, віддавши данину тим, хто врятував їхнє життя, подарував мирне дитинство та юність. У церкві помолилися за вихователів та працівників дитячого будинку, які не дожили до цієї зустрічі друзів.
Дорогих гостей хлібомсіллю та віршами про рідний дім зустрічали у сільському музеї. Пам’ять воскресила предмети побуту, які оточували їх у той далекий час. А коли побачили гармошку дядька Гамурара, одразу згадалися уроки співу, виступи перед жителями села, працівниками колгоспу, поїздка на підводі напередодні нового року до Михайлівки. І те, як у сніжну погоду підвода зупинилася над прірвою, а дядько Никифор зумів врятувати дітей, відіпхнувши її від краю урвища. Скільки років минуло, а гармонь і зараз може грати! І Матрона Іванівна Гамурар згадала, як вони, вихованці дитбудинку, збирали на полі колоски, і якою ціною діставався їм тоді хліб.
Ініціаторка зустрічі Матрона Іванівна Напалкова провела всіх сторінками пам’яті.
На зустріч прийшли і місцеві жителіоднолітки, з якими проходило їхнє босоноге дитинство. Стелла Боїштян, колишня директорка Новоселівської школи, згадувала, як вони дружили з дитбудинківськими дітьми, як усіх об’єднувала жага навчання. Згадали поіменно усіх вчителів та вихователів, працівників дитячого будинку, його першого директора Макара Микитовича Яроцького. Із собою вихованці дитбудинку привезли колаж з фотографіями своїх вихователів, працівників дитячого будинку. Зберегли, не розгубили те, що 60 років тому було великою рідкістю.
